on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.08.2019, 10:03

Август-2019

Пахне мелісою й медом   Вранішній чай.   Серпень неждано до тебе, -   Що ж, зустрічай.     Меду прозорі краплини...   В вервиці дні   Мов кукурузні зернини,   Злото-ясні.     Пурпур томату достиглий,   Яблучок віск,   Тихі заграви вечірні,   В темряві зблиск.     Ночі такі баклажанові,   Пісня цикад...   Астри із неба рахманного   Падають в сад.         Літо спекотне дозріло,       Осінь гряде,       Сміло вже бронзове тіло       Холоду жде. Валентина П.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

12.09.2019, 11:57

Як Херсон святкуватиме свій День народження

11.09.2019, 11:43

У ККЗ "Ювілейний" проходить показ фільму "Заборонений"

10.09.2019, 11:36

В Херсоні вібудеться фестиваль аматорського кіно «КІНОКІМЕРІЯ»

> Персоналии > Литература > Кичинский Анатолий Иванович > Анатолій Кичинський: “Я за зміни!”

Анатолій Кичинський: “Я за зміни!”

Анатолій Кичинський — відомий український поет, перекладач, художник. Народився у селі Преображенці Чаплинського району Херсонської області. Він змалечку увібрав у себе широкий розмах таврійського степу та любов до української пісні й поезії. Людина, з якою завжди легко поговорити про сучасне життя, його яскраві та невідомі сторінки. Сьогодні Анатолій Іванович - гість нашої газети.

- Анатолію Івановичу, розкажіть, будь ласка, про Ваш творчий шлях як поета.
- Щось вперше я написав, коли був у п'ятому класі, але навіть не пригадую, що саме. Та головне, думаю, не те, що людина колись там написала, головне - коли у людини проявилося художнє мислення. І от пригадую, що таке асоціативне мислення у мене з'явилося десь на п'ятому році життя, коли я вчився читати й писати зі своїм братом. Коли ми дійшли до літери «Т», мама написала у зошиті «Толя» і сказала, що з цієї букви починається моє ім'я. Рама у кожному вікні нашої хати була у вигляді літери «Т», Для мене це було таке відкриття, що я відразу подивився у вікно і подумав: це ж я через першу літеру свого імені дивився у той світ, який за вікном.
Серйозне ставлення до віршописання проявилося у 9-му класі, а вже через кілька років вийшла моя перша поетична книжка «Вулиця закоханих дерев» (1976 p.). І так далі, і так далі,..

- Хто зазвичай був першим слухачем Ваших віршів?
- Якщо я писав у 9-10 класі, то це були мої однокласники. Пригадую, моя вчителька української мови і літератури брала читати мої вірші в інших класах.

- Я знаю, що Ви є лауреатом багатьох премій. Розкажіть, будь-ласка. яких саме і за які твори?
- Ой, премій чимало. Моя перша книжка отримала обласну комсомольську премію ім. І. Кулика, потім за збірку «Землі зелена кров» я став лауреатом премії ім. П. Усенка (1983), за книжку «Жива і скошена тече в мені трава» - премію ім. Бориса Нечерди (2000). А за книги «Танець вогню» і «Пролітаючи над листопадом» удостоєний Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Але говорити про це з якимось пафосом не потрібно, оскільки в літературі головне не лауреатство, а текст. Справжнього читача, мабуть, не дуже цікавить лауреат якої я премії.

- Скажіть, будь-ласка, кого з сучасних українських письменників Ви читаєте?
- Читаю, але не так багато, як раніше. Не так давно, три роки тому, заснована нова літературна премія Національної спілки письменників України і фонду Наталки і Ернеста Гуляків - австралійців, які дають грошову винагороду лауреатам премії «Айстра». І я член комітету цієї премії. Тому доводиться чимало читати творів, які висуваються на цю премію.

- Ваше ставлення до сучасної української літератури, яка дещо змінилася у порівнянні з літературою минулого століття.
- Звичайно, змінилася, тому що письменники зараз стали вільнішими. Ті рамки так званого соціалістичного реалізму, в яких трималася наша література, нарешті розламалися. Писати стали вільно і будемо говорити, що й тематика різко помінялася. Література соціалістичного реалізму - це коли писали про історію, а людські взаємини відходили десь на другий план. А життя, хочете ви того чи ні, — це людські взаємини і вже потім історичні події. В ті часи все було навпаки. То я вважаю, що справжня література - це коли на першому місці людина.

- Зараз запитання, яке має до Вас пряме відношення. Як Ви прокоментуєте зміну Конституції?
- Я не великий знавець цього питання. Але мене хвилює, що якось ці зміни відбуваються не всенародно. Тобто найперший і найголовніший документ нашої країни змінюється таємно. Але ж конституційні судді також люди, і вони теж можуть помилятися. Тому я думаю, що якщо якісь зміни і вносити до конституції, то потрібно це робити всенародно під час референдуму, після дуже широкого обговорення.

- Якщо вже заговорили про політику, то, Анатолію Івановичу, наближаються чергові вибори. Як Ви ставитеся до них взагалі і чи підтримуватимете якусь політичну силу?
- Скільки доводилося брати участь у демократичних виборах, і весь час я стикаюсь з таким негативом: люди не зовсім думають. Дуже мало у нас думаючих людей. Я хотів би порадити: перш ніж йти робити вибір, дуже добре багато разів подумати. Люди, як правило, роблять непродуманий вибір.
Якщо говорити про свої симпатії, то вони не змінюються в такому плані: я завжди на боці тих, хто пропонує і втілює в життя демократичні погляди. Чесно, кажучи, мені останнім часом імпонує політична сила Арсенія Яценюка «Фронт Змін».

Коли вона про себе заявила під час останніх президентських виборів, я зауважив для себе, що в її назві і в захисному кольорі її символіки було щось тривожне. Згодом до цього поставився спокійніше і з розумінням. Адже давно зробив висновок, що в Україні з часу проголошення незалежності то в менших, то в більших проявах йде холодна громадянська війна. Україна поділена з вини політиків на два табори, між якими ворожнеча триває й сьогодні. І не дай Бог; щоб ця холодна війна переросла в гарячу. А щоб цього не сталося, в державі потрібен широкий фронт змін, мирних змін, у всіх сферах життя, а головне - в головах.
До влади повинні прийти люди з високим інтелектом і такою ж високою мораллю. Озирніться навколо себе і побачите, що вони є. Їх достатньо для того, щоб замінити тих, хто протягом уже двох десятиліть обіцяє українському народу незалежність І добробут, а для цього, по суті, майже нічого не зробив. Я - за такі зміни!

Каріна Шуригіна
“Новий день”.- №42 (4932).- 14.10.2010.- стр.19

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.