Чумацький промисел в Україні в першій половині XIX ст.
Незважаючи на те, що активно розвивалося шляхове і транспортне будівництво, все ж таки в першій половині XIX ст. основна роль в перевезенні вантажів належала гужовому транспорту. Основну масу вантажів перевозили волами, оскільки це було дешевше, ніж кіньми.
Особливої уваги тут заслуговує чумацтво, яке до кінця XIX ст. розвивалося виключно як торговельний промисел. Чумацький промисел перш за все пов'язувався з соляного торгівлею. Завезення чумаками солі і продаж її в Україні на середину XIX ст. досягло 131 тис.т щорічно [1].
На початку XIX ст. чумацтво з торговельного перетворюється в торговельно-візницький промисел, внаслідок чого чумацьке візництво стає основним засобом перевезення вантажів в Україні. Воно стає дуже важливим фактором розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі, сільського господарства й промисловості України. Все це визначалося відсутністю залізниць та недостатнім розвитком внутрішніх водних сполучень. На Південь України, де будувалися міста, порти, набував свого значення військовий і торговельний флот, швидко зростала чисельність населення, чумаки везли будівельні матеріали, різні промислові і ремісничі вироби, продукти харчування. Усі ці товари вони перевозили з Правобережної та Лівобережної України, Білорусії, а також з центральних промислових губерній Росії.
За підрахунками Слабченка М.Є., в середині 50-х pp. XIX ст. перевезення товарів волами на ярмарки Харкова, Полтави, Ромен, Кролевця було на 38 -73% дешевшим, ніж кіньми. Лише в Харківській губернії на початку 50-х pp. чумацтвом займалося понад 3000 державних селян [2]. Особливо значні переваги чумацьке візництво мало в південних степових районах України. Чумакуванням займалися переважно козаки. Доставка вантажів волами коштувала дешевше: з Одеси до Харкова у 2-2,9 рази, з Харкова до Керчі, Феодосії і Сімферополя - у 2,8-3 рази, до Севастополя, Ялти і місць Південного узбережжя Криму - 2,4-2,7 рази [3]. Дешевизна чумацького візництва була обумовлена значно меншими витратами на утримання волів, а не ефективністю перевезень.
Оскільки Україна була, в основному, аграрним регіоном, то наявність достатньої кількості дешевого, хоча і малоефективного, транспорту зіграло важливу роль у розвитку ЇЇ економіки в першій половині XIX ст., насамперед, сільського господарства, яке в цей період ставало на шлях товарного виробництва. Дешевий чумацький транспорт дав можливість широко розгорнути експорт хліба та іншої сільськогосподарської продукції за кордон. До чорноморсько-азовських портів чумаки доставляли щорічно 655,2 тис.т зерна [4]. Перевезення цих вантажів за відсутності залізниць було б неможливим без чумацького промислу. Чумацьке візництво сприяло процесу визрівання капіталістичних виробничих відносин у надрах феодально-кріпосного ладу.
