on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > CULTURE > Чумацкий шлях

Чумацький шлях

Чумацтво – самобутнє громадське утворення українського народу, але самоназва “чумак” уперше фіксується документами ХVІІ ст.. Прабатьківщиною чумацтва була середня Наддніпрянщина і зокрема Запорізька Січ, через які проходив головний чумацький (соляний) шлях. Основним промислом чумаків була торгівля сіллю, котру вони привозили з Криму та чорноморських лиманів. Тому чумаки спочатку називалися соленниками. Мали вони і локальну назву – коломийці: це та їхня частина, котра їздила по сіль до Галичини, зокрема Коломийщини.


Хто ж вони, українські чумаки? Звідки взагалі взялося це слово? Тут єдиної думки немає. Одні вважають, ніби воно походить від татарського "чум" або "чюм", що означає "ківш". Дерев'яний корячок у дорозі був справді зручною посудиною для пиття. Інші, погоджуючись із татарським коренем, наполягають на тому, що у татар цим словом називали візника. Хтось згадує чуму, яка лютувала на півдні, - через торговців ця страшна хвороба могла бути занесена і на Україну. Чуму називали "чорною хворобою" - на лубкових картинках вона зображувалася у чорному одязі. Чумаки, сорочки і штани яких для захисту від гнусу були "пошмаровані" дьогтем, зовнішнім виглядом нагадували цю не вельми приємну гостю з косою.
У перській мові слово "чумак" означало палицю з потовщенням на кінці. Часто в степу можна було зустріти і подорожнього з такою палицею, і чабана з "ґерлиґою", і чумака з кийком. Недаремно в народі говорили: "Кий в степу чумакам господар".
chumactvo.info/index/0-4
 

Історія появи українського чумацтва

Із-за гори, із-за кручі риплять, вози йдучи;
Попереду чумаченько курить люльку йдучи.
Українське чумацтво...


Говорячи про цей унікальний по своїй суті феномен в історії нашого народу, сьогоднішнє покоління українців не повинно забувати про те, що чумацтво у XVI - XIX ст. стало для нашої нації однією з форм самозцілення. Якщо козацтво оберігало наші землі зі зброєю, кобзарі оживляли духовне пробудження за допомогою кобзи й пісні, то чумаки тримали, якщо можна так висловитись, економічні важелі. Україна через постійні війни й грабунки потерпала в ті часи від господарської розрухи. Не маючи змоги налагодити державні структури, природний організм нації змушений був вишукувати інші форми самозцілення. Такою формою і стало чумацтво [1, 3]. Що ж таке "чумак" в історії України? Певний час слово "чумак" пояснювали назвою чуми, яку буцімто чумаки завозили з Криму, куди їздили за сіллю. До цієї версії додавали ще і той факт, що чумаки не дарма носили чумну дігтярну сорочку. Але ця нісенітниця згодом була обгрунтовано розвіяна відомим дослідником Григорієм Данилевським, який стверджував, що чумна сорочка, це була одна з двох сорочок, яку чумак брав з собою в дорогу, і яку для захисту від дощу, пилу та різної зарази і мошки відразу ж вимазував дьогтем. А саме слово "чумак" по-татарському означало просто - "перевізник" [2]. Хто ж такі чумаки? Чумаки - це категорія населення в Україні, що в XVI - XIX ст. займалася торгово-візницьким промислом. Від назви цієї групи населення бере назву і весь промисел - чумацтво. Цікавою є особистість чумака. Він загалом був подібний до решти українського люду, але зберігав у собі риси притаманні козаку. Чумацтво - це торгівельно-транспортна корпорація людей, яка склалась у XVI ст. в Південній Україні з метою постачання солі з північного Криму в Україну, Польщу та інші сусідні країни [3, 547]. Першопочатки його появи сягають глибин віків. Як засвідчує один із літописів, ще в XII ст. на Дністрі сталася нагла повінь, і сто маж, навантажених сіллю, змило водою: "І була, - зауважує очевидець, - від того велика смута по землі Руській" [4].

У ті далекі часи прикарпатські чумаки (їх ще називали коломийцями, оскільки однойменне місто було центром солеваріння) забезпечували цим необхідним продуктом південь землі України. Звідси вони привозили хліб, речі господарського вжитку, навіть дерев'яні церкви. Згодом, коли західноукраїнські землі загарбала польська шляхта, сіль почали транспортувати з півдня Криму. Відомий історик Микола Костомаров появу чумацтва пов'язував з часом занепаду козаччини (XVIII ст.). Як аргументи М. Костомаров виставляє військову організацію чумацьких валок: мовляв, колишні козаки стали чумаками або хліборобами [1, 8]. Історичні факти спростовують цю версію. Українське чумацтво, продовжуючи традиції мандрівних торговців XII - XIV ст., почало швидко розвиватися у XV - XVII ст., а у XVIII - XIX ст. досягло свого апогею і було витіснено залізничним транспортом тільки на початку XX ст. Особливого поширення торгово-візницький промисел набув у другій половині XVI ст. на Придніпров'ї і згодом охопив інші землі тогочасної України. В роки найбільшого розквіту чумацтва, а саме у XVIII - XIX ст., рідко яке село в Україні не мало своїх чумаків, які їздили до Криму і на Дон. Якого розмаху цей промисел набув на початку XIX ст., засвідчують хоча б такі факти: щороку з Криму в Україну приходило чотириста тисяч возів з сіллю, а на Дніпрі у Бериславі (під Каховкою) день і ніч працювало вісімдесят паромів (десять державних і сімдесят приватних), які перевозили на лівий берег чумацькі валки з Правобережної України. За рік тільки через цю переправу проходило приблизно двісті тисяч возів [5]. Отже, виникнення і розвиток чумацтва було одним із проявів втягування широких мас населення у ринкові відносини. Протягом чотирьох століть - з другої половини XV ст., тобто з часу виникнення, і до кінця XIX ст., чумацький промисел належав в багатьох місцевостях України до найважливіших, після землеробства і скотарства занять сільського населення. Насамперед, чумацький промисел сприяв зміцненню торгівельних відносин між окремими районами України і сусідніми, зокрема з Росією.


1. Лазуренко В. М., Вовкотруб Ю. М. Каравани українського степу. - Черкаси: "Ваш Дім", 2004 - 92 с
2. Данилевский Г. П. Нравы и обычаи украинских чумаков. Библиотека для чтения. - К., 1987. - 142 с;
3. Данилевський Г. Чумаки: худож.-док. нарис. - К., 1992. - 110 с.
4. Українське козацтво: Мала енциклопедія. - К.. 2002. - 568 с.

 

Чумацтво у словниках:

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page