on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

Острови і "аборигени"

25.09.2003

Сильні шторми збурили отруйні нашарування. І в липні 1989 року вміст отруйних речовин у морській воді перевищив усі "норми", встановлені Міністерством охорони здоров'я України. Кілька років по тому були закриті пляжі, загинули майже всі "мешканці" затоки: краби, камбала, бички, креветки - залишилися самі медузи...

На той час на берегах отруєної затоки виросло ціле покоління молодих людей, які почали одружуватися й народжувати дітей із раком мозку, дітей без шлунків, дітей без стравоходів, без репродуктивних систем. На побережжі у кілька разів збільшилася захворюваність, дитяча смертність.
Ще наприкінці 70-тих, коли на І просторах СРСР ніхто й не чув про громадські організації, дві лікарки - Лідія Гук та Оксана Білинська - створили в Скадовську екологічне товариство "Джарилгач", до якого залучили медиків, учителів, інженерів, журналістів. Вони зуміли переконати провідні науково-дослідні інститути України й Академію наук СРСР провести дослідження затоки й усієї курортної зони. Десятки вчених приїздили в Скадовськ - геологи, спеціалісти рибного господарства, інженерної геодезії, гідрології, медицини, економіки - з Одеси, Києва й Москви. Незалежні дослідження підтвердили: місцева влада довгий час приховувала від скадовчан розміри екологічної катастрофи. Маленьке екологічне товариство "Джарилгач" зуміло підняти на боротьбу за врятування затоки й дитячого курорту десятки тисяч людей по всій Україні.

Кілька років підряд безупинно йшли листи до місцевої влади, до ЦК КПУ та ЦК КПРС, до Верховних Рад України та СРСР, учені й журналісти виступали в ЗМІ. У 1987 році Головний санітарний лікар України постановив заборонити розсипати отрутохімікати над узбережжям за допомогою авіації.
Кіностудія "Укртелефільм" у 1988 році випустила документальну стрічку "Підземні води", у якій автори Алла Тютюнник та Василь Вітер проаналізували наслідки катастрофи. Громадські активісти об'їхали з кінострічкою узбережжя Джарилгацької затоки, проводили в селах і містах обговорення, збирали підписи, знову надсилали листи до Києва та Москви.

Врешті-решт, у 1990 році Міністерство охорони навколишнього середовища заборонило скидати отруєну воду з рисових полів у затоку (ці постанови ніхто не відміняв). Оскільки більш сучасні й безпечні технології вирощування рису дуже дорогі, деякі господарства взагалі відмовилися від рисосіяння й повернулися до традиційних культур - кавунів та соняшника. Загалом площі рисосіяння зменшилися учетверо, посилився контроль за скидами поливної води, нарешті, було припинено застосування пестицидів. Із 1990 по 1993 рік у районній газеті двічі на місяць друкувалися результати аналізів води в затоці, а забрудненість пестицидами поступово впала до нуля.

І затока почала видужувати: зменшилася замуленість, зросла насиченість води солями брому та йоду, побільшало рослин, затоку знову заселили риби, краби та креветки. І туристи та курортники повернулися в Скадовськ.
«Аборигени» знаходять покинуті жертовники.

А минулого літа до активістки товариства "Джарилгач" і голови Суспільної служби України (далі - ССУ) Лідії Гук зателефонували рибалки. Вони були налякані тим, що в затоці несподівано зникли краби, дуже помітно поменшало креветок та бичків. Рибалки пригадували: те саме коїлося 13 років тому. Невдовзі пожалілися дачники: над рисовими полями поблизу їхніх садиб кружляли літаки. Тож ССУ разом з еко-товариством "Джарилгач" почали розслідування.

Виявилося: за останні три роки площі рисосіяння в Скадовському районі зросли. У водоохоронній зоні знову сіють рис та застосовують пестициди, (акт комісії у складі представників райдержекоінспекції, райСЕС та головного гідротехніка дослідницької станції рису УААН від 5 серпня 2002 року) всупереч природоохоронному законодавству.

"Технологію, застосовану на дослідній станції рису УААН (далі - ДС рису УААН), визначають як малопестицидну, - розповідає Лідія Ларіонівна, - обласна СЕС звітує, що отрутохімікати не перевищують норми. Але тут до СЕС виникає питання: чому в лабораторії шукають лише ті хімікати, які подані у звіті власниками рисових полів, а проби на інші не роблять? Ми не маємо вірити на слово людям, що за радянських часів майже занапастили курорт". Позиція екологів тим більш зрозуміла, бо власники полів не бажають йти з ними на контакт. Вони ігнорують круглі столи, семінари, на які їх постійно запрошують. Із лютого немає відповіді директора ДС рису УААН Анатолія Ванцовського на запит недержавних організацій (далі - НДО) про погодження нової технології вирощування рису в Скадовській медичній зоні.

"Нова технологія має бути безскидна і безгербіцидна, - пояснює голова екотовариства "Джарилгач" Оксана Білинська. - Натомість є свідчення комісії, що гербіциди використовували не тільки у двохкілометровій зоні, ай буквально на самому березі моря, поруч із дитячими оздоровчими таборами. На Херсонщині рис без гербіцидів вирощувати майже неможливо - бур'яни заглушать. Куди скидають насичену гербіцидами поливну воду з полів? Адже за технологією її потрібно кудись скидати, але - куди?".

Прихильники рисосіяння стверджують, що вода нібито випаровується і в затоку не потрапляє. Ми легко перевірили це на полях місцевості Цукур. Аби вода із рисового поля справді випарувалася за термін, передбачений технологією, її глибина не повинна перевищувати 12 см. Заміри екологів показали глибину на всі 50 см! Рис, між тим, стоїть густий і важкий від зерен, бур'яну взагалі не видно. Підозріло, що у воді не росте очерет. "Перша ознака того, що поля труїли", - зазначають екологи. Тож яким чином ця отруєна вода зникає з полів?

Навколо Скадовська - море таємниць
Аби дізнатися, чому в Джарилгацькій затоці гинуть рослини і живина, а відпочиваючі на її берегах усе частіше скаржаться на алергію, товариство "Джарилгач", Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я і місцева газета "Вгору" вирішили організувати незалежний забір води для аналізу.

Лідія Гук, яка все життя пропрацювала лікарем районної санстанції, проконсультувала, як це робиться. Зібрали комісію, воду набирали у спеціальну скляну тару, яку потім опечатували, залишаючи на ній усі необхідні позначки, підписи й печатки. Поки добровольці обходили рисові чеки, скидний канал і пляжні зони, я запитувала відпочиваючих, чи змінилося щось у затоці. І туристи, й місцеві мешканці наголошували: вода у цьому році значно брудніша, майже зникли зграйки дрібної риби. На самому березі нам трапився мертвий дельфін. Нарешті, склавши акт про забір води у сімох точках, ми відвезли її в Херсонську обласну санепідемстанцію.
Але завідуючий токсикологічною лабораторією Іван Михайлович Тирпак, почувши, звідки проби та які отрутохімікати треба шукати, відмовився робити аналіз: "Ми й так постійно беремо аналізи води, там усе гаразд". Один із його аргументів був такий: при заборі води необхідна присутність представника СЕС, станції захисту рослин та державної екологічної служби.

Представник громадської організації може бути присутній теж - за бажанням. А заступник головного лікаря Херсонської обласної СЕС Анатолій Андрійович Коваль повідомив, що при дотриманні всіх вимог аналізи зроблять, але - за гроші, кожна проба - більше 100 гривень.

Президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я Алла Тютюнник по старій пам'яті зідзвонилася з лабораторією Одеського державного інституту охорони Чорного моря, але там відповіли, що такі аналізи не роблять. Телефони лабораторії Одеського державного інституту екології моря не відповідали взагалі. Нарешті, звернулися до лабораторії Херсонської судмедекспертизи. Там відповіли, що дослідження зроблять, але ми повинні заплатити по 117 грн. за кожну пробу. Проб у нас було 7.
Засмучені екологи пішли збирати гроші... і писати заяви до природоохоронної прокуратури.

Невже й справді заради того, щоб невеличка група людей отримувала прибуток від рисосіяння, Україна мусить втратити унікальний курорт, рівного якому за лікувальними властивостями немає в усій Європі?

"Вгору" № 39, 25.09.2003 г.

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page