on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > CULTURE > History of culture and the regional study > Таврия XVIII века > Двісті років на сторожі православних традицій

 

Двісті років на сторожі православних традицій

17 травня далекого 1786 року в Херсоні було завершено будівництво Свято-Катерининського собору, що нині вважається однією з найдавніших історичних пам'яток Херсона та півдня України.

Храм зводився з 1781 з блідо-жовтого інгулецького вапняку, в стилі російського класицизму. У зовнішніх нішах розміщені шість скульптурних зображень святих. Символічне значення мають Св. Апостол Петро з ключами від раю і Св. Апостол Павло з мечем, що знаходяться біля центрального входу. Херсон, за задумом Григорія Потьомкіна, повинен був стати південним Петербургом, і собор був одним з перших кроків на цьому шляху.

Князь Григорій Потьомкін, засновник Херсона, завойовник Тавриди, хотів фігурами біля входу нагадати, що ключі від Півдня дісталися йому після важких боїв й здобуті мечем. Із західного боку собору знаходиться напис бронзовими літерами «Спасителю роду людського Катерина II присвячує». Будувалася церква під невсипущим наглядом Потьомкіна і присвячувалася святій, ім'я якої носила імператриця Катерина Велика.

Катерининський собор входив до складу архітектурного ансамблю Херсонської фортеці, першого ансамблю класицизму на Україні. Архітектором проекту вважається Іван Старов. Будівництво споруди вів архітектор Іван Ситников.

Храм зводився під керівництвом генерала Абрама Ганнібала, який 30 серпня 1781 ім'ям імператриці справив закладення кам'яного храму на честь Св. Великомучениці Катерини. У камінь була покладена дошка з висіченим на ній написом: «Катерина Друга, Імператриця і Самодержиця Всеросійська, неповторна, але приблизна потомству в великих справах її до сей країні град, флоту і комерції, на цім місці благоволила бути Божиєму, в ім'я святої великомучениці Катерини, соборного храму, який закладений місяця серпня в 30 день 1781 г.». На будівництві храму працював інженер-полковник Миколай Корсаков. У своєму рапорті від 26 травня 1786 він повідомляв Потьомкіну: «Казенна соборна церква 17-го числа цього місяця в присутності Його Високопреосвященства архієпископа Слов'янського і Херсонського Никифора освячена, в якій і священнослужіння вже проводиться».

Таким чином, класицизм, як спадщина античної Греції, придбав в архітектурі собору новий смисловий відтінок, адже Херсон став наступником давньогрецького міста, заснованого ще наприкінці VI століття до н.е. Храм, що нагадує про Константинопольський Софійський собор, можливо, був збудований в цьому стилі саме за бажанням імператриці і став першим зразком незвичайного для Росії типу церкви, що відрізняється «низьким сплощеним куполом і деякою приосадкуватістю» - переважанням горизонтальних форм і обсягів. Імовірно, із столиці у Херсон був відправлений вже готовий архітектурний проект, заздалегідь узгоджений з Катериною.

Роботи над Іконостасом собору було розпочато в 1783 році, керував ними Михайло Шибанов. Для цього приїхали з Петербургу різьбярі, позолотники і живописці. Іконостас був створений академіком орнаментної скульптури Павлом Брюлловим, частину живописних композицій написав академік живопису Володимир Боровиковський, частина була написана живописцем Миколою Шляхіним.

Соборна дзвіниця, дерев'яна, була збудована в 1786 році, в стилі раннього класицизму. У 1800 році на її місці була зведена кам'яна, увінчана високим шпилем. У 1808 дзвіниця була розібрана, на її місці була знову вибудувана нова, висотою в 26 метрів, на ній були укріплені 12 дзвонів, найбільший з них важив 112 пудів (1834,6 кг). Дзвони були втрачені в 1930 р., в даний час зберігся тільки нижній ярус дзвіниці, декорований двоколонними портиками та пілястрами.

У травні 1787 собор відвідала імператриця Катерина Велика. В пам'ять про ці відвідини в соборі стоїть під балдахіном крісло, в якому вона сиділа під час богослужіння. А на згадку про свої відвідини собору в 1787 році імператриця надіслала золотий, прикрашений дорогоцінним камінням та перлами, напрестольний хрест 1677 року і Євангеліє 1698 року. У різні роки собор відвідували Олександр Суворов, Михайло Кутузов, герой війни 1812 року Денис Давидов, Федір Ушаков.

Храм був обнесений огорожею, всередині якої знаходилися надгробні пам'ятники героям Очаківської битви, загиблим 6 грудня 1788. За розпорядженням князя Потьомкіна Таврійського тіла вбитих були перевезені в Херсон і поховані в огорожі церкви.

Перелік збережених на 1841 рік поховань включає багато імен. Кладовище зазнало деяких руйнувань уже в другій половині 19 століття, один з істориків пише про це: «Колись оці пам'ятники були витончені, прикрашені виліпленими з каменю та олова арматурами, статуетками, урнами і пояснювальними написами; мало-помалу все це знівечилось, написи розгладились, орнаменти здерлися». Імена на деяких надгробках при реставрації кладовища в 1870-х pp. розрізнити було вже неможливо, як і встановити, кому саме належать збережені останки із зазначених поховань. Внаслідок цього на місці однієї з безіменних могил покладено надгробок «Невідомому генералу» часів Кримської війни.

У Катерининському соборі похований прах князя Григорія Потьомкіна, який помер в Яссах 5 жовтня 1791. Тіло князя відразу після його кончини було забальзамоване і готове до поховання. Одягнений в парадний генерал-фельдмаршальський мундир, ясновельможний князь був покладений у подвійну труну: дубову і свинцеву. В узголів'ї князя поклали мініатюрний портрет Катерини II, весь всипаний діамантами. Незабаром в Ясси прийшла вказівка самої імператриці: «...Тіло покійного князя перевезти в Херсон і там поховати з усіма належними ступеню і заслугам його почестями». Михайлу Фалееву (інженеру-будівельнику з Миколаєва) було доручено влаштувати в Катерининському соборі склеп. Він був зроблений майстром Аладовим і його підручними. Серце Потьомкіна, поміщене в золоту урну, повинні були поховати в Катерининському соборі, під престолом. Але за наполяганням родичів князя, насамперед графині Браницької, його поховали на батьківщині ясновельможного князя, у Покровській церкві (нині зруйнована) села Чижове біля Смоленська.

22 листопада 1791 траурний кортеж прибув до Херсона. Того ж дня по місту проїхав ескадрон полку князя на чолі з його генерал-ад'ютантом, який оповістив херсонців про завтрашнє поховання Потьомкіна. Головним розпорядником похорону був родич князя - генерал Михайло Потьомкін.

23 листопада 1791 в центрі Дворцової площі, на узвишші, вкритому парчою, перебувала труна, обтягнута рожевим оксамитом з блискучими золотими позументами. Праворуч від труни стояла чорна мармурова дошка, на якій були перераховані заслуги Потьомкіна, ліворуч - герб князя. Біля труни несли почесне чергування генерали, полковники і штаб-офіцери. У варті стояли солдати Катеринославського гренадерського полку, лейб-гвардії Преображенського полку і кірасирського полку князя Потьомкіна. У момент виносу тіла князя війська стали струнко по обидва боки ходи. Прогримів залп в 11-кратному пострілі, супроводжуваний дзвоном всіх храмів Херсона. На початку процесії йшов ескадрон гусар і кірасирський полк князя Потьомкіна. За ними під траурний бій барабанів на площу вийшли сто двадцять солдатів з факелами в чорних опанчах (плащах) і капелюхах з чорним флером (чорної шовковою тканиною, що приховує обличчя).

Слідом виступали двадцять чотири обер-офіцери в білих опанчах, місцеві вельможі, генералітет, духовенство. Далі йшли офіцери, що несли регалії генерал-фельдмаршала: ікону, подаровану імператрицею, ордени, Камергерський ключ, гетьманську булаву і шаблю, вінець (подарунок Катерини II), фельдмаршальський жезл, Кейзер-прапор і прапори. Труну з тілом князя офіцери несли до самого Катерининського собору. Слідом їхали дроги, покриті чорним оксамитом, запряжені вісьмома кіньми, і парадна карета Потьомкіна, покрита чорним сукном. Завершував ходу ескадрон конвойних гусар. По здійсненні літургії єпископ Херсонський Амвросій виголосив надгробне слово. Після панахиди прозвучали артилерійські залпи і триразовий постріл з рушниць. Труну з тілом ясновельможного було опущено в склеп: «...цього місяця 23 дня тіло покійного ясновельможного князя в Херсонській соборній церкві віддано землі з належною церемонією, місце для поховання вибрано пристойне...»

Тіло ясновельможного князя Григорія Олександровича Потьомкіна-Таврійського покоїлося під церковною підлогою по правий бік амвону. У підлозі були зроблені підйомні двері, через які можна було спуститися в звід, де стояла труна, а перед нею ікона з палаючою лампадою.

У 1798 р., за наказом імператора Павла, забальзамоване тіло Григорія Потьомкіна було віддане землі: «Все тіло, без подальшого розголосу, в самому ж погребу поховано було в особливо вириту яму, а льох засипаний землею, так, як би його ніколи не бувало». У більш пізній час був закритий і схід у склеп. Мармуровий надгробок Потьомкіна знаходиться над прихованим склепом, посеред храму, перед амвоном. Щорічно, в день пам'яті Григорія Олександровича Потьомкіна, на його могилі служиться панахида.

У 1922, за постановою ВЦВК «Про вилучення церковних цінностей», з собору вилучили 2 пуди 18 фунтів срібла.

У 1930 р. собор був закритий. Невелика частина ікон була взята в Херсонський краєзнавчий музей, а написаний Боровиковським іконостас і оздоблення церкви - загинули. У храмі був відкритий антирелігійний музей. Могила Потьомкіна неодноразово розкривалася. За свідченням письменника Б. Лавреньова, в 1930-х pp. череп Потьомкіна був виставлений як експонат антирелігійного музею, потім повернутий в склеп.

У 1942 р., на початку німецької окупації, собор був освячений, відновилися богослужіння. Замість різьбленого іконостасу був поставлений простий - одноярусний, були розміщені збережені у прихожан ікони. У 1954 році настоятелем храму був призначений преподобний Варсонофій Херсонський, який помер у тому ж році, і в 2008 році прославлений у лику святих православної церкви.

У 1962 році на хвилі нової антирелігійної боротьби собор знову був закритий. Будівлю використовували для зберігання дров, пізніше - під склад облкниготоргу. У 1970 у соборі було відкрито Будинок пропаганди товариства охорони пам'яток. На початку 1980-х років за старими кресленнями була відновлена дзвіниця. У 1989 році будівлю через аварійний стан закрили.

Однак 25 серпня 1991 Катерининський собор було повернуто Православній церкві.

Руслана Мітюхіна
Джерело інформації: «Наддніпрянська правда плюс».- №19 (30).- 22.05.2014.- стр.4

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page