on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Новости региона

23.04.2021, 16:19

Вечір-реквієм "Пам'ятаємо" пройде в Херсоні

23.04.2021, 15:55

«Мамай мандрує Херсонщиною»: у Гончарівці оголошено результати регіонального художнього конкурсу

23.04.2021, 11:50

Тюльпани розквітли в ботанічному саду ХДУ (відео)

Білий степ із чорною ознакою

Узимку степ найближчий до своєї первозданності. Безгоміння таке, яким його напевне знали ще скіфи, сармати, половці...
Дрімає, загорнувшись у білу пелену, Великий Чапельський під. Надовго? Та скільки там того лютого! Блисне сонечко - і засяють-потечуть тільки їм відомими руслами ручаї. А поки що у степу - не тиша, а її європейський еталон: ніде не загуркоче, не стрельне, не шелесне навіть. Таке безгоміння буває, мабуть, лише в раю, подумалося.
Та що це? Ні з того ні з сього - такий потужний шерех! Все ближче, все ближче...
- Погляньте, - обводить рукою потривожену тишу степу директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна, відомий в Україні і за її межами орнітолог Віктор Гавриленко. - Зграя білолобої гуски разом із чорноволими казарками спурхнула...
Що ж потривожило, що підняло на крило це дрімотливе о цій порі пернате царство? Виявляється, звичайний сірий заєць! Знав би, може, що на таку повітряну «флотилію» наразиться - не ризикував би...

- Нині у заповідному степу зимують близько 11 тисяч особин гусей, які тут чудово почуваються, - зауважує Віктор Семенович. - Звичайно, це значно менше, ніж спостерігалось у минулі роки. Це результат мисливського пресу в регіоні та посушливих погодних умов осені. І добре, що ці гуси облюбували територію біосферного заповідника і не вилітають ні в Каховський, ні в Новотроїцький райони - «на мушку» до тамтешніх мисливців. А тут - ніякої загрози, що по них стрілятимуть. У нас сидять і дрохви. І правильно зробили, зупинившись у степу, що перебуває під охороною. Птахи, як бачите, тримаються середини степу, це їх убезпечує від браконьєрів. Максимальна чисельність дрохв, яку нам доводилося спостерігати вже цього року, 246 особин.
Тим часом натуралістична вистава «Заєць і гуси» закінчується - «у всякого своя доля і свій степ широкий»... Над білим безгомінням більшає світла. То розбуджене передчуттям весни сонце, розсунувши густу пелену хмар, і собі вирішило полюбуватися степом, яких мало на Землі зосталося, граціозними перебіжками благородних оленів, «танцем» на льоду самця лані європейської...

Та все ж, поезія первозданного степу асканійського не може існувати осторонь від його прози - людської турботи про те, щоб і птаство, і звірина благополучно пережили зиму. Бо зима - це завжди ризик, небезпека, випробування. - Ми ніколи у таку пору не залишаємо наше степове «населення» поза увагою, - говорить Віктор Гавриленко. - Хоча нинішню зиму поки що суворою не назвеш. Корми, слава Богу, є - аж до квітня! Сіна (500 тонн) вистачить майже на 5 місяців. Поки що є і концентровані корми. А якщо закінчаться - як бути? Тут є питання. Торік, наприклад, за наявності коштів у спецфонді ми їх взяти не змогли. Минулого року на ці гроші (нами, до речі, зароблені) держава наклала лапу, латаючи дірки у бюджеті. Доводилося двічі звертатися до Держказначейства, пояснюючи ситуацію. Зрозуміли, і от та історія знову повторюється. Через те, що спецфонд для нас поки що знову недоступний, утворився борг перед постачальниками кормів і пального у сумі 150 тисяч гривень. Чи можуть бути штрафні санкції? Можуть. А так бути не повинно!
Ось така проза.
Та все ж тут, у степу первородному, більше поезії: засніжені простори... ледь вловимий дух ковили... шерех пташиних крил... крижані іскри з-під копит самця лані європейської...
І все це - наша вітчизна, яку заповідано берегти і передати у спадок майбутнім поколінням.

Василь Піддубняк
«Новий день».- №6 (5053).- 07.02.2013.- стр.11

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.