“Барон з Гаврилівки”
Так, так, саме з Гаврилівки Нововоронцовського, а не Каланчацького району, як повідомлялося у друкованому виданні бібліографічного покажчика «Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2012 рік» у статті про Едуарда Олександровича Фальц-Фейна до сторіччя з дня його народження. Барон, людина-легенда, людина-епоха, наш земляк, яким ми пишаємось і для якого життя не тільки України, але і його малої батьківщини було небайдужим. «...Мне не все равно, что у Вас происходит, как у Вас налаживается жизнь – я же Ваш местный человек... Несколько месяцев назад я сделал большой подарок – в Киев послал аппарат для диагностики сердечных заболеваний. Так я сказал спасибо Украине и ее народу за то, что получил от Президента все три степени самого высокого государственного ордена...» – так писав Едуард Олександрович в одному із листів (5.08.2004 р.) до В. Д. Ярошик, місцевого краєзнавця з села Новоолександрівки Нововоронцовського району, на території якого знаходяться руїни маєтку Фальц-Фейна. Віра Дмитрівна мешкала на території колишнього маєтку з 1946 по 1968 рік і добре пам’ятає всю велич і красу цього ще не зовсім знищеного маєтку.
І сьогодні до його руїн приїжджають люди, цікавляться історією роду Фальц-Фейнів. Нещодавно вийшло з друку видання Венедикта Комаровського (колишнього редактора Нововоронцовської районної газети «Вісті», нині покійного, див. Фейсбук, Наталя Мінько). 17 листопада мені передали чергові 100 примірників брошури з нарисом «Барон з Гаврилівки», а 19-го вранці мені сповістила директор районного краєзнавчого музею В. Д. Тартиця, моя помічниця у підготовці видання до друку, що цього дня на віллі барона в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці сталася пожежа. Пожежники виявили Едуарда фон Фальц-Фейна без ознак життя. Він вже кілька років був прикутий до ліжка, знаходився вдома один. Зранку на кілька годин і у другій половині дня його відвідувала медсестра, повідомляють ЗМІ. У тому, що Едуарда Олександровича не стало, нічого несподіваного немає. 14 вересня йому виповнилося 106 років. Людина прожила достойне життя, але... наразі кримінальна поліція веде розслідування, чи випадкова ця пожежа. Мені важко навіть збагнути, що він міг відчувати у той момент. Сподіваюся, що у нього просто зупинилось серце і він не прийняв мученицьку смерть.
Готуючи до видання нарис «Історія далека і близька. Барон з Гаврилівки» Венедикта Комаровського, я жила більше року його життям: читала в ЗМІ все, що знаходила, спілкувалася з людьми, котрі зустрічалися з бароном під час приїздів його в Гаврилівку, Новоолександрівку і один раз навіть в Нововоронцовку. Спогадами цих людей я доповнила нарис Комаровського, адже він написав його ще в 1997 році, будучи невиліковно хворим, коли в пресі не так багато друкувалось про Фальц-Фейнів. І лише два розділи побачили світ за його життя, останні п’ять – посмертно в газеті «Вісті».
В липні 2002 року був останній приїзд Едуарда Олександровича на Херсонщину і в Новоолександрівку зокрема. Я мала щастя побувати на цій зустрічі, після якої вирішила надіслати барону три номери газети з нарисом «Барон з Гаврилівки». Незабаром прийшла відповідь з проханням надати решту матеріалів. І я вислала. Дуже шкода, що не встигла надіслати йому книжечку.
Газета «Факти» повідомила «Помер барон Едуард Фальц-Фейн – життя, сповнене любові до Херсонщини. Помер великий друг України, старійшина роду засновників всесвітньовідомого заповідника «Асканія-Нова». Але на сторінках видання «Барон з Гаврилівки» Венедикта Комаровського Едуард Олександрович – Живий. Він живе у спогадах тих, хто з ним зустрічався, листувався протягом останніх понад 20 років.
Людина живе, поки живе пам'ять про неї. Барон Едуард Олександрович Фальц-Фейн буде довго жити в наших думах, серцях і ділах.
Нехай світлий образ барона надихає вас на добрі справи.
Марія Терентьєва (Комаровська).
“Новий День” № 50 (5355). – 12.12.2018. – С. 17.
