on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Екскурс в історію

Історія Катерининського собору невід'ємно пов'язана з історією будівництва Херсона, що був заснований на високому правому березі Дніпра у 1778 році. 1781 року генерал-губернатор Новоросії Г.О.Потьомкін вирішив побудувати на місці гарнізонної дерев'яної Михайлівської церкви кам'яний собор, який повинен був стати, на думку Потьомкіна, значною монументальною спорудою «на згадку приєднання до Роси Новоросійського краю й Тавриди» (зі старих описів Катерининського собору). Собор був названий Потьомкіним на честь Святої Великомучениці Катерини - небесної покровительки Катерини ІІ, ім'я якої незримо оберігало імператрицю все її життя. Але таке відверте присвячення імператриці настільки ясно відчувалось, що засмутило саму Катерину, яка під час свого приїзду в Херсон нарекла собор «Спаським».

Архітектором проекту Катерининського собору дотепер вважається видатний майстер російського класицизму кінця XVIII століття Іван Єгорович Старов. Безпосереднє будівництво Катерининського собору в Херсоні здійснював архітектор Іван Матвійович Ситніков. Архітектура собору, оформлення його фасадів витримані у найкращих традиціях класицизму. Сама споруда виконана з місцевого матеріалу - піщанику, що підкреслює урочисту монументальність пам'ятника.

До дивовиж Катерининського собору повною мірою можна віднести його іконостас, про точну кількість ярусів якого в первісному варіанті зараз вже судити складно. Тривалий час створення образів іконостаса приписувалося В.Л.Боровиковському. І лише в 70-ті роки. XX століття, завдяки дослідженням видатного радянського мистецтвознавця Т.В.Алексєєвої, стає достеменно відомо, що підряд на спорудження іконостаса, столярні, різьбарні, золотарні, упоряджувальні роботи отримав живописець М.Шибанов. З ним же був укладений контракт на виконання мальовничих образів для соборного іконостаса.

«Таємничим» художником XVIII століття називав Шибанова історик російського мистецтва С.П.Дягілєв. Він писав, що «хіба яка-небудь випадковість може наштовхнути на пояснення самої можливості появи й умов розвитку такого загадкового й великого майстра». З часу написання цих слів пройшло вже сторіччя, але дотепер нічого не відомо про цього живописця, дивного творця, власне кажучи, найбільш ранніх, глибоко відчутих і серйозних картин із селянського життя. В 50-х роках з архівних документів стало відомо, що М.Шибанов був «живописцем Його Світлості», тобто Г.О.Потьомкіна-Таврійського.

Судячи з уривчастих відомостей, життя художника минало в безперервних блуканнях у пошуках заробітку. Тяжке матеріальне становище погіршувалось вкрай поганим здоров'ям майстра, що підтверджує його письмове звернення до секретаря князя Потьомкіна. Відомо також, що, будучи живописцем ясновельможного князя, Шибанов був запрошений для написання портрета Катерини II, який виконав з великою професійною майстерністю. 1783 року з Шибановим був укладений контракт на створення іконостаса Катерининського собору. Робота виконувалась на місці, у Херсоні, і тривала до весни 1786 року. Художник брав участь у спорудженні іконостаса, його обробці, золоченні. Що стосується образів, то сумнівів у тім, що вони написані М.Шибановим, у наш час, практично, немає. Очевидно, художник був керівником й основним виконавцем всіх робіт, бо контракт підписано тільки з ним. Потьомкін, що підтверджують архівні документи, цінував Шибанова як досвідченого художника й повністю йому довіряв.

Про це говорить доручена йому досить відповідальна справа - храм присвячувався Катерині II, і за планом Потьомкіна імператриця повинна була під час своєї подорожі на південь Росії відвідати Херсон і бути присутньою на влаштованій для неї урочистій службі. Про це свідчить вельми високий гонорар, а також велика грошова сума на закупівлю фарб і придбання будівельних матеріалів. З документів також стало відомо, що на час роботи над іконостасом М.Шибанов був уже вільним художником, а не кріпаком.

У наш час неможливо судити про іконостас в цілому, а також про мальовничу роботу майстра у всьому її обсязі. Ще в середині 1930-х років собор був закритий, частина ікон потрапила в Краєзнавчий музей, а інші були винесені Із церкви й, напевно, загинули. У всякому разі, коли під час Великої Вітчизняної війни церкву знову відкрили, іконостаса XVIII століття вже не існувало. В 1962 році собор знову закрили. Дев'ять зі збережених ікон вдруге потрапили до музею, трохи пізніше туди ж віддали й дяківські врата. Таким чином, від колись рясно прикрашеного живописом і різьбленням іконостаса залишилося 11 образів, схоронність яких була просто жахливою: полотна прорвані, повсюди спостерігалися здуття й осипання фарби. Своїм другим народженням твори Шибанова зобов'язані реставраторам Ростовських науково-дослідницьких реставраційних майстерень, які з 1977 до 1981 року повертали образам їхній первісний вигляд.

Всі образи характеризують Шибанова як художника, що працював вповні у руслі столичного мистецтва другої половини XVIII століття, опанувавши на той час уже загально поширену систему західноєвропейського живопису. Але, разом з тим, у цих роботах є й дещо, що пов'язує Шибанова з середовищем ремісничого мистецтва, де в методах і стилістичних ознаках довго зберігалися сліди попереднього етапу художнього розвитку. Такі твори, як образ «Дитина Іоанн Хреститель із ягням» й «Архангел Михаїл» являють собою копії робіт західноєвропейських майстрів, хоча характер повторень у кожному із цих випадків різний. «Іоанн Хреститель» - це досить точне повторення картини Е.Мурильйо, яка перебуває нині в Ермітажі. У часи Шибанова вона належала Потьомкіну, і немає сумнівів, що саме за бажанням власника художник зробив повторення для споруджуваного собору.

«Архангел Михаїл» (зображений на одній із двох дерев'яних стулок дяківських врат) - це хоча й близьке, але вільне повторення оригіналу Гвідо Рені (церква Санта Марія делла Концессіоне в Римі). Самого оригіналу Шибанов не міг бачити, тож користувався, ймовірно, гравюрою. Незважаючи на запозичення чужого образу, в «Архангелі Михаїлові» є й невловимий відбиток індивідуальної манери художника. У порівнянні з оригіналом у шибановського ангела в пластиці обличчя й фігурі виражена не стільки спокійна тілесність, скільки крихкість, у русі - стрімкість, що підкреслена більш крутим нахилом голови. Відбиток індивідуальності лежить і на виконанні образа «Архангела Гавриїла» (друга стулка дяківських врат), особливо на зображенні його обличчя.

У живописному стосунку образи написані по-різному. Поєднує їх майже скрізь однакове тло - умовний, чисто декоративний пейзаж. Винятком є два овали «Богоматір з дитиною» й «Микола Чудотворець». Живопис цих образів виконаний у щільній і упевненій манері письма, у досить світлій колірній гамі. Це свідчить, що ці роботи були виконані Шибановим значно пізніше. У «Святому Георгієві», «Святій Катерині» й «Трьох святителях» переважають гарячі коричнево-червоні й золотисто-рожеві тони. Манера письма, рівна й м'яка в обличчях, відносно вільна в одежах. Особливо це стосується образа «Три святителі», де постать Василія Великого (крайня ліворуч) залишена в стані майже незакритого підмальовку. Загальне враження підсилюється грою гарячих червоних, коричневих і жовтих колірних плям.

Три образи апостолів - Іоанна Богослова, Петра й Павла - найбільш ранні. За своєю виразністю вони найцікавіші з тих образів, що дійшли до нас. За стилем - більш ніж інші несуть на собі сліди впливу бароко. Це відчувається в постановці фігур І жестикуляції, у яких зберігаються відгуки барочної патетики. З традицією бароко пов'язаний і темний колорит з перевагою червоно-коричневих тонів і півтонів. Особливо примітні фігури Павла та Іоанна Богослова. У суворій особі Павла і м'якій натхненності Іоанна є щось, що нагадує російських селян. Здається, що в них відбилися безпосередні враження від живої натури, хоча й перетвореної художником відповідно до завдання.

У післявоєнний іконостас Катерининського собору були вставлені два невеликих полотна «Жертвопринесення Авраама» та «Зняття із хреста», які збереглися до наших днів і представлені в експозиції музею. Ці твори досить сильно відрізняються за характером свого виконання від інших образів і швидше за все - неросійської роботи. Зараз важко сказати, коли вони потрапили до собору, але є підстави вважати, що їх не було в первісному іконостасі.

Образи з іконостаса Катерининського собору надзвичайно цікаві, бо є не тільки справжніми зразками слабо вивченого і тепер вже мало збереженого іконопису XVIII століття, але й дають можливість судити про еволюцію творчості М.Шибанова. Вони займають у часі проміжне місце між першими шибановськими портретами (Портрет А.Г. Спиридова 1772; портрети Г.Спиридова, М.Спиридова і їхньої матері 1775 p.), а також жанровими картинами 1770-х років («Селянський обід». 1774 p., «Свято весільного договору». 1777 р.) і пізніми полотнами, що датуються 1787 роком.

Образи з іконостасу Катерининського собору заповнюють ту прогалину, що існувала у наших знаннях про діяльність художника, і дозволяють судити, як поступово формувалася майстерність і талант цього чудового майстра. У ці дні Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка запрошує шанувальників іконопису та історії краю відвідати виставку творів Михайла Шибанова.

 Наталія Кольцова, науковий співробітник музею
"Наддніпрянська правда".- 24.01.2007

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.