Малював на асфальті цеглиною
Минулої суботи, у Всесвітній день культурного відпочинку в Новокаховській картинній галереї ім. А. С. Гавдзинського відкрилася персональна виставка живопису і пастелі «Портал» художника з Херсона 42-річного Віталія Раковича. Він – завідувач кафедри образотворчого мистецтва і дизайну Херсонського державного університету (ХДУ), доцент. А також член Національної спілки художників України (НСХУ), кандидат педагогічних наук (доктор філософії).
Підтримати і представити живописця приїхали його старші колеги: Заслужений працівник культури України, професор кафедри культурології, декан факультету культури і мистецтва Микола Левченко, Заслужений художник України, голова Херсонської організації НСХУ Олександр Ковач, член НСХУ, художник-графік, доцент кафедри образотворчого мистецтва і дизайну ХДУ Станіслав Курак.
Осередок для родзинок Херсонщини
А виставковий зал був практично повний. На зустріч із митцями прийшли місцеві художники, любителі живопису, викладачі та учні Новокаховської дитячої школи мистецтв. Схоже, гості були приємно пражені такою кількістю глядачів.
– У нас у Херсоні стільки людей не збираються на виставки, – зазначив Олександр Ковач. – Ми їхали сюди із якимось скепсисом. А як побачили, то дуже зраділи.
Микола Левченко підкреслив, що Віталій Ракович працює в різних техніках живопису і постійно знаходиться у пошуку. Назвав цікавою серію його картин, на яких зображені ретромашини. Похвалив чудові портретні роботи. А в коридорах ХДУ є галерея портретів усіх ректорів цього найстарішого вишу Херсонщини. Розповів, що нещодавно у Віталія була виставка в облдержадміністрації. Також Микола Григорович подякував директорці галереї Олені Михайленко за те, що вона втілює в житті різні незвичайні проєкти.
– Я думаю, що громада повернеться у ваш бік і знайде гроші на ремонт галереї, – сказав професор. – Найголовніше, що в Новій Каховці є осередок, де демонструються родзинки Херсонщини.
У свою чергу пані Олена висловила сподівання на достатнє фінансування закладу, адже незабаром галереї буде 55 років, а наступного року виповниться 100-річчя від дня народження А. С. Гавдзінського – народного художника України, який закарбував на своїх полотнах будівництво Каховської ГЕС та молодого міста у далекі 1950-і роки.
«Мене наповнюють зустрічі з людьми»
– Ми давно думали про співпрацю, – додав О. Ковач. – Бо Нова Каховка – друге місто в області. І спасибі вам, що є перша ластівка – Віталій Ракович. Маю надію і бажання, що тепер почнемо тісно співпрацювати. Зал чудовий, він більший, ніж у Херсоні виставковий.
– Я дуже пишаюся, що автор виставки був моїм студентом із другого курсу, –долучився до розмови Станіслав Курак. – Минуло вже 23 роки. І його шлях, як наукового працівника і художника, пройшов на моїх очах. Це великий подвиг, гарна позиція. Його розвиток починався на академічних роботах. А зараз у нього є свій стиль, своя техніка виконання, свої ідеї. Маю надію, що він далі розвиватиметься як новатор, людина яка шукає творчі доробки в нових техніках.
– Ми живемо в світі міфів, – зазначив В. Ракович. – Відбувається міфологізація простору та історичних постатей. Сьогодні історія – це джерелознавство, переписування джерел. Хтось накидає на себе соціальний камуфляж. Хтось пізнає космос, глибини себе… Я цим займаюсь і не можу без цього. Мене наповнюють зустрічі з людьми. Я дуже вдячний людям, які були поруч. Мої роботи – це щоденник мого життя. Я можу творчо працювати і при цьому усамітнюватися. Місце художника – в майстерні. Мені нуднувато було б писати пейзажі, кішечок, квіти на продаж… У мене є мрія стати художником. Мені ще доведеться багато і наполегливо працювати. Якщо цей «Портал» – віконце моїх рефлексій, мого сприйняття життя – знайде якийсь відгук у когось, це буде дуже круто.
Портали у світ мистецтва
Про виставку художник сказав, що ці роботи він не готував спеціально, а зібрав із написаних у різні роки. Це те, що він «писав у стіл». А тепер прийшов час їх показати. І кожна робота – це теж своєрідний портал у світ мистецтва.
– У вас компактна будівля, ритмічний зал, – підкреслив В. Ракович. – Я подивився на етюди Альбіна Гавдзинського і побачив його портали, як він дивився на світ. Можна по його картинах зчитати, якою він був людиною… Для художника важливо відчувати часову співвіднесеність минулого і майбутнього в теперішньому. І казати собі: зараз кращий момент мого життя. Тут зі мною друзі, прийшло багато людей, приїхали мої вчителі. Дякую, пані Олено, за вашу роботу. І я щаслива людина. Спасибі, що ви прийшли.
Найкращий твір – ще не написаний
Поки глядачі розходилися по залу, вдивлялися в картини, фотографувалися біля них, ми скористалися моментом, щоб поговорити з автором. Насамперед запитали, чи пам’ятає він, де і коли написав свою першу роботу.
Віталій замислився, а потім зізнався, що не пам’ятає. Але з теплотою почав згадувати своїх вчителів по Херсонській школі №33. Сказав, що називає свої твори не картинами, а просто роботами. Серед них є чисто тренувальні твори.
– Малювати починав у дитячому віці цеглою на асфальті, – посміхнувся митець. – Перші малюнки були зроблені на теплих плитах у шкільному дворі. Звісно, була тека шкільних малюнків, але десь вона загубилася. А коли став студентом, то складав свої учнівські ескізи і малюнки у диван. Щоб міг побачити, чи я зростаю, порівняти з тим, що було, з тим, що сьогодні є.
– А який ваш твір найпам’ятніший? – запитуємо.
– Той, який ще не написаний, - відповідає Віталій. – Мені завжди цікаво, як він формується у моїй свідомості, як я його виношую. Як він через моє сприйняття світу виходить засобом живопису. А буває так, що відкладеш незакінчений твір, думаєш, що якась дурниця. А потім проходить час, подивишся під іншим кутом і знаходиш там якусь родзинку. Так що якогось одного улюбленого твору нема. Була цікава серія про ретромашини. Образ свічки – як образ душі, життєвого коріння. А так мене приваблюють буденні образи. Ось, наприклад, два коти і кури, яких побачив у мами на подвір’ї. Мене вразило, як вони швидко рухають своїми голівками. Думаю: ну як це передати? Суто технічне завдання. Не було якогось образу чи великої ідеї. Ось це цікаво: як це зробити, як воно буде сприйматися глядачами. Як закарбувати миттєвості життя засобами живопису.
Збирали весь міський бомонд
Загалом відкриття виставки і спілкування глядачів з автором тривало біля трьох годин.
– Ми збирали весь міський бомонд, – коментує для NovaKahovka.City директорка галереї Олена Михайленко. – Усіх, хто дотичний до мистецтва. Бо і ми, і Віталій переживали, що буде мало людей. Він казав: «Може, чоловік п’ять прийде…» Але прийшло більше сотні глядачів. Потім іще в цей день приходили люди. Виставка цікава в тому плані, що для новокаховчан це щось нове. Тепер будемо запрошувати й інших художників з Херсона. Єдина проблема – виділення коштів на транспортування картин. Роботи Раковича привезли мої знайомі на своїй автівці. Тому широкоформатні твори не помістилися.
Виставка «Портал» Віталія Раковича триватиме до 20 лютого.
