«Наче вуха у корови»
Знайти письмака, котрий зараховує себе мало не до прямих нащадків Шевченка чи Пушкіна у Херсоні — не така вже й безнадійна справа. Схоже на те, що цих потомків незабаром стане більше, ніж читачів, бо читають нині все рідше, а римують — на кожнім кроці.
Розшукувати пахолків (слуг) конюшні Пегаса не обов'язково — самі грюкають у двері чи то школи, чи дитсадка з пропозицією долучити підростаюче покоління до нетлінних літшедеврів.
«А у нас був письменник!» — ділиться радістю внучка-другокласниця, І показує книжечку з дарчим написом, схожим на підпис у зарплатній відомості. Мені й самому цікаво, чим збагатив школяриків «поет і письменник», «автор 18 книг», «чільне місце» в літературній «діяльності» якого «посідають твори для дітей».
Вже у заголовку «поет і письменник» дав орфографічного маху. Може, думаю, для того, щоб привчити дітей бути уважними. Може... А чого, ламаю голову, вчить ось цей програмний, слід думати, вірш збірки «Ау нас — як у вас»:
Прийшла Катя якось з пляжу.
В люстро дивиться і каже:
— Мої коси, бач, здорові (?),
Наче вуха у корови.
Ну-ну!.. Та до чого тут, подумалося, здоров'я кіс до коров'ячих вух? Чи ж не варто було поету І письменнику розвинути і поглибити цей сюрреалістичний образ? Автор «творів для дітей» виправляє цю прогалину вже на сторінці 5 віршем «Фазанята»:
Ксюша стиха: «Фазанята,
Ви — малесенькі курчата.
Отой півень — не ваш тато:
Він занадто бородатий».
Нічого не скажеш, віршороб змалечку привчає дітей до життєвої філософи.
Промовистим у книжці, розрахованій на дітей дошкільного і шкільного віку, є вірш «Гра»:
Біжить шпарко цуценя.
Навздогінці — кошеня.
А за ними порося,
Мов навіжене, гаса.
Бека в розпачі теля,
Дивлячись на гру здаля.
Бідне теля!..
Ксень Защібка
“Новий день”.- №45 (4935).- 04.11.2010.- стр.16
