on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

Чайка кричить: «Рятуйте!»

На заповідних землях Олешшя назріває екологічна катастрофа

Вітчизняні екологи (час від часу, правда) б’ють на сполох. Дніпро, головна ріка України, третя за площею басейну і четверта за довжиною річка Європи, серйозно хвора і екстрено потребує порятунку. Не буде підмоги, то вже через 350 років водна артерія перетвориться на скупчення боліт. Безрадісний прогноз, що там казати.

Передбачаю, що друга після радіоактивного на століття і століття Чорнобиля катастрофа почнеться, швидше за все, з історичної місцини - Олешшя, а точніше - із рукава Дніпра Чайки, який у народі зазвичай називають річкою. Люди у наростаючій тривозі і щоденному страху за те, що відбувається.

А відбувається вже зараз те, що в Апокаліпсисі Іоанном Богословом прописане: «Ангел волає до всього людства, як до того, що здатне чути це благовістя, так і не здатне до того, закликаючи молитись Богу, який створив небо і землю і море і джерела вод. Наступ суду буде несподіваним, бо Бог як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського». (Мат. 24: 27).

Як ніхто інший, відчувають наближення катастрофи стурбовані олешківці. У коротенькому листі на адресу голови облдержадміністрації Андрія Гордєєва мешканці Олешок і Олешківського району сповіщають обласну владу: Чайка замулилася настільки, що вода у ній вперше за сотні чи може й тисячі років (!) припинила текти. А раз припинила, то від застояної води до сморідного болота навіть в «екологічно чистій» області - один крок.

Автори послання до свого колективного листа додали кілька вражаючих документальних знімків на підтвердження того, що Чайка вмирає. Дивитися на ці «документи епохи» під боком (якщо не на самій території) Нижньодніпровського національного природного парку страшно. Змертвілі марсіанські краєвиди не викликають такої тривоги за майбутність всесвіту.

Вмирає Чайка не в обрамленні плакучих верб і трав шовкових, а в гнилих очеретах, пластиковому непотребі, приватних каналізаційних стоках, що прориваються на хаотично, з грубим порушенням закону забудованих «хатинками» берегах...

Люди, котрі селилися на берегах Чайки, щедро брали із неї все - воду, рибу, родючий намул (сапропель) на городи... І Чайка людям нічого не шкодувала!

Та прийшла пора і Чайці віддати належне за труди і щедроти її. Передовсім - почистити русло, вивезти гори сміття, яке безкарно викидають в ріку місцеві старожили, залужити і залісити береги. Словом, вчинити так, як у всьому світі чинять...

Мені можуть заперечити: Олешки - не Париж, не Злата Прага і навіть не Казань. Тут з деяких пір діють свої неписані правила - викидати гній із хлівів, бадилля з городів, пластикову тару, весь непотріб на берег або ж прямо у Чайку. Відзначаються цим безкарним варварством безпечальні мешканці вулиці Нижньої і Пристанського провулка. Очевидно, так ці люди звикли - жити на смітнику, купатися у багновищі, дихати «озоном» свинарників і смородом дохлої риби...

Щоправда, не всі мешканці цього берега - варвари. Маєтні люди, котрі оселилися на благословенних берегах Чайки порівняно недавно, доглядають за своїми дворами, як справжні європейці. Але ж таких небагато. І не в маєтностях справа, а в побожному ставленні до нашого спільного дому - Природи. Такому ставленні, якими відзначалися наші предки. І справа не в тім, у кого «хата вища». Згадуються тут проникливі рядки Олександра Довженка про хату його дитинства:

«... Біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть!», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів... В тобі так гарно пахло давниною, рутою-м'ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням... »

... Та повернемося до Чайки і людей, котрі оселилися на її такому гостинному березі і запитаємо у себе: ну чому вони такі безпечні? Чому живуть за принципом неандертальців: після нас - хоч потоп? Чому сповідують не «залізну» логіку: вода все змиє, а Чайка все простить? Не простить! Уже не прощає: сьогодні вода не тече, завтра русло перетвориться на смердючу калабатину, позавтра на ще одну Олешківську пустелю - болотяну.

Востаннє русло Чайки чистили ще у першому десятиріччі нового століття. Якщо вірити даним облводгоспу, із 20 кілометрів (така довжина цього рукава Дніпра) спромоглися тоді оздоровити лише 1, 45 кілометра річища. І все! Чи повернеться найближчим часом на Чайку земснаряд? А хто скаже, коли навіть на сайті обласного управління водних ресурсів про замулений рукав Дніпра - ніякої інформації. І навряд чи найближчим часом держава чи який-небудь екологічний фонд спроможуться виділити кошти на днопоглиблення замуленого до небезпечного стану русла.

Який же вихід? Як на мене, то вихід у нинішній екологічній і економічній ситуації один - знайти інвесторів, котрі були б зацікавлені у тому, щоб повернути Чайці її чистоводну течію, а берегам - привабливість.

- Як патріот рідної землі, багатолітній депутат обласної ради, примножувач фауни на угіддях Олешшя, зрештою, не бажали долучитися до благого діла - порятунку Чайки? - звертаюся до Віктора Нагребецького, відомого в Україні керівника агропідприємства «Тарасівська Іскра».

- Бажав би! Але однієї моєї охоти, виявилося, замало... Хто мені, скажіть, заперечить, що і Чайку треба чистити, і її занедбані береги окультурювати? Збудувати сучасний яхт-клуб, такий, як в Одесі, Києві чи Миколаєві, облаштувати культурну зону відпочинку із піщаним пляжем, дитячими і спортивними майданчиками, кафе, засіяти витолочені схили газонною травою, засадити деревами?..

- Це все вам одному під силу?

- Ні, звичайно. Але я знаю, що є в Україні люди, котрі готові вкласти власні кошти у те, щоб жителі Олешок мали де проводити свій вільний час, а гості - змістовно відпочити на воді і на суші. І це реально. Я, наприклад, придбав на березі Чайки земельну ділянку, на якій запланував звести гостьовий будинок, зокрема для яхтсменів, мисливців і рибалок, котрих завжди ваблять наші краї. Почав реалізацію задуму з того, що вивіз із захаращеного берега десять КАМАЗів різного сміття. Цього отруйного мотлоху до мене ніхто не «помічав»! Не «помічав» ніхто, коли почав закріплювати берег, що сповзав у занедбану Чайку...

- Це вже у нашому характері так, як в тому анекдоті: Іван хату будує...

- Люди добрі, скажіть, ви коли чули, щоб Нагребецький переступав закон, захоплював землю, нищив природу? Природа нам для того і дана, щоб ми жили з нею у мирі і злагоді, щоб передали дітям у спадок не гори сміття, а впорядкований дім. І я, людина віруюча у Бога і добро на землі, живу за цим принципом...

Знаючи свого поважного співрозмовника не один десяток літ, маю сказати про те, що Віктор Нагребецький - із тих добротворців, котрі люблять Херсонщину не по великих святах, як той казав, а і в будень. І гріх не дослухатися до таких людей, придивлятися до їхніх справ, допомагати їм у здійсненні того, що вони задумали. А чогось протиправного чи руїнницького такі люди не замишляють.

- Ви знаєте, - говорить на закінчення мій співрозмовник, - мені боляче дивитися на наш Дніпро і його прекрасні поки ще береги. Таке враження, що у цій воді вже ніхто не купається, не ловить рибу, не відпочиває в тіні дерев... Гори сміття, спалені очерети, з яких не чути жодного пташиного крику, замість дерев - пеньки... Що ж ми за народ такий, щоб самі ж собі яму копати? Як колишній голова постійної депутатської комісії з екології закликаю земляків, благаю: бережіть Природу! Інакше Природа нам відомстить. Якщо не нам, то нашим дітям. Будьте людьми!

... А Чайка вже не просить. Чайка волає про допомогу!

Василь Піддубняк
«Новий день».- №26 (5331).- 27.06.2018.- стр.10

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page