on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.12.2019, 09:37

Декабрь 2019

ГРУДЕНЬ Уночі мороз поволі Інеєм упав на шлях… Спотикається на полі Місяць грудень по грудках. І тому такий він гнівний, Дружить з вітром крижаним. А хуртеча рівно-рівно Засипає слід за ним. Сипле сніг, мов стеле килим, Щоб за груднем із дібров Тим рипучим снігом білим Рік Новий до нас ішов. М. Литвинець  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новости региона

12.11.2019, 09:47

Творчий вечір Сергія Жадана!

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

> Темы > КУЛЬТУРОЛОГИЯ > Украинское казачество в Таврии > Чорноморське козацьке військо

Чорноморське козацьке військо
 

ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (1788-1860) - одне з найбільших козацьких формувань, створених на території Південної України після зруйнування Запорозької Січі 1775. Опозиційність частини населення колишніх Запорозьких Вольностей стосовно російської політики в регіоні й загроза нової війни з Туреччиною примусили російський уряд зробити крок, спрямований на встановлення контролю над козаками шляхом їх залучення до російської державної (військової) служби. 1.7.1783 від уряду на адресу колишніх запорожців надійшло перше запрошення вступити на російську службу. Це сталося через невдалу спробу російської адміністрації примусити козаків служити у шкіперських полках, 3. Чепіга та С. Білий повинні були сформувати два п'ятисотенні полки. Наприкінці жовтня 1783 у розпорядженні Білого було вже 800 колишніх запорожців. Втім, невизначеність статусу козаків і погане постачання призвели до різкого скорочення їх чисельності. Тільки після початку російсько-турецької війни 1787-91 процес створення нового війська із запорожців прискорився. 14.1.1788 вийшов наказ Катерини про створення «Війська вірних козаків». Своїм особистим листом від 31.1.1788 князь Г. Потьомкін гарантував козакам нового війська надання землі на Керченському куті або Тамані. 20.4.1788 за участь у боях та з погляду на перспективу поселення формування на чорноморському узбережжі військо одержало назву «Військо вірних козаків Чорноморських». 13.5.1788 Суворов привіз козакам Чорноморського козацького війська козацькі клейноди від Катерини ІІ та Потьомкіна.

 

Чорноморське козацьке військо (1788-1792 pp.)

 


Чисельність війська швидко зростала. Якщо на 12.2.1788 в його складі нараховувалось 944 козаки, то 22.6.1788 - вже 2436 козаків. На 30.11.1791 у війську перебувало 335 старшин і 7165 козаків. А всього з відсутніми і демобілізованими - 732 старшин та 11 888 козаків. Військо поділялось на дві частини - кінні загони та козаки на човнах. Всього до складу війська входило 38 куренів, які становили 4-6 полків. На озброєнні козаки-чорноморці мали списи, шаблі, рушниці (кінні козаки); піші козаки були озброєні широкими ножами (на зразок турецьких ятаганів), списами та рушницями. До 1820-х рр. основна маса козаків не мала уніфікованого обмундирування і одягалася за старою запорозькою традицією.
Під час російсько-турецької війни 1787-91 козаки Чорноморського козацького війська брали участь у боях при Хаджибеї, Терновці, Бендерах, Мачінє, штурмах Очакова, Березані, Хаджибея, Кілії, Ісакчі, Тульчі, Ізмаїла.
Протягом 1790-92 військо заселяло землі в Очаківському степу, де було засновано 25 селищ із центром у Слободзеї, багато зимівників і тимчасових рибальських поселень. За неповними даними, на той час у селищах мешкало 1759 родин козаків (5068 осіб чоловічої та 4414 осіб жіночої статі). Крім того, на землях війська оселилося декілька тисяч родин молдован, волохів, поляків, українців. Основу господарської діяльності чорноморців становили скотарство, рибальство, соляний промисел, збирання, бджільництво, землеробство, виноградарство, городництво та вирощування баштанних культур. Після смерті князя Потьомкіна та Ясського миру (1791) чорноморські козаки, умови життя яких значно погіршились, відрядили до Петербурга делегацію на чолі із військовим суддею А. Головатим просити про надання війську земель на Кубані. 30.6.1792 вийшов наказ Катерини II про надання Чорноморському козацькому війську за його заслуги під час «останньої з Портою Отаманською війни» земель на Кубані, грошей, артилерії, пільгових умов для заняття господарством та торгівлею тощо. З 1792 до 1800 на Кубань з України переселилося понад 20 000 чоловік. До 1811 переселилося ще понад 40 000 мешканців українських земель, а до 1831 - понад 45 000 чоловік.



 

Чорноморське козацьке військо на Кубані (1792-1860 рр.)


13.11.1802 затверджено положення про військовий і громадський устрій війська у складі 10 кінних та 10 піших п'ятисотенних полків. 1.7.1842 затверджене нове положення про військо, за яким це формування було поділене на Таманський, Катеринодарський та Єйський округи (12 кінних полків, 9 піхотних батальйонів, 3 кінні батареї). Протягом останнього десятиліття 18 ст. та 1-ї пол. 19 ст. козаки Чорноморського козацького війська брали участь у придушенні польського повстання (1793-94), у Каспійському поході (1796), російсько-турецьких війнах (1806-12; 828-29), наполеонівських війнах (1812-14), придушенні польського повстання 1830-31, у т. зв. Кавказькій війні (1810—60-і рр.) - у 1855-56 пластунські батальйони війська брали участь у Кримській війні.19.11.1860 вийшов указ про утворення на основі Чорноморського козацького війська та Лінійного війська нового формування - Кубанського козацького війська (фактично набув чинності з 16.9.1861). Кошові отамани: С. Білий (14.1.1788 - загинув 16.7.1788), 3. Чепіга (16.7.1788 -14.1.1797), А. Головатий (14.1 -29.1.1797; через раптову смерть обов'язків кошового отамана фактично не виконував).

Р. І. Шияп
 


Література:
Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска: В 1 т. -Екатеринодар, 1910, 1913;
Голобуцкий В. А. Черноморское казачество. - К., 1956;
Попка И. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту: В 2 ч. – СПб., 1858;
Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994;
Бачинський А. Д., Бачинська О. А. Козацтво на Півдні України 1775-1869. - Одеса, 1995;
Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе. - Одесса, 1998.
 

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.