on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Організації > Театр > Херсонський академічний обласний театр ляльок > Борис Чуприна: «Я і сьогодні вірю в казки»

Борис Чуприна: «Я і сьогодні вірю в казки»

Напередодні Нового року усі ми, незалежно від віку, завжди перебуваємо в очікуванні чогось незвичайного, навіть чарівного. І часто згадуємо неповторні часи дитинства, коли, здавалося, казка оживала. А ти знав, що у Новорічну ніч Дід Мороз обов’язково принесе подарунки, і вірив, що ляльки й інші твої іграшки теж радітимуть, веселитимуться і танцюватимуть цієї магічної ночі. А ще дуже хотілося хоч одним оком побачити їх у цей момент – живими…

Головний режисер Херсонського обласного театру ляльок, Народний артист України Борис Володимирович Чуприна у дитинстві не вірив у існування новорічного Діда, проте дуже любив казки (як, власне, любить їх і сьогодні). Цікавий і незбагненний світ дитячих фантазій. У Бориса вони знаходили свій вихід ще і в малюванні: перед очима був приклад батька-художника, який з дитинства прилучав сина до живопису. Проте згодом Борис захопився театром, отримав режисерську освіту в Київському інституті культури і, за його словами, задумався, як би поєднати ці свої два інтереси. “Театр ляльок став для мене отим бажаним синтезом, де я й намагаюся реалізувати своє захоплення чистим театром і образотворчим мистецтвом, – говорить Борис Володимирович. – Насамперед мене цікавить поєднання у ньому багатьох мистецтв – акторської гри, образотворчого мистецтва, рухомої скульптури, музики і водночас метафорична природа образності.”

Отож, у 1988 році Борис Чуприна прийшов працювати режисером-постановником до Херсонського обласного театру ляльок. А вже через два роки став слухачем Вищих режисерських курсів у Москві. І з практикою не аби де, а в знаменитому столичному державному театрі ляльок під керівництвом самого Сергія Образцова. “Я ще раніше перечитав усі його книжки, для мене він – людина-легенда, і ось повинен побувати у нього на аудієнції, таке правило. Дуже хвилювався, проте Образцов вразив простотою і… фізичною неміччю – був уже дуже немолодою людиною, тільки очі сяяли зовсім не по-старечому. Потім мене “прикріпили” до Сергія Івановича Єфремова – головного режисера Київського академічного театру ляльок, який саме ставив у Образцова виставу “Чортів млин” Штока.

Я був вражений масштабами “виробництва” столичного театру – там можна було танки випускати (жартую!). Що б не знадобилося для чергової вистави, найменша режисерська забаганка, – усе виготовлялося швидко і якісно. Нашим провінційним театрам, звичайно ж, про таке доводилося тільки мріяти. Та, на жаль, через рік, у зв’язку з розпадом СРСР, курси “наказали довго жити”, і Єфремов запропонував мені завершити навчання вже у Києві. Це під його керівництвом я поставив у нашому театрі ляльок “Русалоньку” – розповідає Борис Володимирович. І ця вистава стала однією з найпоетичніших і найулюбленіших у херсонських дітлахів, а на Всеукраїнському фестивалі “Кращі прем’єри сезону” отримала високу оцінку журі й схвальні відгуки глядачів.

А вже у 1992 році Борис Чуприна разом із тодішнім директором театру Олександром Сердюком започаткували Міжнародний фестиваль театрів ляльок поріднених міст “Кришталеві вітрила”. Він став чудовою можливістю для акторів і режисерів “лялькового цеху” різних міст і країн зустрітися, обмінятися досвідом і , врешті, просто поспілкуватися один з одним. На жаль, фестиваль з незалежних від його засновників причин проіснував лише декілька років. Нині ж, за словами режисера, вони знову рішуче налаштовані на повернення цього мистецького заходу, відновлюють зв’язки з містами-побратимами Херсона. А це обіцяє у найближчому майбутньому урізноманітнити й зробити ще цікавішим культурне життя нашого міста, а юним ( та й дорослим) глядачам подарувати незабутні враження.

У нелегкі 90-і роки минулого століття, коли зарплату в театрі теж видавали “натурпродуктом”, колективу доводилося виживати в основному за рахунок зарубіжних гастролей. Так, з 1995 по 1998 рік це була робота над спільним творчим проектом з англійською компанією “Трестл театр компані”. За живописними творами відомого художника Пітера Брейгеля (старшого) митці обох країн створили оригінальний сценарій та виставу під назвою “Віра жебраків”. Її з успіхом показали у театральному турне містами України й Англії у 1998 році. Потім були гастролі у Франції, Турції, Болгарії, Угорщині. Борис Володимирович згадує, що тоді актори заучували напам’ять величезну кількість тексту ролей іноземними мовами, і діти їх завжди чудово розуміли!

Не обходилося і без акторських розіграшів: “ У театрах – і дитячих, і “дорослих” – є традиція: під час так званих “зелених” вистав (останній спектакль у сезоні – авт.) підсміюватися один над одним, проте так, щоб глядач цього не помітив. Якось я грав невеличку роль продавця цибулі, який, вихваляючи свій товар, з апетитом надкушує і з’їдає велику цибулину. Звичайно мені клали до кошика зелене яблуко, прилаштувавши до нього зелень цибулі. А тут я, вкусивши плід, з жахом відчув, що гризу… страшенно гірку цибулю. Але довелося-таки мужньо ( і з посмішкою!) завершити сцену. Так пожартували наші колеги-англійці. Проте ми у боргу не залишилися, і вже на гастролях в Одесі їм віддячили, підливши в юшку, яку, за роллю, голодні жебраки повинні були з’їсти до самого дна , більше трьохсот грамів горілки. Бачили б ви їхні обличчя! А ми просто вмирали зі сміху – це була наша “відповідь Чемберлену”.

У грудні 2011 року Херсонський театр ляльок святкуватиме ювілей – 40-й театральний сезон, і прийде до нього з дійсно вагомими досягненнями. Більше п’ятдесяти вистав для дітей та юнацтва, плідна співпраця з кафедрою культурології Херсонського Державного університету, репутація одного з найкращих театрів ляльок України, який став справжнім осередком української театральної культури. У його репертуарі – твори української й світової класики: “Героїчні пригоди Котигорошка” Б.Чуприни, “Куди пішли запорожці або Райські острови” О.Клековкіна, “Русалонька” Г.Х.Андерсена, “Маленький принц” А.де Сент Екзюпері, “Легенда про отамана Сірка” та інші.

Вистава про отамана Сірка – це останнє “улюблене дитя” Бориса Чуприни. “Я зацікавився особистістю цієї неординарної людини досить давно, – говорить Борис Володимирович. – Вивчив багато історичних фактів, легенд, пісень. І врешті решт вирішив зупинитися на легендах, адже ми створюємо образ героя, а що краще за них могло у цьому допомогти? Використали автентичні записи народних легенд про Сірка, а діалоги взяли з “польових” записів фольклористів. У піснях і музиці до спектаклю використали як народні, так і сучасні мелодії. Із “Сірком” ми об’їздили усю Західну Україну, а в жовтні цього року представляли її на фестивалі “Інтерлялька” в Ужгороді. Там під час сцени Івана Купала, коли звучала пісня “Роковеє колесо, колесо”, до нас підійшла молода актриса Львівського театру ляльок і розповіла, що саме цю пісню вона власноруч записала у фольклорній експедиції, здійснила музичну обробку і виконує її. Я був приємно вражений.”

Вистава дійсно вдалася і стала справжньою окрасою репертуару, а на цьогорічному театральному фестивалі “Мельпомена Таврії” отримала почесний диплом як одна з найкращих.
А у планах Бориса Володимировича – нові ідеї: “Мені дуже хочеться поставити “Червоні вітрила” О.Гріна. Та я давно зрозумів, що доля на все дає свій час і свій шанс, ідея повинна дозріти, устоятися, “перебродити” і лише потім реалізовуватися. Якось мені потрапила до рук книга відомого російського вченого і письменника Володимира Обручева за легендами Давнього Єгипту. І я ними теж «захворів».

Завжди любив писати сценарії до вистав, а оце нещодавно мені запропонували написати сценарій до дитячого фільму. Спочатку навіть розгубився: чим можна здивувати сучасних дітей? Врешті написав бандитсько-романтичну історію про дітей-безхатченків. Це теж цікаво – як новий досвід. Заряд енергії й ідей отримую й від своїх студентів, викладаючи сценарну майстерність в університеті,адже з дітьми і молоддю завжди так цікаво спілкуватися.”
На запитання, чи вірив Борис Чуприна в дитинстві у казки, він, не задумуючись, відповідає: “А я й зараз вірю, що казки існують насправді. Це паралельна реальність, інші світи, і все це існує, переконаний. Ті ж “Аліса”, “Лускунчик”, “Котигорошко” – це не що інше, як вихід у паралельний світ. Світ, у якому добро завжди перемагатиме зло, а чудеса ніколи не закінчуватимуться. Тому дуже важливо зберегти в собі ту дитячу чистоту і безпосередність сприйняття, які допомагають нам вірити, любити і сподіватися.”

У ці дні театр ляльок вже розпочав святкувати Новий рік. Прикрашена красуня-ялинка, затишне фойє – у пишному яскравому вбранні, і вже третій день радує глядачів фарсово-комедійна вистава “Новорічний переполох”. А ще – незвичайне світлове шоу, спеціально для якого придбали новий сучасний апарат. Тож і сьогодні буде цікаво і весело – як і кожного разу в цьому чарівному світі дитячих мрій і фантазій. І тому багато херсонців приходить до театру ляльок, як до себе додому, адже більшість із них виростали й виховувалися на його виставах, а нині приведуть сюди своїх дітей і онуків. Щоб прилучити їх до справжнього мистецтва, а самим хоч на деякий час повернутися у дитинство…

Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №51 (430).- 23.12.2010.- стр.16-17

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.