on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

Метелики на снігу

Досвідчений альпініст Ігор Безродний, якому доводилося ховати своїх загиблих товаришів, розповів «УМ», чому, навіть попри численні небезпеки, його так тягне в гори

«Підкорення вершини можна порівняти тільки з шаленим оргазмом: це таке моральне задоволення, що душа співає, як пташка на долонях у Бога!» - так несподівано охарактеризував своє хобі херсонський альпініст із 25-річним стажем Ігор Безродний. Він не раз відчував на собі сувору вдачу Кавказьких гір, Ельбрусу, Паміру та Криму. Ігор Олександрович каже, що зацікавив його цим екстремальним видом спорту друг дитинства. В ті часи грошей на екіпіровку катастрофічно не вистачало. Все доводилося робити самим, починаючи від спецобладнання та закінчуючи одягом... Колектив підібрати так само було складно: люди приходили, спостерігали за тренуваннями. Але багато хто розумів, що не під силу буде перенести важкі навантаження. І лише одиниці з часом ставали перевіреними членами єдиної команди.

Гори перевірять, яка ти людина
Ігор Безродний добре засвоїв, що саме похід у гори допомогає людині перевірити себе та загартувати характер. Найкрутішими для нього стали кавказькі вершини Шхара, Крумкол-6а, Кюкюртлю-6б, північно-західний відріг Ельбрусу. Там стіни заввишки 1200 метрів, стрімкі скелі на всьому маршруті, які до того ж мають негативний ухил. Ночувати можна тільки на платформах - своєрідних гамаках із дюралевих трубок, які кріпляться до стрімкої скелі. У команди з чотирьох осіб - дві платформи. По шляху проходження їх по кілька разів доводиться переносити нагору. Перша двійка альпіністів прокладає маршрут, а друга, так звана «допоміжна двійка», тим часом виконує іншу роботу: розтоплює сніг, переносить табір, готує їжу...

Не один раз на пам'яті бувалого альпініста були такі випадки, коли залишалося хіба що Богу молотися. Ігор Безродний згадує крутий схил Крумкол-6а. Це було на чемпіонаті Росії. «Передня двійка» зірвала мотузкою величезний камінь, який пролетів повз людей, обдавши крихтами дрібного щебеню. Ігор працював на стіні і тут почув, як напарник кричить: «Ігорю, каміння!» У цей час на нього полетів цілий град величезних каменюк. Вони повибивали ще більші брили. Почався страшний обвал.

- Вчепився за скелю, голову притиснув, - згадує ту неприємну історію Ігор. - Дивлюся, камінь завбільшки з телевізор летить прямісінько на ще одного мого напарника. Я бачу його зверху, як маленьку цятку. Камінь таки потрапляє в нього, той заметався на мотузці, а потім... безпорадно обвис. Усі ми злякалися. Поруч був наш лікар. Кажу йому: «Все, Саша убився...» Спустилися ми до хлопця, а він... розгублено посміхається тремтячими губами: «Все нормально». Як виявилося, смерть пройшла повз нього за кількасантиметрів - величезний камінь наче язиком злизав з його спини рюкзак. Лише обривки лямок залишилися...

Альпініст повинен уміти все!
За словами херсонського альпініста, людина, що збирається підкорювати гори, повинна потроху вміти все. Й обов'язково - мати так зване «шосте» чуття: тут скелі не надійні, тут камінь «живий», тут лід тонкий, а тут може бути обвал чи схід лавини. Адже як буває: виходиш в горах на рівну місцевість, думаєш, от який майданчик чудовий, можна і відпочити на ньому. Ставиш намет. А цей майданчик виявляється і не майданчиком зовсім, а вибоїною, по якій постійно сходить зверху каміння. «У нас бувало таке, і не раз », - каже досвідчений альпініст.

За словами Ігоря Безродного, гори - це суворе випробування для людини. Саме тому на Єльбрусі, та й в інших «крутих» горах, є свої меморіали пам'яті про тих людей, які загинули під час сходження на вершину. Доводилося ховати друзів й Ігореві. Так, два роки тому загинув його хороший товариш та земляк Дмитро Кірсанов. Разом із напарником він поставив намет у льодовій тріщині. А там лавини сходять постійно, вітер скажений, температура мінус сорок. Доводиться закопуватися - чим глибше в лід, тим тепліше, їм залишалося зовсім не багато до підйому на вершину. У наметі тоді заночували двоє хлопців - Олексій і Дмитро. Увечері вони вийшли на зв'язок, сказали, що на місці. О першій годині ночі альпіністи почули страшенний гуркіт: льодовий обвал перерубав намет навпіл. Олексій відбувся легким переляком, а ось на місці, де спав Діма, - брила льоду і лише шматочок його спальника стирчить... Ось як воно буває: дві людини лежали пліч-о-пліч у тому нещасливому наметі, а доля розпорядилася по-своєму ...

Напарник має... боятися
За словами Ігоря Безродного, найбільшу небезпеку для людини в горах може скласти саме відчуття повної відсутності остороги:
- Я боюся безстрашних людей. Страх - це почуття, яке попереджає людину про небезпеку. Людина, яка «рве» вперед напролом, часто не може реально оцінити ситуацію та прорахувати свої сили. Це означає, що вона працює на межі зриву і в будь-який момент може статися непоправне. У горах же доводиться відповідати ще й за тих людей, які піднімаються в гори разом із тобою. Так що завжди хочеться, щоб напарник був не стільки хоробрим, скільки надійним і міг відповідати за свої дії.

Гори - це перевірка для будь-якої людини. Серед професійних альпіністів негідників немає, каже Ігор Олександрович. Якщо людина нечесна - це швидко стає помітним. Адже коли треба ділитися з напарником останнім, відмовляючи собі у чомусь, - тут і проявляється вся людська натура. Хоча тобі теж несолодко, але ти повинен розуміти, що напарникові може бути ще гірше, ніж тобі...

Трапляється й таке, що в новачків, які вперше опинилися в екстремальних умовах, просто «зносить дах» від перенавантаження психіки. Ігор пригадав, як одного разу взяли із собою в гори Дагестану кількох зовсім «зелених» альпіністів. Вони вже раніше були в горах, але вперше потрапили в умови, коли довелося ночувати в снігу. Та ще й до всього хуртовина розходилася. Мороз - під двадцять градусів, намети засипає снігом, доводиться їх відкопувати. Розраховували пробути в горах пару днів, а через стихію довелося залишитися на всі чотири. І в одного з хлопців почалася паніка: «Давайте вниз, ми всі тут передохнемо!» Ну що робити? Довелося закрити панікера у рукотворну снігову печеру і приставити до нього «няньку», щоб ніхто не чув його криків... У гори він так більше й не пішов...

Краса і... сміття
Ігор Безродный каже, що бачити в горах щось надзвичайне - снігову людину чи НЛО - йому не доводилося. А от сліди життєдіяльності звичайних людей зустрічав усюди! Наприклад, неприбране сміття. Взагалі сміття в горах - це окрема тема. За словами Ігоря, професійний альпініст після себе не повинен залишати куп порожніх пляшок. Це насамперед показує клас альпініста, тому справжні любителі гірських вершин завжди в мішках виносять усе сміття за собою і висипають у спеціальні сміттєві контейнери.

- А яке ваше найяскравіше враження, отримане в горах? - цікавлюся в екстремала.
- Ви не повірите, але на висоті 5000 метрів, де навкруги сніг та гірські вершини, літають ... метелики! Звичайні, не гігантські, і забарвлення у них найпростійше. Але це поєднання - метелика на снігу - зачаровує! Їх заносять на таку висоту в засніжені гори потоки повітря. І ця ніжна, тендітна краса - справжня нагорода для сильних духом чоловіків, які зуміли, подолавши всю підступність стихії, досягти бажаної мети!

Ірина Кирпа
“Україна молода”.- №11 (3777).- 21.01.2010.- стр.12


 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page