on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новини регіону

07.11.2024, 23:22

Херсон відвідали українські літератори Іздрик, Чорногуз і Цілик

У Херсоні 5 листопада пройшли поетичні читання Meridian Kherson 2024. ...
06.11.2024, 23:24

У Миколаєві відкриють персональну виставку херсонської художниці Яни Голуб'ятникової

Персональну виставку херсонської художниці Яни Голуб'ятникової “Почути, ...
04.11.2024, 23:46

Актриса Херсонського театру імені Миколи Куліша номінована на Шевченківську премію

Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка оприлюднив ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Козацтво і фольклор > Про зруйнування Січі

 Про зруйнування Січі


Сподобалась цариці Катерині запорізька земля. От вона і задумала звести з неї запорожців. Задумала та й при¬бігла сюди аж із самісінького Петербургу та й стала отут саме, де стоїть у нас млин на горі. Стала і давай зазивати до себе запорожців нібито в гості. От вони й зібрались. А поміж ними був один такий, що дещо знав собі,— так Знаюкою він і звався у них. Він і непоказний із себе був: такий невеличкий, кульгавий та ще й підсліпуватий. Шлявся десь по степах та лазив десь по плавнях, а далі й почув, що козаки збираються до цариці. Деяк дошкандибав до Січі та зараз на майдан; дивиться — аж там рада; він і собі до ради.
— А куди це ви, панове-молодці, зібрались?
— До цариці в гості!
— Ось послухайте мене та не ходіть ви до тих москалів.


— А чому так?
— А тому, що превелике буде вам лихо від них.
— Що за лихо? Та нема того на всім світі лиха, щоб ми його боялись! Ходімо, братці, що з ним базікати?
От і пішли. Приходять прямо до цариці, віддають їй чолом, чи як там треба, а вона зараз і питається їх:
— А чи всі ви, дітки, прийшли?
— Усі, мамо!
— І нікого на Січі не зоставили?


— І нікого, мамо, на Січі не зоставили, окрім хіба тих, що хромі або сліпі, або убогі.
— Ну, помоліться ж тепер Богу та попрощайтесь із своєю Січею, бо більш вам її не бачити. Не з тим я прийшла до вас, щоб шанувати, а щоб руйнувати.
Як тільки вимовила цариця оці самі слова, зараз же кинулись до запорожців москалі, закували їх у кайдани, поодбирали од них худобу та й порозсилали кудись світ за очима. Як ось почули уже ті, що позоставались на Січі, давай мерщій збирати своє збіжжя * та сідати на каюки *, та тікати під турка. Вискочили уже геть-геть за Січу та й схаменулись.


— Ех, панове-молодці, усе ми гаразд зробили, усе ми добре вдіяли, та тільки одно погано учинили, що церкву свою покинули. Ну, що ж тепер казати? Хай криє її Божа Мати!
А тим часом москалі уже перев'язали запорожців, уже й кинулись до Січі, та тільки трохи опізнились. До неї — а там нікогісінько нема, стоїть одна церковця. Та до неї, а вона від них; до неї, а вона від них; до неї, а вона від них... Потім отак ходила-ходила та й пішла крізь землю перед самісінькими очима. Уся як є, з дзвіницею і хрестом, так і пірнула. Одна яма од неї тільки й зосталась... Наші батьки ще бачили хоч ту яму, а ми вже й ями не бачили: вода підмила. Це вже, мабуть, за наші тяжкі гріхи.
 

* Збіжжя — тут, майно.
* Каюки — човни.

Джерело: Старовинні Українські Легенди - Харків, 2006
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.