on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.10.2018, 09:00

Октябрь-2018

Почався жовтень Ну, ось і жовтень туманіє, Мов молоком залите все. На сході сонце рожевіє, Сюрпризи осінь нам несе У жовтім листі і в тумані, В холодній і важкій росі… Повсюди квіти полум’яні Пишаються в п’янкій красі. Та листячко в садку рідіє Летить додолу із гілля. Травичка де-не-де рудіє, У жовтім килимі земля… І буде дощик йти частіше Прийдуть на землю холоди… І стане сіро та сумніше, Що хоч із дому не ходи… Але ще будуть й дні погожі, І сонечко пошле тепло. Та дні тепер на миті схожі — Лиш встало сонце та й лягло… А ночі довгі, горобині Постукають до нас в вікно… Та це ще буде, а от нині Ще тепло й гарно все одно. Хоч жовтень вже і на порозі, Земля ще радістю цвіте. Простує осінь по дорозі, Сміється листя золоте… Надія Красоткіна

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новости региона

17.10.2018, 09:36

В Херсоне показали выставку «Сквозь призму феминизма»

Фото Елены Астасьевой 13 октября в помещении Арт-подвала (он же офис ...
17.10.2018, 09:23

"Вулкан" виборов Ґран-прі Міжнародного фестивалю нового кіно у м. Спліт

11.10.2018, 14:11

У міськраді затверджено план заходів до Дня захисника України та Дня Українського козацтва

> Новости региона > «Дорога Памела», або Доброта врятує світ
Все новости

17.07.2018 10:26

«Дорога Памела», або Доброта врятує світ


Всі фото Ігоря Бойченка

Після «Річарда ІІІ» варто було подивитися саме «Дорогу Памелу». Усі тривоги минулого дня, навіяні шекспірівськими пристрастями, як рукою зняло. Дуже добра та світла вистава і розвеселила, і змусила замислитися, і подарувала частинку оптимізму та віри в людей. Бо доброта врятує світ.

Звикли до іншого визначення? Впевнені, що, за Достоєвським, світ врятує краса? Нехай буде так - краса, але краса душі. Врешті-решт, якщо б Федір Михайлович і автор п'єси «Дорога Памела» Джон Патрик зустрілися б, вони точно у цьому питанні дійшли б згоди. Бо ми якось звужуємо слова російського класика, розуміючи під красою лише зовнішнє, насправді ж все значно глибше та складніше.

І якщо Достоєвського нікому представляти не треба, то кілька слів про Джона Патріка нам не завадять. Це відомий американський драматург і сценарист, лауреат Пулітцерівської премії, за його сценаріями знімалися голлівудські фільми, його п'єси йшли на Бродвеї. Серед найпопулярніших п’єс – «Дивна місіс Севідж» (до речі, кілька років тому в нашому театрі за нею була дуже гарна вистава) та «Дорога Памела» (саме в такому перекладі нам відома «Everybody Loves Opal»).

З березня цього року «Дорога Памела» увійшла і до репертуару театра Франка - як бенефісна вистава до ювілею народної артистки України Олени Хохлаткіної. І цю зовсім свіженьку роботу херсонцям презентували в рамках гастролей 12 та 14 червня.

На сцені - захаращений підвал, де живе Памела - колись забезпечена та щаслива, а нині самотня жіночка невизначеного віку. Вона збирає речі та їжу по смітниках - але попри це не втратила людяності та гідності. Та ось в її домі з'являється трійця аферистів - і закручується карколомний сюжет. Мета нових друзів - «пришити» стареньку заради страховки, але її немов хтось оберігає. Та найголовніше, що поруч з цією тихою наївною «бабкою-кульбабкою», яка любить весь світ, бачить людей добрими, пробачає навіть підлість і ненавидить, коли хтось страждає, пройдисвіти змінюються. Але час від часу вони постають перед вибором: на який бік пристати - добра чи зла? Разом з ними і глядачам доводиться шукати відповіді на непрості питання, найголовніше з яких: чи є складні життєві обставини виправданням підлості та злочину? І це питання зараз вкрай актуальне.

Але попри всю серйозність вирішуваних проблем - це дуже добра і весела комедія з хеппі-ендом. У цій історії доброта врятувала людей та їхній внутрішній світ. Врятувала від скоєння злочину, від черствості, від злості. Може, хтось і скаже, що ця історія стара та наївна, що це лише американська різдвяна казка для дорослих - а може, саме таких добрих та душевних казок нам зараз і не вистачає?

І наостанок - про роль особистості в історії (нехай і не в глобальній). Памела нікого ні до чого не примушує - просто люди поруч з нею поступово стають чистішими та добрішими. Вона самим фактом свого існування впливає на тих, хто знаходиться поруч. Але ж існують і люди зовсім протилежного складу, і особливо гостро це відчувається після знайомства «Річардом ІІІ», поруч з яким люди перетворюються у негідників та вбивць...

Та повернемось до Памели. Спокійна, дотепна і щира, легка у рухах, немов неземна. Її слова та інтонації то викликають посмішку - то змушують сльози навертатися на очі (дуже вразила її своєрідна молитва - звернення до Бога). Образ цієї дивовижної світлої жінки створила на сцені Олена Хохлаткіна, яку багато хто з херсонців добре пам'ятає і по ролях у нашому театрі, і по яскравих виставах донецького театру, які ми змогу бачити на «Мельпомені Таврії». Зараз новий етап в її житті, і Памела стала першою великою роллю актриси у театрі Франка. До речі, режисер Дмитро Чирипюк створив виставу саме для Олени Хохлаткіної, і для втілення свого задуму підібрав актрисі дуже гарну акторську команду: Олег Стальчук, Олексій Зубков, Тетяна Шляхова, Назар Задніпровський, Олексій Петухов - всі вони просто чудові. Але все ж головна тут пані Памела та її доброта, яка рятує світ.

P.S. Під час гастролей була змога поспілкуватися з Оленою Хохлаткіною - тож невдовзі чекайте на інтерв'ю з актрисою.

Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору"
Більше фото тут





Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.