on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Organizations > Music > N. Kulish Kherson regional academic music and drama theatre > “Малюк” на якого сподівалися

“Малюк” на якого сподівалися

01.03.2005

Ретро-події, які виникають одна за одною на сцені, виявляється, зовсім не ретро, а навіть суцільний модерн. Бо віра, надія, любов і - понад усе - добро, якого завжди бракувало людям і також бракує нині, здатне змінити хід будь-яких подій на краще. Саме тому режисером і було обрано ретро-стиль усієї постановки, аби донести цю істину через усі часи до сучасного глядача. І глядач це зрозумів, позаяк віком від семи до сімдесяти років кожен знаходив у спектаклі щось виключно своє, потаємне, і навіть, якщо хочете, - інтимне. Достукатися до кожного, вивести його зі стану збайдужіння, заставити замислитися над втратою звичайних людських цінностей, які допомагають людям залишатися людьми - ось те надзавдання, із яким упорався академічний театральний колектив.

Сталося!
Перша прем'єра Херсонського облмуздрамтеатру імені Миколи Куліша у ранзі академічного - і перший академічний успіх усього колективу. Успіх, який змінив статус театру не тільки зовнішньо, так би мовити формально, але й внутрішньо: на щабель вище піднялися одночасно всі, хто причетний до прем'єрної постановки - від режисера до техніка сцени. І все завдяки тому, що в театрі лише за один календарний місяць (!) з'явився «Малюк», отой самий, із ретро-часів Жана де Летраза, трансформований до сучасних умов А.Горіним і Є.Яворським, а також інтерпретований до херсонської сцени постановником Олегом Натяжним. І як би сьогодні не відгукувалися на нову виставу місцеві засоби масової інформації, певен, глядач голосуватиме за неї якщо не аншлагами, то принаймні переповненим залом.

А ризик таки був, і чималий!
По-пepше, виставляти на академічну пробу легковажний жанр - комедію, до того ж музичну, та ще й із молодими акторами. По-друге, повернувши в оркестрову яму вже давно призабуте звучання живої музики (композитор Ю.Шевченко, диригент Юрій Керпатенко). По-третє, органічно допасувавши до сценічного матеріалу акцентовану хореографію (балетмейстер Валентин Васяк), не передбачену драматургом. По-четверте, на сценографічно створений ретро-простір (народний художник України Віктор Балаш) зуміти екстраполювати саму сучасність і узгодити це не тільки із загальним задумом постановника, але й наскрізною дією акторів.

Акторські роботи вражають!
Насамперед, неперевершений симбіоз зовнішнього скуйовдження (одяг, зачіска, рухи) із внутрішнім хаосом (думки, емоції, пластика) власника велосипедного підприємства Едмона Фонтанжа (заслужений артист України Олексій Панасюк). І над усім цим розладом натури - переміщення себе у інший, далекий від родини і, як виявилося, навіть від бізнесу вимір. Оригінальна зовні і заглиблена внутрішньо в історію свого родоводу де Ліль його дружина Анрієтт (заслужена артистка України Світлана Добровольська), яка також перебуває в паралельному вимірі, і при цьому зовсім не пересікається з чоловіком. Анрієтт-Добровольська і кумедна, і природна водночас, а це, повірте, у комедії дається нелегко.

Найкраща чоловіча роль-відкриття сезону - Сергій Кияшко (Огюстен, секретар Едмона), цілеспрямована й творча особистість, яка вміє працювати, і креативом якої вміють користуватися інші спритники. Один із них - Гамб'є (народний артист України Анатолій Толок), компаньйон Едмона, який поруч із великими грошима зумів таки зберегти як романтичні спогади - рідкісний дар для бізнесмена, так і саме кохання. Кохання до Полін (заслужена артистка України Валентина Дронова), сестри Анрієтта романтичної провінціалки бальзаківського віку, яка чи не єдина розуміє сенс життя і чого саме бракує усім героям цієї життєвої комедії. Дещо поверхово і пунктирно окреслені хіба що ролі Жака (артист Сергій Михайловський), молодого Фонтанжа, та його знайомої Лулу (артистка Ірина Содомончук). Можливо, це через брак драматургічного матеріалу, через що вони як би випадають із загального калейдоскопу ліричних подій вистави. Та при цьому загальне полотно постановки залишається неушкодженим.

Та чи був хлопчик?
Так, був. І він чи не найголовніша подія вистави. Бо з його появою відбувається трансформація всіх дійових осіб. Чим більше героїв хочуть бути його батьками, тим більше прибуває отієї самої доброти в кожного героя і, віримо, в глядача. З появою дитини в будь-якій родині життя мусить змінитися кардинально, і то - на краще. І саме цей несподіваний малюк висвітлює цілий ряд проблем, які закладені у підтекст ліричної комедії. Що бізнес - це не найголовніше у житті, якщо він служить тільки заради самого бізнесу, а не людей. Що в житті є речі більш, важливі, ніж занурення у розгалужене дерево власного родоводу, яке нe додає власникові того чи іншого прізвища і краплі слави далекого нащадка. Що творча особистість завжди знайде доброго поціновувача свого таланту і проб'є собі шлях до майбутнього. Що будь-які нерозважливі вчинки дітей не можуть не позначитися на долі всієї родини. Що… а втім, чи варто перераховувати? І чи слід переповідати сюжет вистави? «Малюк» запрошує - відгукніться!

Анатолій Крат
Журнал «Новый фаворит» март 2005 г.

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page