Великий скіф Спартак
Українська еллінізація античного світу (XII-V ст. до н. е.)
Археологи (В. Клочко) довели, що дорійці, які протягом XII-XI століть до н. е. заволоділи здебільшого території Греції (Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза та І. Ефрона), були нащадками Сабатіновської локальної культури скіфсько-трипільської цивілізації.
Своєю чергою Сабатинівська культура скіфсько-трипільської цивілізації (від назви кіровоградського села Сабатинівка) була локалізована в Україні.
Саме тому і не особливо дивує, що херсонські Верхні та Нижні Сірогози, ймовірно, дали назву грецьким Сіракузам. Івано-франківська Косівщина виявилася у назві середземноморського острова Кос. А українські гори Карпати та кримське селище Курпати, найімовірніше, дали ім'я грецькому острову Карпатос.
Кримський (С)Партеніт. мабуть, вплинув на ім'я славетного міста Спарти. А Приазовська Лакедомонівка могла дати назву державі Лакедомон (столицею якої стане місто Спарта).
Більше того, і сама назва Еллади простежується в еллінських топонімах (назвах) українських населених пунктів, найімовірніше, пов'язаних з культом грозового Бога Іла (якого згодом іменуватимуть Зевсом та Ілією).
Серед таких населених пунктів ми можемо назвати сучасне донецьке місто Іловайськ чи кримське місто Ілурат, яке фіксується на карті азовсько-чорноморського Боспорського царства вже у VI-IV століттях до н. е.
Спартеніти - Спартакіди - Спартак
Згадавши слова німецького історика О. Мюллера (1844 р.) про те, що «найрізніше проявився характер дорійського племені в Спарті», нагадаємо про рівнозначний синонімічний ряд: спартанці-спартеніти-лакедомоняни.
Але найбільше привертає нашу увагу філологічна спорідненість, яка простежується у назві міст Спарта (Греція), (С)Партеніт (Україна), скіфсько-еллінських іменах царів Боспорського царства – Спартакідів та героя антиримського повстання – Спартака.
Тільки сліпий не побачить, що в цих топонімах та іменах явно простежується корінь імені Бога воїни Ареса – головного бога скіфів/аріїв та спартанців/дорійців.
Бог Арес, як свідчить Б. Хьюз, був одним із головних богів і в пантеоні приазовських скіфських племен амазонок, які воювали разом із троянцями-теукрами проти греків-ахейців під стінами Трої.
Відомо широкому історичному загалу та ім'я скіфського гладіатора Спартака, який підняв повстання проти Римської імперії і протягом трохи більше двох років успішно трощив зі своїм «війском рабів» професійно вишколені римські легіони. Зрештою, через зраду перекуплених Римом морських піратів і власної «німецької гри» частини війська рабів (проти скіфського ядра етнічно строкатої армії «імператора гладіаторів») військо Спартака було розбите.
Але свою історичну місію скіфський царевич (хіба міг простий, неписьменний раб організувати 120-тисячну армію? – В.Б.) Спартак, на нашу думку, виконав повністю.
Принаймні на кілька десятків років експансія рабовласницького Риму у напрямі "демократичної" (як на той час) Великої Скіфії та союзного їй скіфсько/еллінського Боспорського царства припинилася.
Внаслідок виснажливої війни римських легіонів з військом «засланого скіфа» Спартака Великий Рим був змушений зважати на військову потугу своїх давньоукраїнських опонентів із Північного Причорномор'я.
Спартак: гал або фракієць?
Так звана "історична традиція" стверджує, що Спартак був фракійцем. Проте інші історичні джерела зазначають, що це необов'язково.
І ґрунтується ця точка зору на тому. що всі гладіатори в Римській імперії ділилися за стилем бою на дві категорії: галли та фракійці.
Тому Спартак міг бути названий фракієм не у зв'язку з етнічним походженням, а за належністю до певної школи гладіаторів, де навчався професії «вмирати за цезаря» - на догоду ситому римському натовпу.
На це зокрема, вказує відомий античний автор (з арійським ім'ям – В.Б.) Плутарх, який писав, що Спартак «був культурною та освіченою людиною, більше схожою на елліна, ніж на фракійця». А римський історик Аппіан додає, що «раніше він воював із римлянами, потрапив у полон і був проданий у гладіатори»...
Нам, зрештою, без різниці, ким був Спартак: галлом чи фракійцем...
Ми вже знаємо, що галли-кельти, тобто західні скіфи, які з IV-III тисячоліть до зв. е. вийшли з території тогочасної України та перетворили Західну Європу на Кельтику. Принаймні ще на картах амстердамських мореплавців ХІ ст. е. ми бачимо, що Західна Європа тоді іменувалася саме Кельтикою!
Англійська дослідник Д.С. Причард був переконаний: кельти/гали мали скіфське походження і були вихідцями з Галичини, що підтверджується і сучасними археологічними знахідками.
На початок I тисячоліття до зв. е. кельти/гали заволоділи майже усією Європою. Вони були високі на зріст, мали білу шкіру, розвинені м'язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинену музично-пісенну культуру, уважно ставилися до свого зовнішнього вигляду, у них панував культ краси.
Улюбленою зброєю кельтів/галів (як і у скіфів/саків!) була сокира. Сокира широко використовувалася як бойова та ритуальна зброя, а також як господарський інструмент.
Археологи фіксують появу кельтських поселень на території сучасної України (село Бовшів на Івано-Франківщині, місто Мукачево на Закарпатті, село Залісся на Київщині, село Парутине/Троя/Ольвія на Миколаївщині) починаючи з ІІІ тисячоліття до н. е., що свідчить про кельти/гали як про корінних жителів України.
Зауважимо, що Спартак до захоплення в полон римлянами служив у армії Мітрідата. Таким чином, цілком імовірно, що він міг народитися в районі Ольвії, яка знаходиться на місці літописної Трої.
Тому виглядає правдоподібною гіпотеза, що Спартак міг бути за походженням троянцем-теукром!
Спробуємо дослідити і фракійську версію походження Спартака. Відомо, що фракійці/тракійці теж належали до скіфського суперетносу і спочатку жили у Східному Приазов'ї, тобто були східними скіфами, а потім переселилися на Балкани...
Отже, у будь-якому випадку ми можемо стверджувати про скіфсько/арійське походження Спартака та маємо підстави для занесення цього видатного героя до пантеону слави предків сучасних українців!
Спартак: скіфський генерал та філософ
А найцікавішим в історії Спартака є, власне, внутрішня мотивація його героїчних дій та вчинків.
Після шести років смертельно небезпечної «роботи» гладіатором, завоювавши гучну славу та особисту свободу, Спартака перевели викладачем до школи гладіаторів (76 р.).
Отже, на момент початку антиримського повстання він був вільною людиною! Здавалося б, що йому ще треба? Питання власної свободи та добробуту було вирішено.
Що ж спонукало його зайнятися такою небезпечною справою, як організація повстання з метою руйнування зсередини Римської імперії?
Однак, якщо взяти до уваги його скіфсько/еллінське походження, всі крапки над українською літерою «ї» у цій справі стають на свої місця.
Спартак явно виконував свою історичну місію у тилу Римської імперії – розхитати основи ворожої держави, яка на той час прагнула опанувати землі українського Причорномор'я.
А там, як відомо, гуртувалася скіфсько/арійська степова спільнота та її скіфсько/еллінський союзник - держава Мітрідатів, царі якої, ймовірно, походили від арійського/індійського бога Мітри?
(Принагідно нагадаємо, що на схід від Азовського моря традиційно проживали синди, які жили в державі Сіндіка, яке згодом дало свою назву великій азіатській державі Індії).
Дуже показовим є те, що під час ретельної підготовки повстання Спартак спирався насамперед на рабів скіфського походження – учасників Першої Мітридатової війни, яка проходила в українському Причорномор'ї.
Характерно, що всі заступники Спартака були не просто людьми! Усі вони мали значний військовий досвід, знали філософію та літературу, були вмілими пропагандистами та організаторами: Еномай, Крікс, Ганник.
Наприклад, найближчий соратник Спартака – Еномай мав ім'я, яке було дуже поширене серед тодішньої античної знаті (анти – праукраїнське плем'я, що жило між Бугом та Дністром).
Ми знаємо про троянця Еномаї, який прибув до Італії разом із відомим троянським царем-теукром Енеєм. Був в еллінському місті Еліда та цар Еномай, який називав себе сином скіфського (і спартанського) Бога війни Ареса.
Крикс, судячи з етимології його імені, належав до кельтів/галів, які вважаються західними скіфами. А Ганник належав до інсубрів, колишніх найчисленніших племен Транспаданської Галлії, союзної карфагенського воєначальника Ганнібалу...
Спартак: скіфський генерал та філософ
А найцікавішим в історії Спартака є, власне, внутрішня мотивація його героїчних дій та вчинків.
Після шести років смертельно небезпечної «роботи» гладіатором, завоювавши гучну славу та особисту свободу, Спартака перевели викладачем до школи гладіаторів (76 р.).
Отже, на момент початку антиримського повстання він був вільною людиною! Здавалося б, що йому ще треба? Питання власної свободи та добробуту було вирішено.
Що ж спонукало його зайнятися такою небезпечною справою, як організація повстання з метою руйнування зсередини Римської імперії?
Однак, якщо взяти до уваги його скіфсько/еллінське походження, всі крапки над українською літерою «ї» у цій справі стають на свої місця.
Спартак явно виконував свою історичну місію у тилу Римської імперії – розхитати основи ворожої держави, яка на той час прагнула опанувати землі українського Причорномор'я.
А там, як відомо, гуртувалася скіфсько/арійська степова спільнота та її скіфсько/еллінський союзник - держава Мітрідатів, царі якої, ймовірно, походили від арійського/індійського бога Мітри?
(Принагідно нагадаємо, що на схід від Азовського моря традиційно проживали синди, які жили в державі Сіндіка, яке згодом дало свою назву великій азіатській державі Індії).
Дуже показовим є те, що під час ретельної підготовки повстання Спартак спирався насамперед на рабів скіфського походження – учасників Першої Мітридатової війни, яка проходила в українському Причорномор'ї.
Характерно, що всі заступники Спартака були не просто людьми! Усі вони мали значний військовий досвід, знали філософію та літературу, були вмілими пропагандистами та організаторами: Еномай, Крікс, Ганник.
Наприклад, найближчий соратник Спартака – Еномай мав ім'я, яке було дуже поширене серед тодішньої античної знаті (анти – праукраїнське плем'я, що жило між Бугом та Дністром).
Ми знаємо про троянця Еномаї, який прибув до Італії разом із відомим троянським царем-теукром Енеєм. Був в еллінському місті Еліда та цар Еномай, який називав себе сином скіфського (і спартанського) Бога війни Ареса.
Крикс, судячи з етимології його імені, належав до кельтів/галів, які вважаються західними скіфами. А Ганник належав до інсубрів, колишніх найчисленніших племен Транспаданської Галлії, союзної карфагенського воєначальника Ганнібалу...
Великий українець Спартак?
Скіфський генерал гладіаторів Спартак свою останню битву проти римлян програв. Але він виграв війну за свідомість наступних поколінь скіфів/аріїв, котрим його ім'я стало символом боротьби за свободу та незалежність.
Як свідчать тодішні історики, вся команда Спартака вільно розмовляла кельтською та еллінською мовами, що лише підтверджує їхню етнічну та культурно-історичну приналежність до скіфсько/еллінського суперетносу. Зокрема, історик Салюстій писав про них, що «це були люди вільного духу та уславлені»...
Дехто може запитати: «Яке ж це має значення для нинішніх поколінь українців?..».
Доречно у зв'язку з цим буде свідчення відомого історика М. Грушевського, який стверджував, що українська культура є культурою західноєвропейського типу, яка має тісні зв'язки з кельтською культурою Подунав'я та культурою держави Мітрідатів (якою служив Спартак).
Тому ми маємо підстави стверджувати, що славетний полководець Спартак може бути зарахований до найяскравіших представників скіфсько-арійського етносу, який дав світу і сучасних українців.
Валерій Бебік,
професор, проректор
Університету «Україна»,
голова Всеукраїнської асоціації
політичних наук
«Голос України».- №233 (4733).- 09.12.2009.- стор. 24-25
прохвессор любитель
прохвэссор любитель
лингвист любитель
Редакция
лингвист любитель
Алекс
лингвист любитель
....а я голову ломал ..и откуда у нас переулок Спартаковский ...?!!
лингвист любитель
"...так вон оно чо Михалыч..." (c)
Редакция
лингвист любитель Это "Голос Украины" первоисточник - газета Верховной Рады Украины, понимаете ли... Так что, этот вопрос не совсем по адресу. ))
лингвист любитель
...не понимаю зачем Кавун помещает тексты душевнобольных пациентов
Евгений
Под каким наркотиком автор выдал этот шедевр?