Олексій Білецький: «Туризм - це механізм самовдосконалення людини»
Всі фото Валерії Раззуваєвої На фото Олексій Білецький під час проведення екскурсії
Карантинні обмеження послаблюються, херсонці починають замислюватися про літній відпочинок.
Тож, продовжуючи цикл «Бесіди з практиками херсонського туризму», поспілкувався із засновником та керівником агенції «ХерсON» Олексієм Білецьким. Мова йшла про подорожі, цікаві культурні об’єкти Херсонщини, які можуть відвідати туристи.
- Олексію, а пам’ятаєш свою першу дитячу подорож? Коли це було? Чим вона вразила?
- Яскраво пам’ятаю, мені було 3,5 років, ми їхали на човні до батька на роботу. Він тоді працював у «портнагляді». Ми добиралися до Кізомису, моторний човен батькового колеги ламався. Мене годували якимись пиріжками. Подорож була з цікавими пригодами.
А в 1994 році на пароплаві «Тарас Шевченко» ми поїхали всією родиною по Середземному морю (Монако, Туреччина, Італія, Франція). Мене вразив пароплав, архітектура, костюми, десерти, кавуни з виделкою. Особливо сподобався джип, який я побачив під час виходу у Вильфранші. Картини з цієї поїздки досі спливають спалахами.
- Як сталося, що займаєшся туризмом? Чому?
- Не було такої окремої події, усе так склалося. Спочатку з братом починали займатися історичною реконструкцією слов’ян та вікінгів. Саме з тих часів бере початок любов до культури, до відтворення побуту. Під час подорожей отримували навички з різноманітних ремесел. У 2007-2009 рр. почали робити в Херсоні дитячі майстер-класи з ремесел. Потім організовували маленькі міські свята, фестивалі та мінітури для друзів-реконструкторів. Наприклад, «Тмутараканські гонки» по Кінбурну з квестами з зануренням у «середньовічну атмосферу». При цьому не використовували жодної сучасної речі. У 2007 чи 2008 році робили масляну «КишЗима» біля херсонського театру. А вже туризмом та екскурсіями почали займатися з 2014 року. Спочатку для друзів, які відвідували Херсон, а потім і для місцевих . Так, 11 січня 2014 року я провів свою першу екскурсію. Екскурсія – це дуже крутий інструмент для формування свідомості у людей та їх розуміння своєї культури. Ми прийшли в туризм через хобі. При цьому через туризм намагаємося створити позитивний імідж Херсона.
-Які місця тебе притягують, куди хочеться повертатися знову й знову?
- Мені дуже до вподоби старий центр міста, де я знімаю квартиру. Мені приємно і цікаво гуляти провулками та вулицями, де постійно знаходжу для себе щось нове. Херсон – це гарне місто, яке не можна не полюбити з першого погляду. Одного тижня мало, щоб пізнати його та побачити "родзинки". Люблю також «Херсонські гори», «Олешківську пустелю», Кінбурську косу. Люблю занурюватися у колорит цих туристичних локацій.
- Як створюєш маршрути? Чи змінюють твої відкриття щось у житті туристичного об’єкту?
- Усі наші екскурсії базуються на цікавих фактах та крутих локаціях. Взяти, наприклад, Станіслав. У 2013 році ми з братом придумали назву цій локації - «Херсонські гори». Хоча було багато скептиків, які такій назві не були раді. А вже в 2014 році почали робити туди екскурсії для туристів. До таких місць ми приєднуємо факти, легенди, певні опції, тощо. Відзначу, що починаю помічати певні позитивні зміни на таких херсонських локаціях. Наприклад, зараз на Джарилгачі з’являються нові види водного транспорту, а на Кінбурні – додаткові готелі, будинки відпочинку, нові тенти. Хоча в Актівському каньйоні нічого не змінюється, хоча туристи там оплачують квитки за вхід. Дуже важливо розуміти, що для змін у житті туристичного об’єкту необхідний великий потік туристів.
- Які кумедні випадки траплялися у твоїй практиці?
- Завжди трапляється те, чого іноді навіть не помічають туристи. Не розповідатиму, як колись застрягали автобуси, їх доводилося витягувати трактором. А ще як туристи, коли байдарка переверталася, гукали: «Дивись, як я вмію!». Якось вів екскурсію для киян. Під час переходу від одного об’єкта до іншого озирнувся, а групи нема. Довелося повертатися. Виявилося, група залишилася біля шовковиці поласувати ягодами. Майже таке ж трапилося і з іншою групою киян, які «обнесли» вишню. Тому намагаюся проводити групи через такі місця, де б екскурсанти змогли скуштувати наші південні делікатеси.
- Твої ТОП-3 найулюбленіших культурних об’єктів в Херсонській області?
- Один з них, звісно, старе місто. Безмежно люблю Шато Трубецького, а також надихають маяки на Джарилгачі та Аджигольський маяк. До речі, був приємно вражений передачею Лесі Нікітюк «Le Маршрутка», де вона круто показала Херсонську область. Навіть написав їй подяку в соціальній мережі.
- Як туризм допомагає зберегти культурну спадщину Херсонщини?
- У нас діє така формула: «Любити можна лише те, що поважаєш. Поважати – що цінуєш. Цінувати – що знаєш. Наша ціль: розповісти, показати, закохати та разом розвивати й створювати майбутнє». Коли людина полюбить щось, з’явиться бажання ще більше дізнатися. А потім часто буває – покращити та розвинути. Туризм – це відмінний інструмент розвитку.
- Коли херсонці приходять на екскурсію, вони дізнаються щось нове про місця, будинки, вулиці. І починають розуміти культурну значущість цих пам’ятників. Потім уже вони не будуть їх руйнувати чи забруднювати. Також туризм руйнує скептицизм у місцевого населення, яке до цього скептично оцінювало той чи інший культурний об’єкт. Вони бачать, що приїжджає багато туристів з інших регіонів, та починає розуміти цінність історико-культурного надбання Херсонщини. Також туризм – це, з одного боку, інструмент для збереження, відтворення та розуміння культурної спадщини, а, з іншого боку – механізм самовдосконалення людини.
Єгор Сидорович
Джерело інформації: Газета "Вгору", 5.06.2020
