Двійник Потьомкіна "заліг" у Ермітажі
Вважається, що пам'ятник Григорію Потьомкіну, засновникові колиски Чорноморського флоту - Херсона, а також розбудовникові міст Миколаєва, Севастополя і Катеринослава, зберігся лише на старих фотознімках. Однак це не так.
Відомий херсонський краєзнавець, літописець пошуковець Август Вірлич повідомив майже сенсаційну новину. Виявляється, у Санкт-Петербурзі, в Ермітажі, є "теракота - точна копія пам'ятника Колумбові Північного Причорномор'я".
- За проектом відомого архітектора Мартоса, монумент Потьомкіну мав бути пишним, бундючним. Але... Задум було переглянуто, переважати у скульптурі стали строгість і фундаментальність. Мартос сам вдруге переробляв варіант із теракоти, - каже Август Вірлич.
У третє тисячоліття Херсон вступає, не спромігшись віддати своєму засновникові належну шану, повернути, зрештою, історичну справедливість. У скверикові біля театру ім. Миколи Куліша лише вцілілий постамент, орендований на кілька десятиліть Карлом Марксом, нагадує про минувшину.
- Доля пам'ятника Потьомкіну ще трагічніша, ніж здається, - продовжує Август Вірлич. - У 22-му році завзяті херсонські комсомольці накинули бронзовому Потьомкіну на шию мотузку, підпиляли кріплення і повалили "безпартійника". Засновник Херсонського краєзнавчого музею Віктор Іванович Гошкевич, розуміючи, що йдеться не просто про жертву революції, а про мистецький шедевр, забрав скульптуру...
Саме там, у музеї, в профіль і в анфас фотографували легендарну фігуру Григорія Олександровича. А фігура ця знаходилася на подвір'ї музею довго її бачили і в 30-х роках, і пізніше (дивись фото із архіву).
Та от розпочалася Друга світова війна...
- Для мене авторитетним свідченням про подальшу долю шедевра Мартоса є розповідь херсонця, учасника війни полковника Фелікса Ліпського, - розповідає Август Вірлич. - Він у травні 44-го разом із танковим корпусом ввірвався у Севастополь. Так сталося, що у день Перемоги на місцевій залізничній станції на одній із платформ, підготовленій німцями до відправки в Румунію, в купі металобрухту побачив пам'ятник Потьомкіну. І зрадів, як давньому знайомому.
Фелікс Ліпський гадав, що тепер, нарешті, Потьомкін, визволений радянськими військами з німецького полону, повернеться додому - на береги Дніпра. Та помилився.
- Потрібен був метал на виготовлення снарядних гільз, і Потьомкіна погнали у Запоріжжя на переплавку, - згадує краєзнавець.
Тривалий час влада списувала знищення шедевра Мартоса на німців. Це вона вміла...
Невідомо, чи допоміг бронзовий засновник Херсона виграти одну з найбільших воєн, що коли-небудь точилися на землі. Відомо одне. Знищення пам'ятника недругорядному історичному діячеві роботи недругорядного російського скульптора є "фактом ганьби" другого тисячоліття. А у третьому тисячолітті годилося б повернути історичну справедливість. Тим паче, що теракотова копія в Ермітажі допоможе це зробити з граничною точністю.
Василь Піддубняк
«Гривна».- 08.02.2001
