on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.07.2020, 09:38

Июль_2020

Июль По дому бродит привиденье. Весь день шаги над головой. На чердаке мелькают тени. По дому бродит домовой. Везде болтается некстати, Мешается во все дела, В халате крадется к кровати, Срывает скатерть со стола. Ног у порога не обтерши, Вбегает в вихре сквозняка И с занавеской, как с танцоршей, Взвивается до потолка. Кто этот баловник-невежа И этот призрак и двойник? Да это наш жилец приезжий, Наш летний дачник-отпускник. На весь его недолгий роздых Мы целый дом ему сдаем. Июль с грозой, июльский воздух Снял комнаты у нас внаем. Июль, таскающий в одёже Пух одуванчиков, лопух, Июль, домой сквозь окна вхожий, Всё громко говорящий вслух. Степной нечесаный растрепа, Пропахший липой и травой, Ботвой и запахом укропа, Июльский воздух луговой. Борис Пастернак

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

06.07.2020, 10:07

У Херсоні презентують сайт-специфік перформанси «Червона лінія»

03.07.2020, 10:24

Роман херсонця спеціально відзначили на конкурсі “Коронація слова”

03.07.2020, 09:19

Гончарівка – на сторінках міжнародного туристичного путівника «Kherson&Region»

> Темы > Визуальное искусство > Художественное искусство Таврии > Акрилова мелодія молодої майстрині

Акрилова мелодія молодої майстрині

Трапляються в нашому житті зустрічі, які опромінюють живим світлом душу і відгуку­ються в спогадах тремтливим камертоном. Знайомство з молодою художницею Євге­нією Іващук - з ряду саме таких. Ця тендітна жінка вже не один рік подивовує херсонців та гостей міста своїм унікальним талантом.

Вона створює акрилові полотна - пере­важно натюрморти, в яких співає чистота прекрасних квітів. Женя ще зі студентських літ, навчаючись на факультеті дизайну і комп’ютерної графіки Херсонського дер­жавного технічного університету, облюбу­вала своєрідну художню техніку - живопис акриловими фарбами. Тож її запримітили фахівці, запропонувавши телеканалу «Скі­фія» зняти програму під рубрикою «Зорі Таврії» - про цю обнадійливу художницю. А два роки тому вона порадувала мешканців обласного центру своєю першою персо­нальною виставкою.

Успіх прийшов не від­разу - передували тривалі пошуки свого стилю, відшукувалися способи передачі природної краси квіткових композицій. І сьогодні, споглядаючи доробок майстрині (а це десятки натюрмортів з квітами) раді­єш умінню художниці легкими, на перший погляд мазками відтворити яскраве сяйво пелюсток троянди чи гладіолуса, ромашки чи волошки...

І до всього ж, Євгенія творить свої ро­боти на полотні, дотримуючись вимог живопису. Та й невичерпне буйство жіночої фантазії дає змогу, крім усього іншого, застосовувати метод ліплення... І знову ж таки, тут вона варіює узори з акрилового матеріалу...

- Я народилася в Херсоні, - з гордістю говорить Женя, - тут я навчалася в школі № 55, тут я мешкаю і сьогодні. Маю прекрас­ного чоловіка і двох синів-школярів...

Заняття в ХДТУ протягом п’яти років збагатили секретами художнього ремесла - малюнка, живопису, скульптури, ху­дожньої фотографії. І на бажані результати очікувати довго не довелося. Нині полотна Євгенії Іващук знаходяться у багатьох при­ватних колекціях як в Україні, так і за кор­доном: в Італії (експонувалося дві роботи - «Сова» та «Букет з калиною»), Німеччині, Бельгії, Чехії. Завдяки соцмережам про авторку цікавих полотен знають далеко за межами Херсона і України.

- Мене іноді запитують, - усміхається Женя, - а як ви ставитеся до критики? Відповідаю: спокійно... Зрештою кожна люди­на має свою думку та своє бачення... Мені завжди цікаво, що скажуть, як відреагують... Але, я глибоко переконана, що найприскіпливіший критик - це я сама. Адже в творчості вдосконаленню меж немає... Картини, як правило, виконуються в сучас­ному стилі з застосуванням не лише фарб, а й акрилової пасти. В об’ємному живописі працює не лише пензель, а й мастихін, за допомогою якого досягається бажаний зо­ровий ефект...

На радість майстрині, атмосфера, де вона працює (а це власний дім), завжди сприятлива для улюбленого заняття. І діти вже розуміють, що мамі у цей час не варто заважати... І саме в родині - найголовні­ша оцінка створеного. А синочки Марко та Микита завжди просять: «Мамо, не відда­вай ці картини, хай вони прикрашають наш дім... ».

Валерій Кулик,
заслужений діяч мистецтв України
«Херсонський вісник».- №4.- 11.2017.- стр.2

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.