Ходить серпень ногами босими По укритій росою стерні, Світанково видзвонює косами Обжинкові співає пісні Лиш йому зрозумілими знаками Мітить в лузі зелені стіжки. Вишива чорнобривцями й маками Ткані сонцем ясним рушники. Перевеслом пов"язує райдуги, Роздає урожай про запас, І незвіданим спокоєм радує У медовий, свят"яблучний Спас. І останніми днями млосними, Що ще ніжаться у теплі, Йде до вересня, йде до осені По щасливій і щедрій землі. Анатолій Черняхівський