on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Theatre > Chernoshkur Vasiliy Andreevich > Confidentially from Santa claus

По секрету від Діда Мороза


У народного артиста України, одного з провідних акторів Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша Василя ЧОРНОШКУРА за майже 40-річну творчу діяльність були сотні яскравих ролей. Але жодна з них не приносить такої душевної втіхи, як та, заради якої він на кілька днів одягає довгу білу бороду, важку червону шубу з хутряними коміром та манжетами і звалює на плече великий мішок. Напередодні Новорічних та Різдвяних свят ми зустрілися з улюбленцем усіх дітей та дорослих, аби з перших вуст дізнатися: як воно — бути ДІДОМ МОРОЗОМ.


— Василю Андрійовичу, пам'ятаєте своє дідоморозівське бойове хрещення?
— Це було майже 40 років тому. Пізно ввечері вдома дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть мій колега, народний артист України Анатолій Толок, а він вже багато років працював у цій ролі, і... (ледь вимовляючи): «Васю! Виручай!». «Що таке?». «Голос втратив, а завтра зранку свято у дитсадку». Це був дитсадок заводу ім. Петровського.
Толя говорить: «Я тобі і костюм принесу, і загримую. Тільки врятуй ситуацію». Що ж, до третьої ночі вчив сценарій, а в ньому — і текст, і вірші, й загадки та ігри. Відпрацював чотири дитячих свята поспіль. Але що говорив, що розповідав, не пам'ятаю й досі.
Наступного року вже запросили Дідом Морозом у дитсадок до моєї доньки. Так і почалося.


— Великий стаж Діда Мороза допомагає по-іншому дивитися на дитячий світ?
— Так. Дво-трирічні малюки, яких батьки приводять на свято вперше, бояться Діда Мороза, і дитину треба розуміти. Бо ж приходить такий кремезний дід, з бородою, ще й розмовляє низьким голосом. Пам'ятаю, колись проводив гру: Дід Мороз губить рукавичку і починає шукати її, а діти знаходять і передають одне одному по колу. Підбігаю до хлопчика, котрий тримає рукавичку, а в нього оченята заплакані і під стільчиком калюжка... А коли приходиш у дитсадок кілька років поспіль, впізнаєш: ось воно — торік було налякане, а зараз і за бороду смикає, і кричить: «Дід Мороз! Я тебе не боюся!». Відтоді, як у мене з'явилися онуки, почав відчувати малечу вже не тільки як Дід Мороз, а й просто як дід.


— А для своєї сім'ї часто були Дідом Морозом?
— Ні, донька ще малою допомагала батькові одягати костюм, поправляла йому бороду, і вже у років п'ять ні в якого Діда Мороза не вірила. Зате був випадок, коли 31 грудня я повертався додому з роботи, і тут на сходах мене зустрічає сусід. Каже: «Васю, занеси подарунки дітям!». Я погодився, сказав, що зайду. А виявляється, один сусід переказав іншому, той ще комусь (сміється), і всі 35 квартир зібрали подарунки. У мішок вони не вміщалися, тому їх склали у чохол від матраца. У першій квартирі я навіть не міг зайти у двері. Потім усі дякували, запрошували до столу. Додому повернувся: борода в один — Дід Мороз, як і актор театру, багато подорожує...
— У грудні 2008-го наш театр вперше за останні часи поїхав районами області з дитячою виставою «Фабрика зірок для Діда Мороза». Я знову був Дідом Морозом. Що хочу сказати? Міські діти мають більше можливостей доторкнутися до свята. Вони можуть прийти і до нас, і до «Ювілейного», і до палацу молоді. А тут приїжджаєш у село, бачиш, як на тебе чекають, незважаючи на холод у приміщенні, одягають новорічні костюми. Прикро одне: у глибинці не дуже багато місць, де можна працювати для дітлахів. Заходиш у приміщення, де стільки разів виступав, а там — голі стіни, обідрані вікна... дуже щемить у серці.


—Діда Мороза не можна уявити без Снігуроньки...
— Дід Мороз і Снігуронька — це тандем, партнерство. Так само, як і у виставі, але тут навіть відповідальніше: усі діти, усі колективи різні. Жодне новорічне свято не можна передбачити. Треба і відчути обстановку, і розвеселити людей, а відпрацювати в унісон з партнеркою не виходить. Хоча буває і дуже легко, скажімо, як з Руженою Рубльовою, Тетяною Проворовою. Вміють вони.


— А курйози пригадуєте?
— Авжеж. Пам'ятаю, у радянські часи завжди треба було встигнути на кілька підприємств одночасно, а мобільних телефонів не було. То поки Дід Мороз закінчує вітати один колектив, Снігуронька їде вже у другий і навпаки. Траплялися накладки, коли вибігаєш з машини прямо у святкову залу, думаєш, що вчасно, а насправді вже весь сценарій пройдено. Ти ж цього не знаєш і починаєш загадувати ті ж самі загадки, розповідати історії! Тут чуєш від партнерки на вухо: «А це вже було...».


— Діда Мороза чекають і люблять не лише дітлахи. Він жаданий гість і на кожній корпоративній вечірці.
— Так, і, повірте, це не данина моді. Приходиш у той чи інший заклад, спонукаєш їх і до співу новорічних пісень, і до читання віршів, і до ігор. Люди навіть знають, який актор грає Діда Мороза, але свою захопленість пояснюють так: після цієї зустрічі додому йдеш вже зі справжнім відчуттям свята. Що говорити, ти і сам, хоча маєш велике навантаження, щільний графік, стомився, хрипить горло, та коли бачиш справжні почуття, віру у цю казку, а особливо від дорослої людини, яка перебуває у тяжкому стані (у лікарні), ловиш себе на думці, що працюєш заради доброї справи. Сяючі очі дітей та дорослих — найбільша компенсація.


Запитувала Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.
Новий день.-01.01.2009
 

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page