Подвійний ювілей краєзнавчого музею
У краєзнавчому музеї 18 березня відбулося відкриття нової експозиції, присвяченої 145-річчю від дня народження В.І.Гошкевича та 115-річчю заснування самого музею. Віктор Гошкевич відомий як творець Херсонського археологічного музею та дослідник пізньоскіфських городищ Нижнього Подніпров'я, а також як громадський та політичний діяч.
Переїхавши 1890 року з Києва до Херсона, Віктор Іванович 15 років обіймав посаду секретаря губернського статистичного комітету та зробив перший перепис населених пунктів Херсонщини. Включившись до археологічних досліджень, В.Гошкевич досліджував 29 курганів епохи бронзи, розпочав планомірні розвідки до городищ на Інгульці та Дніпрі. Тоді вперше з'явилися назви «городища Гошкевича», «Золота Балка». Спочатку Віктор Іванович проводив розвідки за власний кошт, але з 1909 року він став офіційним хранителем музею старовин, і гроші почало видавати Херсонське міське управління.
Експозиція містить відомості про біографію засновника, його сім'ю, включає зразки рукописів та публікації, адже В.Гошкевич був редактором газети «Югъ», настільки були різноманітні його інтереси та діяльність. Газета виходила з 1898 по 1906 рр., безкоштовним додатком для її передплатників була перша археологічна книга Віктора Івановича «Клади та давнини Херсонської губернії».
Після звільнення зі статистичного комітету та заборони газети він повністю присвятив себе археології та музею: продовжував комплектування фондів та дбав про те, щоб колекції не були поділені. Експонати приносили привозили численні друзі та знайомі В.Гошкевича, яких називали співробітниками музею. І таких «співробітників» було багато, серед них дуже відомі люди. У 1912 році історик керував розкопками маєтку трьох братів-художників Бурлюків у Чорнодолинському селищі, за рахунок С.Б.Скадовського провів пробні розкопки татарського городища у м.Скадовська, залучив учнів під керівництвом вчителів для збору підйомного матеріалу в Нижньодніпро.
Матеріали розкопок та розвідок систематично публікувалися у періодичному виданні «Літопис музею» - з 1910 по 1916 р.р. Потім наукова діяльність була перервана революціями.
Коли у 20-х роках діяльність музею відновилася. Гошкевич уже був тяжко хворий. Подальшими розкопками на Херсонщині та музеєм керувала вже його учениця та прийомна донька Ірина Василівна Фабриціус.
Якось Віктор Іванович відмовився від спільної роботи з Максом Ебертом, який запропонував фінансувати розкопки за умови, що половину знахідок буде відвезено до Німеччини.
У 40-х роках більшість експонатів справді лопала до Німеччини з відомих причин - фашисти вивозили все цінне. Але багато експонатів також були розкрадені співвітчизниками, і знадобилися роки для їхнього повернення до музею – один із стародавніх шоломів, які прикрашають зараз збройову кімнату, принесли піонери, – знайшли на горищі.
У музеї збереглися також речі Гошкевича особистого користування: окуляри, срібні ложки, склянка із залізною підставкою, з якої пив, люлька, яку розкурював батько-засновник. Тепер вони також є експонатами 19 століття - пори зародження археології нашої області.
«Булава».- №12 (555).- 24.03.2005.- стор. 6.
