on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.07.2020, 09:38

Июль_2020

Июль По дому бродит привиденье. Весь день шаги над головой. На чердаке мелькают тени. По дому бродит домовой. Везде болтается некстати, Мешается во все дела, В халате крадется к кровати, Срывает скатерть со стола. Ног у порога не обтерши, Вбегает в вихре сквозняка И с занавеской, как с танцоршей, Взвивается до потолка. Кто этот баловник-невежа И этот призрак и двойник? Да это наш жилец приезжий, Наш летний дачник-отпускник. На весь его недолгий роздых Мы целый дом ему сдаем. Июль с грозой, июльский воздух Снял комнаты у нас внаем. Июль, таскающий в одёже Пух одуванчиков, лопух, Июль, домой сквозь окна вхожий, Всё громко говорящий вслух. Степной нечесаный растрепа, Пропахший липой и травой, Ботвой и запахом укропа, Июльский воздух луговой. Борис Пастернак

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

01.07.2020, 13:48

Історії народів Херсонщини мовою коміксів

30.06.2020, 10:24

На Херсонщині для туристів відкрили два маяки

24.06.2020, 12:06

Авторський проект «Україна в піснях» завітав на Херсонщину

> Персоналии > Литература > Голобородько Юрий Константинович > До 80-річчя Юрія Голобородька. Журналіста і письменника

До 80-річчя Юрія Голобородька. Журналіста і письменника

05.01.2007

Сьогодні «провінційні», як і столичні, книгарні заповнені здебільшого закордонним «паперовим провіантом», їм не до скарбів ріднизни, національної духовності. А мені, у переддень славетного ювілею - 80-річчя Юрія Костянтиновича Голобородька - хочеться не лише привітати з цим поважним святом, а й нагадати нашим краянам, яка світла і мудра Людина живе поруч.

Мені пощастило на зустрічі, спілкування з цим відомим письменником не лише на теренах Херсонщини, а й в Україні, воїном-ветераном і невтомним працівником на письменницькій і освітянській ниві.
Його поради залишають незримі сліди у серці і в кожному написаному слові. Тих, хто спілкується з Юрієм Костянтиновичем, хто працював із ним пліч-о-пліч чи кував Перемогу, хто піклувався про мирне життя, хліб на столі, батька-матір, духовність нашої юні, не можуть залишити байдужими його художні, історичні, дитячі твори. А час, який випало прожити й пережити нашому ювіляру, - він, м'яко кажучи, далеко не завжди був сприятливим до нього, і не надто ласкавою була доля. Але й час, і долю не вибирають...

Юрій Костянтинович Голобородько народився 9 січня 1927 року в с. Новотягинка Білозерського району Херсонської області в сім'ї сільського вчителя.
Дитячі й підліткові роки його були позначені сумом втрат і жорстоким випробуванням.
Одразу після народження Юрія померла його мати. Вихованням майбутнього письменника займалися батько та бабуся Агафія Федорівна, яка любила онука і приділяла йому багато уваги. Коли хлопчику було 14 років, розпочалася війна, а з нею незабаром і німецька окупація. У цей період свого життя Ю.Голобородько зазнав поневірянь, перебуваючи в німецьких таборах і працюючи на важких роботах. Визволений із неволі, добровільно вступив до лав Радянської Армії і брав участь у боях на чехословацькій землі. По війні ще шість років охороняв спокій країни.
Писати Юрій Голобородько почав під час військової служби. Першим долученням до слова стали кореспонденції та матеріали для армійської газети.

Після демобілізації вступив на історико-філологічний факультет Дніпропетровського університету.
Навчання в університеті стало важливим етапом у літературній справі Юрія Голобородька. Неабиякого значення він надає журналістиці, багато пише газетних матеріалів, активно друкується в дніпропетровських виданнях. Успішній журналістській діяльності сприяє й непересічний життєвий досвід Ю.Голобородька, що безпосередньо позначився на його літературній майстерності - вмінню відшукати суспільно важливу тему або проблему, знаходити цікаві моменти в оточуючому житті - студентському, суспільному, духовному, переконливо формулювати позицію, майстерно будувати оповідь.

Зі студентських часів журналістика на багато десятиліть посіла помітне місце серед творчого обдарування Ю.Голобородька.

Закінчивши у 1956 році Дніпропетровський університет, Юрій Голобородько певний час працює спочатку учителем сільської школи на Дніпропетровщині, а потім на Херсонщині - завучем Широкобалківської школи, у невеличкому селі, що знаходиться поруч зі Станіславом, у якому директором школи був його батько Кость Йосипович Голобородько, на той час уже відомий педагог, заслужений учитель України.

Працюючи на освітянській ниві, Юрій Голобородько писав кореспонденції, нариси та малу прозу: етюди, оповідання, новели. Відтоді і донині журналістика й письменництво стали улюбленими гранями його обдарування.

У березні 1960 року в житті нашого земляка відбулася подія, котра значною мірою вплинула на його подальший розвій. Він переходить на журналістську роботу. В 1963 році очолює районну газету «Маяк» у Бериславі, а згодом - молодіжну газету «Ленінський прапори», редактором якої був майже 7 років. Після цього в редакторській діяльності Юрія Голобородька настала перерва. Однак не в творчості. Він активно працює у прозі. Проте, з 1992 року письменник знову повертається до редакторського амплуа й до сьогоднішнього часу редагує херсонську обласну газету «Ветеран». Одночасно працює над написанням нових художніх творів, в яких порушує важливі проблеми сьогодення.

Його повісті та оповідання, новели, акварелі, пастелі - то зразок високої духовності, дбайливого ставлення до слова, копіткої праці у розкритті внутрішнього світу героїв, ставлення до дійсності. Він нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня, «За мужність», медалями «За трудову доблесть», «За перемогу над Німеччиною» та іншими. Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Також удостоєний звання лауреата літературної обласної премії імені Іллі Кулика.
У творчому доробку Юрія Голобородька є роман «Великий лиман» (1987), низка повістей, сотні оповідань, новел, етюдів, акварелей, об'єднаних у книжки: «Вчителю наш дорогий» (1961), «Обрії пахнуть вітрами» (1966), «Дороги в грозах» (1976), «Таврійські пастелі» (1977), «Безсмертники» (1997), «Літо в Буркутах» (1998), «Лиманські билиці», «Музика для себе» (2001), «Королівське полювання» (2002), «И шли машины в яростный поход» (2003), історичних розвідок, публіцистики: «Вкарбовані у вічність» (1974), «Герои твои, Херсонщина» (1980), «Форпости козацької волі» (1992), «Теплий вітер осені» (1995), «Літопису тривожні сторінки» (1996) тощо.

Творчий доробок Майстра розмаїтий жанрово і тематично. Він письменник багатогранний, поліфонічний. Йому добре знані дороги життя освітян і воїнів, рибалок і хліборобів. Він зачарований таврійським степом і солоним вітром Чорного моря.

Юрій Голобородько добре розбирається у внутрішньому світі дітей і підлітків. Він тонкий стиліст і дуже вимоглива людина до себе. Кожному слову і навіть букві надає великого значення.
А ще - людина високих морально-етичних принципів. І його герої живуть за цими принципами. Він оспівав у своїй малій і великій прозі ратні і трудові подвиги, уславив рідну Таврію, неозорі степи, Дніпро, море.
Письменник належить до тих митців, кого надихають рідний край, рідні краєвиди, кому завжди цікаво думається, твориться й живеться на рідній таврійській землі.

Юрій Голобородько живе і творить для людей, їхні думи є його думами, їхня доля глибоко хвилює його серце і душу. Його доля тісно переплелася з долею захисників Вітчизни, освітян, хліборобів, рибалок, з Херсонщиною, з мріями і надіями на краще у житті країни, її людей.
Такі твори покликані будити в людині Людину, пам'ятати кожному з нас, якого ми роду, чиї ми діти, де живемо, що знаємо про свій край, його історичне минуле, що робимо і який слід полишимо за собою.

Читаючи твори Юрія Голобородька, доторкаєшся серцем до народних традицій, вікових здобутків людської моралі, чеснот, які множаться на землі добром.
Письменник своєю глибокою думою, своїм болем, багатою уявою, життєвим досвідом і Божим даром невгамовного серця створив такі образи, до яких буде припадати не одне покоління шанувальників художнього слова, як до невичерпної криниці мудрості.

Так, мені хочеться, щоб кожна книга Юрія Голобородька змогла дійти до дорослого і юного читача, щоб вона була не просто для читання, а найперше - для поглиблення душі, розвиднення світообріїв, зміцнення оспалого духу, відчуття крил і простору для їхнього випробування, тої дорогої, єдиної землі, що зветься Україна і її часточки -Херсонщини.

З роси і води Вам, шановний ювіляре! Многії літа і наснаги у творчості і в житті!
З любов'ю і повагою Таїсія Щерба - письменник, літературознавець, журналіст.
Наддніпрянська правда.-2007.-5 січня


 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.