on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

17.11.2020, 10:30

«Морський» мурал створили херсонські художники

10.11.2020, 16:10

«Кіноджем-2020»: нагородження переможців фестивалю

09.11.2020, 09:42

Фільм відеостудії Гончарівки став призером Фестивалю живого кіно

Байдині походи

01.01.2000

Засновник першої козацької Січі на острові Хортиця князь Дмитро Вишневецький, названий народом Байдою, неодноразово бував на землях нинішньої Херсонщини, котрі в XVI столітті належали татарам і туркам. Нащадок давнього литовського роду Гедиміновичів, він був призначений польським королем Сигізмундом Августом на Черкаське та Канівське староство. Оцінивши страшну загрозу з боку ханського Криму, прийшов до висновку: боротися із загарбниками треба в самих чужинських землях, будувати козацькі гнізда прямо серед Дикого поля, в татарських володіннях; з них не оборонятися від наскоків ногайських загонів, а самим нападати на поселення бахчисарайського володаря.

Тоді ординці менше нападатимуть на землі України, Польщі, Литви, не плюндруватимуть їх. Перше укріплення на дніпровому острові, за ревучими порогами з охочими до пригод козаками-відчайдухами, потерпілими від татарських жорстокостей людьми, збіглими від панської наруги селянами князь Дмитро спорудив 1554 року. Це дало змогу малими силами повести боротьбу з підлеглими кримського хана Девлет-Гірея.

Успішний похід у чужинські володіння Вишневецький здійснив на початку літа 1556 року. У союзі з набраними московським дяком Ржевським у Путивлі ратними людьми, черкаськими та канівськими козаками запорожці хороброго Байди спустилися на байдаках в пониззя Дніпра, пересікли лиман і напали на турецьку фортецю біля виходу в Чорне море Ачі-Кале (Очаків), взяли її штурмом, захопили добрий полон. Мав намір князь Дмитро збагатитись на гармати, яких на Хортиці не вистачало, однак не встиг. Турчини отямилися, почали насідати на запорожців; довелося, відбиваючись від переслідуючого ворога, відступати до човнів.

Повертаючись Дніпром на Січ, козаки з московитами вирішили напасти на фортецю Іслам-Кермен, що була на лівобережжі навпроти острова Тавань. Та несподівано на них напав великими силами ногайський калга, що саме прикочував до річки. Довелося 300 січовикам та путивлянам утікати на дніпрове плесо. Сховавшись у густих плавневих нетрях, вони одірвались від переслідувачів і згодом, частково суходолом, часткою Дніпром, дісталися Хортиці.

Ще один похід відважного запорожця відбувся через кілька місяців — восени 1556 року. Дяка Ржевського з путивлянами вже не було — повернулися у свою Московію. тож козаки розраховували тільки на власні сили. Все добре підготували, побудували нові байдаки, закупили зброю.

Туманним жовтневим ранком козацька флотилія покинула Хортицю і, ховаючись у річкових гілках та протоках, непомітно підібралася до Іслам-Кермена, зненацька напала на місто, здобула добре укріплений замок. Козаки одразу заходилися вантажити захоплені гармати, вогненне зілля, ядра. Забрали все, що знайшли, і, одбиваючись від яничар, що підоспіли на поміч одноплемінникам з укріплень на Тавані і самого Кизи-Кермена, прослизнули в плавні.

До Січі козаки добралися без пригод. Гармати урочисто встановили на фортечних валах. Бачився князю Дмитру його хортицький первісток надійним укриттям для побратимів-волачоїбів, осередком життя просторого, вільного, широкого.

Між тим, існувати першій Січі лишалося лише півроку. Взимку на неї все-таки напав хан Девлет-Гірей. Вишневецький довгий час успішно, при допомозі іслам-керменських гармат, захищався. Але коли на поміч татарам прибули послані султаном яничари і волоським господарем — ратники, коли скінчились харчі, загинули чи то розбіглись козаки, то й сам полишив фортецю і подався до Черкас. Звідти рушив до Москви, став підданим Івана Грозного. Тричі з російськими війська­ми ходив на Крим і завдав ханові багато шкоди.

Не порозумівшись з московським самодержцем, князь Дмитро в 1563 році повернувся до польського короля Сигізмунда Другого. Через рік волоські бояри запросили його до себе господарем. Як написав у своїй книзі "Історія України-Русі" Микола Аркас, Вишневецький зібрав 4 тисячі козаків і пішов у Молдавію. Внаслідок зради потрапив до рук турків, котрі відправили його до Константинополя султанові. Селім Другий, сердитий за походи на васальний Крим, наказав скинути Вишневецького з високої вежі на вмуровані в стіни гаки. За один з них Байда зачепився ребром і повис над морем. Перемагаючи біль, він лаяв султана, його бусурманську віру. Три дні висів, конаючи в нестерпних муках. Якийсь турок вистрілив у козацького ватажка з лука і вбив його.

Народ України не забув героїчного подвигу князя Дмитра Вишневецького, гідно оцінив і назавжди лишив у своїй історичній пам'яті, створив пісні про нього.

Юрій Голобородько
письменник-краезнавець
Газета «Ефір»

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.