on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Literature > Kichinskiy Anatoliy Ivanovich > Крещендо болю, спалах гіркоти

 

Крещендо болю, спалах гіркоти

12.02.2004

«Поезія годує поганенько», - іронічно всміхаються практичні підлітки. Вони мріють «робити життя» з банкірів та бензинових королів, валютних проституток і кримінальних авторитетів. Але може статися, що процвітаючих сьогодні банкірів завтра згадають лише тільки по рядку із вдячністю за сприяння у виданні книги поета Анатолія Кичинського - претендента на отримання Шевченківської премії.

Спочатку було слово. Та слово не діє в болоті сірих буднів. Творчу силу в нього спроможні вдихнути тільки уста справді талановитого літератора. Херсонець Анатолій Кичинський увійшов в українську літературу по праву. На його вірші складають пісні, вони знаходять відгук у душах тисяч цінителів прекрасного.

Перші книги Анатолія Кичинського побачили світ ще в 70-х роках минулого століття, коли поетичним збіркам, не «приправленим» ідеями торжества соціалізму і ленінського вчення, було важкувато торувати шлях до читача. Однак і в ті часи автор не погоджувався на компроміси з цензурою та совістю, відкидаючи будь-яку неправду та фальш. Навколо оспівували громаддя заводів і золоті зірки Героїв Соціалістичної Праці, а голос Кичинського у цій штовханині ремеслених ямбів, хореїв та амфібрахіїв лунав пронизливо-щемно:
«Золота моя жінка, золота мука,
я до неба злітав, я тинявсь, як мана,
я, цілуючи подумки золоті твої руки,
і сміявся, і плакав, як дитина мала».

Втім і назви збірок нашого земляка-херсонця красномовно відтінюють мерехтливі грані його таланту. Послухайте-но - «Землі зелена кров», «Вулиця закоханих дерев», «Жива і скошена тече в мені трава». Органічне розуміння злиття людини з природою, глибока повага до всього сущого й навдивовижу лицарське вшанування Прекрасної Дами надають ліричному герою з творів Анатолія Кичинського шарм, перед яким встояти неможливо. Раніше він ненав'язливо абстрагувався від наміру вже тісного Контакту з темним боком дійсності, вуалюючи його чарівною музикою алітерацій, чеканною ритмікою та досконалістю вірша. Та ось у видавництві «Айлант» вийшла нова книга віршів і поем «Бджола на піску». І прочитавши її, усвідомлюєш: у ліриці Анатолія Кичинського все відчутніше бринять нотки гіркоти, крещендо болю. Звичайно, цей біль - не егоїстичне слововиверження з приводу якихось особистих негараздів. А швидше співпереживання за всіх.

«Гнана та бита, кровію вмита,
віра - жива ще.
Правда - далека. Слову - нелегко.
Вірі - ще важче».
«Свічка у жмені. Дуля в кишені.
Очі - порожні.
Мрії - міражні. Душі - продажні.
Ціни - безбожні».
«Богом увімкнене світло душі
меркне з розлуки.
Дивна хвороба, - додому йдучи,
падають в люки».

Незвична, майже бурлескна «побутовізація» оновленої поетичної лексики в черговій збірці яскравіше віддзеркалює гірке глузування над сучасними реаліями нашої з вами важкої, а часом відразливої «житухи».
«Луплять по горобцях гармати
газетних шпальт.
Депутати оголошують вітрякам
війну.
Шахтарі гамселять касками об
асфальт.
Решта електорату - лобами
в стіну».

«А тим часом дитинство чиєсь -
не мед.
Замість меду у нього -
клей "Момент"-
"Схоже на те, що слово
"менталітет"
в натурі походить від слова
"мент"».
Пройшовши крізь випробування, душа людини очищується. І подолання труднощів - запорука нового світанку. Можливо, найкращі дні ми зустрінемо, саркастично цитуючи Кичинського:
«У той самий тролейбус
двічі сісти неможливо?
Хрін із ним, - говорить Гера, -
нашкребемо на таксі».

Якщо ми навчимося долати випробування з гумором, ми їх переживемо. Життя складається із надбань та втрат, нагадує читачеві поетичний герой Анатолія Кичинського. Але і тоді його творчість залишиться нам такою ж зрозумілою та близькою, як близький нашому співгромадянинові світ поета епохи Відродження Миколи Гусовського. Анатолій Кичинський повернув його нам, інтерпретувавши зрозумілою, сучасною українською «Пісню про зубра» Гусовського. Події, описані в поемі на завершення збірки, відбуваються від нас на «відстані» у чотири віки. Тільки підкреслювана тут думка про тендітність буття є образливе невміння людини досягати згоди з оточуючим світом, не здається такою вже архаїчною. Адже це вміння - цеглинка в основі творення. Як і вся творчість Поета, котрий живе поруч із нами.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ
"Гривна" 12.02.2004

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page