on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.10.2019, 14:32

Жовтень - 2019

Пусть пасмурный октябрь осенней дышит стужей, Пусть сеет мелкий дождь или порою град В окошки звякает, рябит и пенит лужи, Пусть сосны черные, качаяся, шумят, И даже без борьбы, покорно, незаметно, Сдает угрюмый день, больной и бесприветный, Природу грустную ночной холодной мгле,— Я одиночества не знаю на земле. Забившись на диван, сижу; воспоминанья Встают передо мной; слагаются из них В волшебном очерке чудесные созданья И люди движутся, и глубже каждый миг Я вижу души их, достоинства их мерю, И так уж наконец в присутствие их верю, Что даже кажется, их видит черный кот, Который, поместясь на стол, под образами, Подымет морду вдруг и желтыми глазами По темной комнате, мурлыча, поведет...  Аполлон Майков  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Новости региона

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

03.10.2019, 09:49

Студенти училища культури пройшли «Шляхом сови»

Аттіла – володар гунів.

31.10.2006

Народжений у степах Північного Причорномор'я (десь в районі сучасних Олешківських пісків), Аттіла, син гунського вождя Мундзука, виховується разом зі своїм братом Бледою в дядька Руа, який об'єднав племена гунів, готуючись до війни з римлянами. Після смерті Руа брати чинять набіги на Східну Римську імперію, змусивши імператора Феодосія II сплачувати данину. Після загибелі Бледи Аттіла стає єдиновладним правителем земель від Південної Німеччини до Уралу і від Балтийського моря до Чорного і створює державу, у якій панує диктатура закону та рівність всіх народів і релігій. До резиденції Аттіли у Паннонії вирушає посольство східно-римського імператора з метою вбити володаря гунів. Аттіла розкриває змову, яку готував проти нього імператор Східного Риму Феодосій II.

Тим часом у імператорській родині вибухає гучний скандал: недолугий імператор Західного Риму Валентиніан та його мати, розпусна Галла Плацидія, усувають від влади свою сестру та доньку Юсту Грату Гонорію. Та відправляє до Аттіли листа, у якому пропонує йому себе як дружину, а в якості посагу — половину імперії. Володар гунів спрямовує удар проти Західного Риму. Йому протистоять досвідчений римський полководець Флавій Аецій та король вестготів Теодорик. Кровопролитна битва на Каталаунських полях не дає переваг жодній зі сторін...

Наступного дня Аецій і Торис-мунд так і не наважилися штурмувати табір Аттіли. Рухома фортеця з возів виявилась нездоланною для римлян та їхніх союзників. Цей тип укріплень ще довго використовуватимуть всі воїни Великого Степу включно до запорізьких козаків. Сам же володар гунів, не маючи сил для нової атаки, готувався до оборони. Навіть у цій ситуації він не втрачав присутності духу. На випадок, якщо ворог все ж увірветься до табору, Аттіла звелів скласти багаття з сідел і збирався кинутися у вогонь, аби не потрапити в полон.

Між тим вестготи, віддавши останню шану загиблому королю, вирушили назад до своєї країни - надто боявся Торисмунд інтриг з боку братів. Залишившись без наймогутнішого союзника, відступив і Аецій. Аттіла, який помітив відхід вестготів, тривалий час не виходив з табору, вважаючи це за якусь військову хитрість. Лише кілька днів затишшя переконали його, що поле битви залишилося за ним.

Перезимувавши в Паннонії, гуни вже наступного року перейшли Альпи та вдерлися в Італію. Першою фортецею на шляху Аттіли була добре укріплена Аквілейя. Оскільки гуни не вміли битися пішими, мури штурмували їхні союзники: остготи та гепіди. Облога затягувалася, воїни поступово втрачали віру у свого ватажка. За легендою, Аттіла раптом помітив, що лелеки виносять своїх пташенят з міста. «Подивіться, - сказав він своєму війську, - на цих птахів: передбачаючи майбутнє, вони кидають місто, якому загрожує загибель; вони тікають з укріплень, котрі впадуть, оскільки небезпека нависла над ними. Це не пуста прикмета, не можна вважати її хибною; у передчутті подій, у страху перед майбутнім змінюють вони свої звички». Підбадьорені воїни, збудувавши облогові машини, штурмом здобули Аквілею. Скоро така ж доля спіткала Медіолан, Тіцин та Падую. Чимало мешканців материкової частини провінції Венеція втекли на острови лагуни, де згодом і утворилось місто з такою ж назвою.

Цього разу Рим не мав жодної змоги протистояти Аттілі. Не поспішав рятувати «вічне місто» і «останній великий римлянин» Аецій, у якого, вочевидь, після війни в Галії вже не було для цього сил.

Гуни та їхні союзники стояли на Амбулейських полях. Аттіла не наважувався йти на Рим, знаючи, що його попередник, готський король Аларих, після здобуття Риму прожив недовго. До того ж у війську спалахнули епідемічні хвороби. Саме в цей час до Аттіли прибуло римське посольство з мирними пропозиціями. Очолив його папа Лев І Великий, що відзначався надзвичайною мудрістю і був вправним дипломатом. Отже, зустрілися двоє мудрих політиків (їхні переговори відображені на картині Рафаеля, що зберігається у Ватиканському палаці) і зрештою змогли домовитися. З численною даниною і здобиччю Аттіла згодився покинути Італію; цікаво, що декілька років по тому понтифік так і не зміг відмовити від розграбування Риму короля вандалів Гензерика.

Наступного року гуни спробували напасти на аланів, але ті в союзі з вестготським королем Торис-мундом завдали їм поразки і витіснили з Галлії.

В 454 році Аттіла вирішив у черговий раз одружитися. Його обраницею стала красуня-германка Ільдіко. Під час шлюбної ночі Аттіла помер, захлинувшись кровю, яка пішла в нього горлом. Поховали володаря гунів у трьох трунах - золотій, срібній та залізній. Разом з ним у могилу поклали чимало золотих прикрас. А щоб поховання не було пограбоване, всіх, хто здійснював його і міг вказати місце, вбили. Овіяна легендами могила Аттіли досі не відома археологам. Щоправда, скарбами Аттіли називають золоті прикраси, знайдені біля угорського села Надьсентмиклош, які нині зберігаються в Віденському музеї історії мистецтв.

Зі смертю Аттіли розпалась і гунська держава. Його численні сини, з яких історикам відомі імена лише п'яти - Еллака, Денгізика, Ернака, Емнетзура та Ултзіндура, виявилися негідними свого великого батька. На відміну від нього, вони не навчилися поважати своїх союзників і на правах володарів почали ділити їх між собою, наче худобу, кидаючи жереб. Це не сподобалось королю гепідів Ардарику, який першим повстав проти гунів. У битві на річці Недао гунське військо було розбите, Еллак загинув, а Денгізик та Ернак відступили у Північне Причорномор'я. Перший невдовзі пав жертвою готських гвардійців східноримсько-го імператора, а сліди останнього губляться в сутінках історії.

Втім, Римській імперії залишалось існувати недовго. Скоро по смерті Аттіли Аеція власноручно заколов імператор Валентинівн III, котрого самого невдовзі спіткала така ж доля. А у 476 році командир германських найманців Одо-акр відібрав знаки імператорської влади у юного імператора Ромула Августула, сина соратника Аттіли, Ореста, і відправив їх у Константинополь, що ознаменувало падіння Західної Римської імперії і початок нової епохи в історії людства - середньовіччя.

Олексій Паталах, полковник Українського козацтва
Журнал «Новый фаворит» октябрь-ноябрь 2006 г.

1. 25.08.2015 16:58
Иван
У меня к вам один вопрос? зачем было скрывать могилу своего вождя, который поставил на колени две самые великие империи мира. А умер Аттило в 1953 году.

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.