Театральний сезон стартував
191-й театральний сезон відкрили в Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Куліша.
Стартував він моторошною і неймовірно красивою виставою «Криваве весілля» за трагедією Федеріко Гарсіа Лорки. Іспанські пристрасті, грузинський темперамент і українська натура - все в одному флаконі! Спектакль за класичним твором поставив грузинський режисер Каха Гогідзе. Зіграли ж актори нашого театру. На сцені глядач впізнав Тетяну Проворову, Євгенія Карнауха, Ірину Руру, Олександра Мудрого, Ксенію Савельеву, Євгенію Кірсанову, Світлану Журавльову, Сергія Михайловського, Ангеліну Павлюк, Ольгу Марфіну, Катерину Бориславську.
Випадковість чи, може, так було задумано, але прем’єра відбулася одразу після дня народження режисера. Сам Каха Гогідзе як істинний грузин не приховує емоцій: дуже хвилювався. Відчував відповідальність не лише власну, а й своєї країни. Аби поставити «Криваве весілля», йому довелося півтора місяця жити в Херсоні. Таку пристрасну виставу неможливо готувати онлайн, треба зблизька бачити акторів, відчувати їхній темперамент, кожну інтонацію. Чому ж трагедія, чому Лорка?
- Завжди хотів поставити цю виставу. Так, це схожість наших темпераментів. І раптом пан Книга мені запропонував минулого року: «Давайте класику поставимо». Я відповів: «Гарсіа Лорка, звісно». І не перестаю дивуватися - Херсонський театр особливий, я не перебільшую. Тут професійно співають і танцюють. Дуже вдячний балету театру. Вони не танцювали, вони грали, розумієте? - розповів Каха Гогідзе.
Сюжет «Кривавого весілля» знайомий багатьом. Це моторошна історія про кохання. Трагедія двох родин, які так і не змогли пробачити давні гріхи. Глядач поринає в оповідь про помсту - план, який неминуче завершується бідою. Головний персонаж у виставі Смерть. Містичну героїню грає Тетяна Проворова, яка також втілила образ матері. Заслужена артистка України зізналася, що містики не боїться. Навпаки, підбиратися до чогось загадкового їй неймовірно цікаво.
- Обожнюю такі образи, шукати щось нове, зовсім інші відчуття. Хлопці й дівчата з балету бігали: не підходь, ми дуже боїмося, коли ти в костюмі, і цей голос... У нас давненько не було в театрі трагедії, хотілось якихось таких живих емоцій, почуттів, які чіпляють зсередини і змушують оживати, рухатися. Для мене це вистава про материнську любов, про настільки сильні почуття, які іноді захлинають, і ми втрачаємо якісь межі, - розповіла Тетяна.
Спокусливого розлучника Леонардо зіграв Олександр Мудрий. За лаштунками він нагадав, що все ж не професійний актор, а тільки починає свій шлях у драмі, тому, мовляв, не судіть суворо. Але ж, говорить, отримав кайф. Бо то велика удача грати там, де іспанські танці, літаючі ножі й де доводиться помирати, звісно ж, на сцені.
У постановці ключове емоційне забарвлення несе сценографія. Якась фатальність у всьому: багато криваво-червоного світла, фантастична декорація з мотузок, яка з зали виглядає нитками - наче алегорія заплутаного життя. Але й цього було б замало, якби не музика, що задавала тон усій виставі. Фламенко, його величність фламенко! Ніщо так не передає іспанську пристрасть, як цей неймовірно чуттєвий, всесвітньо-відомий танець.
- Я використав усі можливі методи, щоб викликати емоції в глядачів. Хотів, щоб вони і плакали, і захоплювалися. Для цього танці, кохання, смерть... А наприкінці ви чули голосіння. Пісня аргентинська, плач Богородиці, а співає грузинський хор, — розповів режисер.
Дуже довгі овації. Так глядач відреагував на трагедію, яка відкрила сезон. Вистава нікого не залишить байдужим. Це емоції без фальші, театр, який змушує плакати й аналізувати. Театр, який вчить на чужих помилках.
Марина Савченко
«Новий день».- №40 (5501).- 06.10.2021.- стр.16
