on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.02.2020, 09:16

Февраль 2020

Мело, мело по всей земле Во все пределы. Свеча горела на столе, Свеча горела. Как летом роем мошкара Летит на пламя, Слетались хлопья со двора К оконной раме. Метель лепила на стекле Кружки и стрелы. Свеча горела на столе, Свеча горела. На озаренный потолок Ложились тени, Скрещенья рук, скрещенья ног, Судьбы скрещенья. И падали два башмачка Со стуком на пол. И воск слезами с ночника На платье капал. И все терялось в снежной мгле Седой и белой. Свеча горела на столе, Свеча горела. На свечку дуло из угла, И жар соблазна Вздымал, как ангел, два крыла Крестообразно. Мело весь месяц в феврале, И то и дело Свеча горела на столе, Свеча горела. Борис Пастернак

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 

Новости региона

17.02.2020, 16:00

Готуйте картини та резюме!

31.01.2020, 11:15

У полоні «Жіночого образу»

31.01.2020, 11:03

Херсонцев приглашают на кинотерапию "Страх перемен"

  Херсонцев приглашают на кинотерапию "Страх перемен" Что ...
> Персоналии > Театр > Толок Анатолий Степанович > Анатолій Толок і всі-всі-всі, або Про Любов

 

Анатолій Толок і всі-всі-всі, або Про Любов


Всі фото Ігоря Бойченка

У суботу, 5 жовтня, святкуванням 80-річчя народного артиста України Анатолія Толока херсонський театр розпочав черговий сезон.

Глядачів вразили театралізованою концертною програмою і виконали свої обіцянки: червона доріжка, папараці, живі скульптури, вино... Але головним в цей день був Він - легендарний актор, якого так любить херсонський глядач. Навіть не одне покоління глядачів, бо, здається, кожен пам’ятає Толока з дитинства. І це не дивно - бо херсонській сцені він присвятив більше півстоліття свого життя - 53 роки!

Варто йому тільки вийти на сцену - зал зустрічає його оваціями. Його оксамитовий голос, дивовижний акторський діапазон, різнобарвні сценічні образи - більше 200 ролей!

І про деякі з них згадали - правда, ролі Анатолія Толока приміряли на себе інші актори. «Любов і голуби» - здавалося, що Віктор Овсієнко просто перевтілився в Анатолія Степановича, який грає дядю Митю. Інтонації, навіть голос - толоківські. Попандопуло з «Весілля в Малинівці» у виконанні Євгена Гмаюнова - це просто феєрверк сміху. Особливо цікаво, коли два Попандопуло зустрічаються у залі - нехай один з них і не при костюмі. Толок грав жінку? Це неможливо! Можливо, бо то була відьма - допоміг згадати виставу «Конотопська відьма» і втілити ще одну роль народного артиста Сергій Михайловський. Якось Анатолій Степанович зізнався, що взагалі боїться любовних сцен і не вміє любити на сцені - але в його героїв жінки таки закохуються! І нехай у «Заповіті цнотливого бабія» Дон Жуан вже старий і немічний, але він світиться любов'ю! Тост «за жінок» цього разу замість Анатолія Толока виголосив Руслан Вишнивецький. А ось на сцені одразу дві толоківські ролі: у мюзиклі про мушкетерів, який в різні роки мав різні назви, Анатолій Степанович спочатку грав Д’Артаньяна, потім - де Тревіля. Цього разу його партії співали Костянтин Рогань і Сергій Михайловський. І як головний козак театру актор передав свою булаву молодим - нехай і вони мають таке саме щасливе акторське життя!

Було багато музики, танців, пісень. Співав і сам Анатолій Толок. І як співав! Як і обіцяли, на сцену вийшли всі-всі-всі: вся трупа, майбутні актори зі студії «Пролісок», згадали і ветеранів театру - акторів і тих, кого глядачі не бачать, але завдяки кому народжується театральне диво.

Ще було багато квітів, подарунки, побажання. Бажали бенефісу і на 90, і на 100 років! І багато любові. Про любов глядача до Анатолія Толока можна вже і не говорити, але і сам артист неодноразово зізнавався у своїх почуттях до тих, заради кого виходить на сцену: «Я правда, дуже люблю херсонського глядача. Все, що є найдорожчого - це ви. Ви виховали мене, виростили мене. І те, що я став народним - це теж ви». Завдяки глядачу рідний театр він не проміняв на інші - а його запрошували і до Києва, і в Ленінград, і в Москву.

Але під час концерту не полишала думка, що якось забагато на сцені Франції і Парижа. Виявилося, що Анатолій Толок мріє побачити Париж. І мрія його збулася, бо попереду - 5 днів у Парижі. Отакий несподіваний подарунок. Мрії збуваються!

Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору"
Більше фото тут

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.