Адмірал у козацьких шароварах
Херсонські краєзнавці пропонують гідно увічнити пам'ять про легендарного капітана, засновника військово-морського флоту США Поля Джонса. Ім'я цього відважного борця за незалежність Сполучених Штатів, якого знає кожен американський школяр, досі в Україні було майже невідоме.
Коли слава про безстрашного моряка докотилася до Петербурга, Росія саме готувалася до війни з Туреччиною. Ні для кого не було секретом, що доля кампанії значною мірою вирішуватиметься у морських битвах. Тож не дивно, що цариця Катерина ІІ запросила уславленого капітана на російську службу. У квітні 1788 року Поль Джонс у чині контр-адмірала і під ім'ям Павла Жонеса прибув на Чорне море. Тут йому доручають командувати вітрильною ескадрою у створеній для захисту підступів до Херсона і Кінбурна Лиманській флотилії.
Турки прагнули будь-що знищити російські кораблі, заблокувавши їх у Дніпровсько-Бузькому лимані. Та контр-адмірал завжди з честю виходив із найскрутніших ситуацій, Надійною опорою були для нього моряки - вчорашні запорожці, котрі відмінно знали кожен закуток Причорномор'я.
Дух запорозької вольниці панував у Лиманській флотилії. Близьким він був і для американця Поля Джонса. Цілком вірогідним видається ось цей опис лисьменника-історика Валентина Пікуля: «Відважний корсар тепер виступав у новому вигляді - у запорошених шароварах запорожця, з кривою шаблею збоку. Поль Джонс палив люльку і пив козацьку горілку, закушуючи її шматками сала, часником і огірками».
У знаменитій Кінбурзькій битві відважний американець по справедливості розділив славу перемоги із Суворовим і Ушаковим, та подальша його кар'єра на російській службі не склалася. Волелюбному і демократичному контр-адміралові не до душі була свавільність найсвітлішого князя. А без добрих стосунків з Потьомкіним годі було й думати про прихильність цариці. Тож Поль Джонс вимушений був піти у відставку. Невдовзі, у 45-річному віці, він помер у Парижі.
Моряки-запорожці ще довго згадували свого командира. Та насильницьке переселення чорноморців на Кубань стерло з народної пам'яті немало подій і імен. Так відійшов у забуття і Павло Жонес. Залишився тільки Поль Джонс - для американців.
Григорій Кривець
“Високий замок”.- 20.08.1994
