Пам'яті майстрині наївного мистецтва Олени Рибальченко
30.12.2025 23:4327 грудня майстрині наївного мистецтва Олені Рибальченко (1928-2023) мало б виповнитися 97 років. Пам’ятаєте її дивовижні персональні виставки в Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка — світлі, щирі та неймовірно теплі?
Про це повідомили на сторінці у Facebook Херсонського художнього музею.
Постать художниці вщент руйнує пропагандистські російські міфи про «російські Південь і Схід». Народилася вона у Павлограді на Дніпропетровщині, навчалась на Одещині, понад 30 років працювала на заводі в Харкові. Лише вийшовши на пенсію, вона переїхала до Херсона, який став її рідним домом на останні 40 років. Саме тут її талант розквітнув на повну силу: Олена Павлівна нарешті присвятила себе малюванню, до якого мала пристрасть із дитинства.
Але в її картинах ви не знайдете «російських берізок». У центрі всесвіту Олени Рибальченко — українське село, козацька слава, народні легенди та пісні. Її роботи — це «чисте джерело» щирості, сповнене краси і добра.
Ще до війни Олена Павлівна подарувала Херсонському художньому музею понад 100 своїх творів. На щастя, наївне українське мистецтво випало з поля зору російських мародерів, які перед втечею з Херсона викрали понад 10 тисяч експонатів: серед викраденого опинилася лише одна картина Олени Рибальченко. А після деокупації Херсона художниця передала в дар музею ще півсотні своїх робіт.
До речі, російську окупацію пані Олена пережила в Херсоні. Вона згадувала, що від перебування окупантів у місті на душі в неї було тяжко, а насадження «руськомірських цінностей» не додавало натхнення. Лише після звільнення міста мисткиня знову взяла до рук пензля. Проте спокій так і не настав: через постійні російські обстріли вона ледь не втратила дах над головою, переживши влучання у власний будинок. І хто знає — якби не ці виснажливі випробування, можливо, вона б зустріла і цей день народження, і свій 100-літній ювілей у повному здоров’ї...
Сьогодні твори Олени Рибальченко — це гучна заява про нашу ідентичність та незаперечний доказ того, що український Південь і Схід завжди мали й мають глибоке національне коріння. Її творча спадщина щодня нагадує нам, за що саме триває боротьба: за наше право бути собою на власній землі, за можливість берегти свою щирість і плекати самобутню культуру.
