І знову дзвони залунали над святинею.
На Херсонщині відкрили Свято-Покровський чоловічий монастир
Чи хтось рахував, скільки храмів понівечили протягом XX століття?! Духовну обитель якщо не стирали з лиця землі, то плюндрували відкриттям у її стінах розважальних закладів, продовольчих складів, спортивних осередків і навіть лікеро-горілчаних заводів. Милістю Божою сьогодні все частіше чуємо про перемогу історичної та духовної справедливості
Цьогорічне свято Покрови Божої Матері, яке православні християни відзначили 14 жовтня, увійшло до духовного літопису Херсонщини як день відродження однієї з визначних пам'яток. Епіцентром події стало мальовниче село Музиківка, що у Білозерському районі. Ще у другій половині XIX століття тут побудували величний храм. Парафіяни з усіх кінців Таврійської губернії долали десятки кілометрів, аби звернутися до Господа з тихою молитвою. Та у селі і досі живі свідки, на очах яких у радянські часи їхню святиню «обезглавили». Спочатку храм залишився без куполів, а потім і зовсім перетворився на споруду світського призначення.
— Сьогодні, вперше за багато десятиліть, на цьому святому місці знову залунали дзвони, вперше у цих стінах відправлено Божественну літургію, і повернулася благодать Божа. Віримо, що з допомогою Господа Бога та добрих людей обитель швидко відновиться, буде розквітати, і за духовною порадою, духовним і тілесним зціленням сюди прибуватимуть прочани і богомольці, — зауважив архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн і додав, що ця подія стала можливою завдяки розумінню і готовності до співпраці з боку місцевої влади.
У багатьох куточках України православні громади і досі роками намагаються повернути осередки духовності, які перебувають на балансі органів державної влади. А Музиківська сільська рада цей об'єкт передала Херсонській єпархії буквально за лічені дні після звернення. Наприкінці Божественної літургії, у присутності майже всієї громади села владика Іоанн подякував сільраді, а сільського голову Олександра Лейбзона нагородив орденом святого рівноапостольного князя Володимира.
У Свято-Покровському чоловічому монастирі (сьогодні в Херсонській єпархії він єдиний} вже служать три монахи на чолі з намісником ігуменом Неофітом (Гончаренко).
— Будь-який монастир починається з малого і з кожним днем стає більше і більше, — зауважує ігумен Неофіт. — Монастир — це молитва та усамітнення. А тому сюди може прийти кожна людина, аби об'єднатися з Господом, очистити свою душу та помолитися. Адже саме з допомогою молитви ми одержуємо Господнє заступництво та покров Божої Матері.
Марія Фокіна
«Новий день». -№43(4881).-22.10.09. –стр.23
