on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

28.02.2024, 23:41

Проєкт “Lament of Kherson region” розпочинає створення книги про історії людей із Херсонщини

  В Естонії проєкт “Lament of Kherson region” під менторством ...
28.02.2024, 23:39

Херсонські громадські діячі отримали міжнародні відзнаки “History Keepers”

У Тбілісі  відбулось вручення відзнаки “History Keepers” ...
28.02.2024, 23:36

Армія РФ викрала з Херсона картину Людмили Вітковської

  Окупанти вкрали з Херсонського художнього музею картину майстрині ...

Антін Головатий

ГОЛОВАТИЙ Антін (Антон) Андрійович (1744-1797) - український військовий діяч. Походив із старшинської родини. Вдома здобув непогану, як на той час, освіту, що надалі сприяло його блискавичній кар'єрі. У свої неповні 13 років  потрапляє до Кущівського куреня Підпільненської Січі (1757). Ймовірно, що цей крок пояснювався бажанням  надати власній освіті завершеного вигляду, адже на той час саме через військову службу старшинські нащадки намагалися досягти успіху у житті.


На поч. 1760-х рр.  було обрано курінним отаманом, що відкрило йому шлях до подальшого просування по службі. Вже у 1764 , завдяки писемності та природному розуму, надано ранг полкового старшини й обрано на посаду військового писаря. Того самого року у складі запорозької делегації, яку очолював кошовий Федорів, Головатий був на коронації Катерини II і отримав пам'ятну срібну медаль. Головатий одним із перших зрозумів, що існуванню Січі у тому вигляді, в якому вона перебувала на поч. 1770-х рр., приходить край. Намагаючись зберегти все те із Запорозьких Вольностей, що ще можна було зберегти, він у 1774 подав Катерині II і Г. Потьомкіну проект реформування Війська Запорозького за моделлю Війська Донського.

Втім, на той час уряд уже вирішив знищити Січ, і місія Головатого не мала успіху. Крім того, проект  не залишився таємницею для запорозького загалу, і до кінця свого життя Головатий відчував недовіру з боку «старих» запорожців. Репресії проти запорозької верхівки, що відбулися після ліквідації Січі (1775), оминули Головатого. Маючи російський чин капітана, він вийшов у відставку і займався розбудовою власного господарства.
Після створення Чорноморського козацького війська його було призначено на посаду військового судді, а після загибелі під Очаковом кошового С. Білого  перебрав на себе керівництво запорозькою флотилією і пішими командами (1788). Серед військових операцій, в яких Головатий проявив найкращі військові здібності, були нічний перехід через Бузький лиман і напад на турецькі селища Аджидол і Яскі, здобуття штурмом фортеці на о. Березань, блокування турецьких сполучень по Дунаю і участь у здобутті фортець Тулча, Ісакча, Кілія, Ізмаїл (1790).

За винятково хоробрі дії під час даної операції його було нагороджено орденом Св. Володимира та Ізмаїльським хрестом. Коли після смерті Потьомкіна козаки-чорноморці вирішили просити Катерину II про надання їм для поселення «Кубанської сторони», саме Головатий очолив козацьку делегацію, що обумовило успіх місії. Протягом 1792-94  займався переселенням та влаштуванням козацтва на нових землях. При цьому не забував і про розбудову власного господарства - після його смерті залишилось декілька сот тисяч карбованців у вигляді готівки, майна та цінних паперів. Після відрядження кошового 3. Чепіги з двома полками до Польщі (1794) бригадир Головатий фактично виконував обов'язки кошового. У 1796  з двома полками і козацькою флотилією брав участь у т. зв. Перському поході, з якого не повернулося багато козаків.


Після смерті Чепіги  був кошовим отаманом Чорноморського козацького війська (1797 або 1796-97); помер через виснаження і хворобу на 53-му році життя. Похований у м. Катеринодарі. Його ім'я згадує у творах і листах Т. Г. Шевченко.

Р. І. Шиян

Література:
Короленко П. П. Первые четыре кошовых атамана Черноморского (ныне Кубанского) казачьего войска. - Екатеринодар, 1892;
Казачьи войска: Хроники гвардейских казачьих частей / Под ред. Шенк В. К.; сост. Казин В. X. - СПб., 1912. (Репринтное издание АО «Дорваль», 1992);
Уманець М. Антін Головатий, запорозький депутат і кобзар // Дерево пам'яті: Книга українського історичного оповідання. - Вип. 2. - Київ, 1992. - С. 341-374.


 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.