Мистецтво не загубиться
01.05.2005
Чоловічі вишиті сорочки, накидки на телевізори, рушники, серветки, панно... Ви думаєте, що такі речі можна побачити пише в селянській хаті? А, може, думаєте, що вишивання прикрашає, та... забирає зір? Можливо, та це не факт.
Віра Сергіївна Роїк приділила життя саме цьому виду мистецтва. У свої 95 років вона, як то кажуть «без очей» може сісти вишивати: «І це заспокоює, ніби освітлює все навкруги; коли вишиваєш - стаєш, мабуть, добрішою, лагіднішою». Людина зі світлою душею... її роботи охочі могли побачити в Художньому музеї 14-28 квітня.
Подивишся - й тепло на душі. Навіває щось ніжне, приємне, може, навіть, материнське. Пірнаєш у світ мистецтва, яке створюють ніжні жіночі руки. Роботи Віри Сергіївни можна побачити не лише в українських музеях, а й у Латвії, Болгарії, Румунії, Польщі та інших державах Європи. А найбільшою нагородою, певно, є не лише численна кількість дипломів, а й популярність робіт своїх учениць (Аліна Роїк, Юлія Абрамова та Мері Нікольська). Тож мистецтво вишивання передається від покоління до покоління - і не губиться в сучасності.
Наталя Ніколайчук
Журнал «Новый фаворит» май 2005 р.