on-line с 20.02.06

Арт-блог

04.05.2020, 10:16

Май - 2020

Май Ночь нас одарила первым теплым ливнем, Он унес последний холод с мраком зимним, Вся земля покрылась пестрыми коврами, Бархатной травою, яркими цветами. Белая береза распахнула почки: Не стоять же голой в майские денечки! Босиком помчались мы под ветром мая. Растянись на солнце, грейся, загорая! Муса Джалиль

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новости региона

29.05.2020, 09:46

Можливості для креативної молоді

28.05.2020, 15:19

Круглий стіл "Успішні практики по вирішенню еко-проблем" під відкритим небом

27.05.2020, 15:14

Переможці конкурсу грантів Програми творчої підготовки та розбудови потенціалу молоді від House of Europe та Goethe-Institut Ukraine

Диво степове, Асканія!

23—25 травня Україна відзначатиме 125-у річницю з дня заснування всесвітньо відомого біосферного заповідника державного значення та дендрологічного парку «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна. У рамках ювілейних заходів — проведення розширеної вченої ради та урочисте засідання, на яке прибудуть видатні вчені-дендрологи, паркознавці, члени Президії НААНУ, представники Міністерства природних ресурсів України, Національного комітету ЮНЕСКО з програми «Людина і біосфера», виступи художніх колективів.
Одним із найавторитетніших літописців заповідника є його колишній директор, автор кількох путівників, кандидат сільськогосподарських наук Михайло Курдюк. На робочому столі відомого в Україні вченого-дендролога — рукопис документальної повісті «Подорож у Скіфію».

У новому творі Михайло Григорович як справжній патріот рідної землі не лише оспівує єдиний у Європі нерозплужений степ, воздаючи хвалу його творцям, а й порушує важливі загальнодержавні проблеми.
— Михаиле Григоровичу, багатьох наших земляків, зокрема читачів «НД», цікавить: що ж означає це слово — «асканія»?
— Однозначно тут не відповіси. У перекладі з латинської: «щасливий», «багатий», «чудовий», «прекрасний», з грецької «сакос» — шкіряний міх для зберігання речей.
Асканієм у грецькій міфології звали сина Енея, Асканією — розкішний маєток римського патриція Юлія Цезаря. Милозвучним словом названі також острів у Греції, красиве озеро у Туреччині, кавказький водопад, місцевість на Кавказі, де добувають відомі асканські глини. Поблизу Кутаїсі знаходиться село Аскані, населене гурійцями. А ще «Асканія-Верке»
— заводу Німеччині.

У місті Вадуц, столиці князівства Ліхтенштейн, де нині живе племінник засновника заповідника Е.О. Фальц-Фейн, уродженець села Гаврилівки Нововоронцовського району, є вілла «Асканія-Нова». Назва ж заповідника походить від місцевості Асканія у Німеччині. Це недалеко від міста Ашерле-бен. Колишня столиця герцогства Віттенбергського пізніше стала родинною цитаделлю древнього роду Асканів, що потім перейшла у володіння герцогів Ангальт-Кетенських. Один із їхніх нащадків, Фердінанд, переносить це ім'я на своє нове володіння в Таврії, додавши до імені означення «нова». Правда, спочатку герцогський маєток мав назву Чаплі, а нинішню назву отримав у 1841-му, через 13 років після його заснування.

— Сучасне селище Асканія-Нова, образно кажучи, — столиця всесвітньознаного заповідника...
— Мало залишилося на планеті територій, які б не змінилися у процесі господарської діяльності. Одним з таких унікальних осередків дикої природи на півдні України і є заповідник «Асканія-Нова», заснований у палючих степах Таврійської губернії Фрідріхом Едуардовичем Фальц-Фейном. «Райським садом» називали Асканію-Нову ще при Фальц-Фейнах. А російський цар Микола II, побачивши її на власні очі, назвав «картиною з Біблії».
В «Асканії-Новій» зберігаються унікальні ландшафти, рідкісні види рослин, звірів і птахів, які перебувають на межі зникнення у дикій природі. Тут оберігаються, а також розмножуються екзотичні тварини й екзоти дерев і чагарників. Саму ж історію «олюднення» асканійських земель можна поділити на 5 періодів: ангельський (1828-1856 pp.), фальц-фейнівський (1857—1918 рр.), заповідний (1918—1932 pp.), тваринницький (1933—1992 рр.) і сучасний (з 1992 p.).

За цей час у центрі неозорого таврійського степу, далеко від великих поселень, сформувалася унікальна база для проведення наукових досліджень у галузі охорони природи, екології й генетики.
Заповідник «Асканія-Нова» є одним з найстаріших заповідників світу, у якому вціліла найбільша в Європі ділянка типчаково-ковилового степу.
— Розташований на стику чорноземної і каштанової ґрунтових зон, асканійський заповідний степ із його споконвічною рослинністю — це не тільки своєрідна лабораторія для вчених, а й частина історії планети Земля, пам'ятка її минулого.

— На жодному континенті немає такого степового безмежжя, як в Україні, яке є класичним еталоном степової природи, де наука має змогу бачити зміни, що відбуваються в природі під впливом господарської діяльності. Дослідженнями взаємозв'язку між рельєфом, грунтовими умовами та рослинністю виявлені основні форми впливу господарської діяльності людини на грунтовий покрив. Ця діяльність, як правило, гальмує хід грунтоутворюючого процесу, процесу остепіння грунтового і рослинного покриву цілинного степу. Виявлено, що не тільки на генетично вторинних типах рослинності відбуваються небажані з точки зору збереження різноманіття видів. Це спостерігається і в корінних степових угрупованнях при певних порушеннях біоценозів. Відновлення рослинності на ділянках колишніх орних земель асканійського степу проводилося шляхом посіву травосумішей з наступним підсівом насінням степових рослин або сумішами насіння, зібраного у цілинному степу.

— В «Асканн-Новій» важливою є проблема взаємозв'язку «рослина — тварина». Чи не так?
— Для розв'язання цієї проблеми близько трьох тисяч гектарів цілинного степу огороджено, розділено на великі вольєри, в яких у напіввільному утриманні перебувають дикі копитні: коні Пржевальського, кулани, бізони, олені... Ці живі компоненти ландшафту добре вирізняються на рівнинній території степу. Але для підтримання заповідника у природному стані необхідний помірний випас диких копитних. Періодичне сінокосіння допускається лише як тимчасовий захід.
Із метою відновлення природного стану степу ведеться реакліматизація диких тварин. Відновлена популяція бабака, сайгака. Деякі тварини, що зникли, замінені на близькі їм види: тарпана на коня Пржевальського, тура на здичавілу сіру українську худобу. Таким чином, у заповідному Чапельському поді (зниженні) бачимо побратимство тварин, де разом вільно випасаються американські бізони та лами, яки з азіатського континенту, африканські зебри й антилопи, велика кількість оленів, інших копитних. Давно велися і ведуться розмови про повернення в степ череди диких копитних тварин, які колись його населяли.

— Але тут же виникало, знаю, заперечення: степ неогороджений, і тварини порозбігаються.
— Це справді так. Огороджувальної сітки треба багато, адже периметр цілини становить 110 кілометрів.
Ще у 1946 році тодішній союзний уряд прийняв із цього приводу відповідну постанову. Сітку виділили. Однак огородили нею лише межі Чапельського поду. Куди поділася решта — невідомо.
Пізнішою союзною постановою від 1965 року в Асканію-Нову скеровувалися такі великі кошти, що їх вистачило б на потрійну огорожу всього заповідника! Але тодішні партійно-господарські органи обносити сіткою перлину скіфського степу не побажали. Пояснення? А де ж тоді випасати величезні отари овець?

...Асканійський зоопарк завоював свій престиж не кількістю видів тварин, а якістю їх утримання. Зубри, бізони, антилопи, зебри, олені та їхнє потомство призвичаїлися до місцевого корму. Є ще одна важлива особливість натуралізації тварин: вихідців із південної півкулі привчають до північних умов, жителів лісів — до степових, мешканців Африки до нашого клімату.
— Дякую, Михаиле Григоровичу, за те, що познайомили з першими сторінками вельми унікальної документальної повісті. А коли ж вона побачить світ?
— Поки що цього сказати не можу. Але сподіваюся, що нею зацікавляться насамперед керівники Чаплинського району та області й знайдуть можливість профінансувати видання, рукопис якого уже майже готовий.

Василь Піддубняк
«Новий день».- №21 (5015).- 17.05.2012.- стр.18

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.