Рейзнер Анастасія Вікторівна
Народилася 5 липня 1995 в Херсоні. У перший клас пішла в 12 школу, в другому класі почала ходити в Художню школу. Після 5 класу перейшла в Херсонський Таврійський ліцей мистецтв. Провчившись в ньому 3 роки, перейшла в школу №32 і вчуся в неї до цього дня. Після відходу з Херсонського Таврійського ліцею мистецтв, повернулася в Художню школу. На даний момент займаюся в ХНТУ на підготовчих курсах перед вступом до університету.
У дитинстві займалася танцями, ходила на різні спортивні секції. Як і всі діти, я малювала. Я вважаю, що моє дитинство було дуже насиченим, яскравим, казковим, згадую його з посмішкою. І, можливо, багато віддала б за хвилинку повернення в ці наповнені щастям дні, коли ти живеш, не знаючи горя, страху, болю, почуття втрати і всього того, що змушує наше серце і душу рватися назовні. Я вважаю, що ми не зростаємо і не старіємо, лише наше тіло змінює свій вигляд. Але в душі кожної людини живе маленький беззахисний дитина. На даний момент мені 16 років. Я вчуся, у мене є батьки, близькі, які мене підтримують, друзі, знайомі. У мене є мрія, різні бажання, є люди, які мені дуже дорогі і без яких я не уявляю свого життя.
Гримувала людей в нічному клубі «SOHO», іноді працюю дитячим гримером. Працювала фотографом на святах, наприклад, на святкуванні Нового 2012 року у Цюрупинському мерії. Я вдячна Богу, що він подарував мені талант до малювання. Я вважаю малювання сенсом життя, адже на папері можна відтворити все. Малюючи, ми пожвавлюємо папір, даруємо їй життя. Особисто для мене малювання - це паралельний світ, місце, в якому я придумую життя. Кожна моя картина - це шматочок мого життя, момент з неї. У багатьох моїх картинах немає реальності, але в них є душа. Те, що підвладне відчути людині. Кожен з нас індивідуальність, кожна людина бачить світ по-своєму.
Перед тим, як починати писати картину, я пропускаю через себе певні емоції, які і спонукають мене до створення живого образу на папері. Бог створив світ, а в ньому людей, які наповнюють сірі будні своїми емоціями, посмішками, творчістю. Адже люди подібні до мурашок, ми так само намагаємося вижити, займаємося кожен своєю справою, живемо в метушні, вічно поспішаємо, боїмося спізнитися. Але є люди, які надають нашому невпинному світу фарб. Такі люди пишуть вірші, малюють, танцюють, складають романи і т.д. Я хочу, що б моя творчість побачили люди. І якщо хоч одна людина зупиниться на хвилинку і вдивіться в мою картину, згадає щось зі свого життя, представить щось, задумається, то моє творчість не марно і моє життя має сенс.
Я малюю, а значить, я живу.
7.05.12
Топунов Юрий
Настенька! Добро пожаловать на АртПортал Кавун! Мы все надеемся увидеть твои художественные работы. Больших успехов в Творчестве тебе!