on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Visual art > Moskvitina-Dmitrieva Valerija > Пленер Валерії Москвітіной

Пленер Валерії Москвітіной

У першій половині липня нинішнього року у Польщі відбулася чергова творчо-робоча зустріч художників переважно з Польщі та колишнього СРСР - так званий пленер. Уже втретє його учасницею стала молода, але вже відома херсонська художниця Валерія Москвітіна. Разом із чоловіком Сергієм - православним священиком - вони побували у місті Ланцуті й селі Яблонка, розташованих у Підкарпатському воєводстві.

Протягом першого тижня 35 митців з України, Росії, Білорусі й Литви працювали в історичному Ланцуті, відомому своїм знаменитим палацом Потоцьких, у якому збережено чи не найбільшу кількість раритетних експонатів знаного польського шляхетського роду. «У день нашого приїзду,- згадує Валерія, - в Ланцутській галереї «Манеж» відкрилася виставка популярного у світі львівського художника Сергія Савченка (найвідоміші роботи - «Хор хлопчиків», «Дівоча пісня», «Хор»).Вражае пошук нових живописних форм, експресіоністична основа сюжетів, деякі часом шокуючі й провокаційні аспекти його творчості. А найбільш яскравим враженням від цьогорічного пленеру стало знайомство і спілкування з митцем із Петербурга Кирилом Дацюком. Його класична школа у портретах і пейзажах, його живий, «незализаний» мазок дійсно вирізняють цього художника серед інших, не менш талановитих майстрів пензля.»

До них належить і творчість колишнього москвича Георгія Сафронова, який вже багато років живе і працює у Польщі, з його світлим позитивом, кольором і яскравістю міських пейзажів. Цікавою видалася Валерії й творчість іконописця з Польщі Малгожати Давидюк, яка отримала освіту в Петербурзі і має чималий мистецький доробок у вигляді розписів іконостасів місцевих храмів у Польщі. У її творчості - і класичні, і стилізовані надсучасні ікони.
Валерія із захопленням розповідає про відвідування виставок, присвячених пленерам Підкарпатського воєводства, які увесь час «кочують» країною, відвідуючи мало не всі міста Польщі. Москвітіна ще з минулої поїздки захоплена кількістю експонатів та їх станом, а величезна кількість коштів, які виділяються державою на збереження і реставрацію предметів національної культурної спадщини, на підтримку музеїв, просто вражає уяву.

Наступну частину пленеру художники працювали у селі Яблонка. Хоча, на жаль, нам про такі села часто доводиться лише мріяти. Митців оселили у місцевій школі, на 100% обладнаній за останнім словом техніки, з усіма зручностями, необхідними школярам. Тут і душі, і вбиральні, і зали, і простір, а ще - надзвичайна чистота: всі ходили босі, не відчуваючи жодного дискомфорту. Цей навчальний заклад збудували на честь папи Яна Павла II. Школа дуже сучасна, а стіни коридорів завішані картинами і малюнками учнів, їхніми поробками.
Валерія розповідає, що дехто з художників брав із собою власних дітей, які теж малювали, а наприкінці пленеру виставили свої роботи разом із полотнами батьків - ось така своєрідна «естафета поколінь».

Митці дуже вдячні організаторці (комісару) пленеру пані Мажені Ковальській, яка приклала немало зусиль для того, щоб живописці почувалися комфортно і мали відповідну атмосферу для творчості. Чудова природа, де кожен мав можливість усамітнитися і творити, харчування ще й для вегетаріанців, цікава культурна програма. Були екскурсії, зустрічі, поїздки до річки і на озера, барбекю. До Яблонки приїжджало багато гостей: і спеціалісти, і спонсори, і звичайні шанувальники мистецтва, які мали на меті придбати картини. Незабутньою стала екскурсія до могили творця гімну України Михайла Вербицького у селі Млини. Отут і пожалкували, що не мали з собою нашого національного прапора, а підходящої тканини, щоб пошити нашвидкуруч, не знайшлося.

Іще Валерії сподобалася толерантність поляків: саме на час їхнього перебування в Яблонці випало православне свято Петра і Павла, і вони з чоловіком вирішили попросити у ксьондза дозволу відправити православну службу в його старому, ще дерев'яному костелі. Це й здивувало - через десять хвилин вони отримали згоду. Більш того: сам ксьондз допомагав їм у цьому, а ще встиг зробити знімки і передати їх українцям. «Ось так і руйнуються певні стереотипи, - говорить художниця. - Хоча деякі - просто непорушні. Так, за два дні у сільському магазинчику групою білоруських художників були повністю викуплені запаси спиртного. Проте ніхто нікого дуже нетверезим не бачив, а писалося з натхненням.»

Особисто для себе, для власної творчості, Москвітіна бачить у відвідуванні пленерів чимало корисного. «У першу чергу, - зазначає вона, - мої роботи кожного разу мають доброзичливу критику, а це надзвичайно важливо. Адже цього року відзначили моє творче зростання, це так приємно. А ще одна польська сім'я із Ланцута знову, уже не вперше, придбала мою картину. І повісили вони мою роботу не деінде, а поруч із акварелями відомого архітектора-аквареліста Кристофера Людвина. Це дуже почесно для мене. Та найголовнішим є те, що будь-якої миті я можу підійти і порадитися будь з ким із знаних митців, отримати професійну консультацію «з перших вуст». Ми запропонували полякам взяти участь у деяких проектах факультету культури і мистецтв ХДУ. І вже отримали згоду одного з професорів Жешувського університету. А коли я повертаюся додому, то наскільки окрилена почутим, побаченим і пережитим, що з натхненням, на одному диханні пишу декілька десятків картин.

Під час перебування на пленері я написала чотири полотна - переважно пейзажі, два з них подарувала нашому комісару Мажені Ковальській (яка, до речі, має власну «Галерею Мажени» у Ланцуті й викладає малюнок і живопис у Жешуві). Одна з моїх робіт - «Ланцутський замок» - нині прикрашає кабінет мера цього міста.
На прощання мер невеличкої Яблонки подарував мені альбом з чудовими видами цього такого мальовничого куточка нашої прекрасної і неповторної Землі. Та я маю ще один неоціненний подарунок: непереборне бажання творити, зупиняти на полотні чудові миттєвості Буття.»

Тетяна Крючкова
«Вгору».- №31 (514).- 02.08.2012.- стр.28

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page