on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Tourism, rest, entertainment > Green tourism in Khersonschina > ...І «сафарі» в Чапельському Поді

...І «сафарі» в Чапельському Поді
 

8 років тому «без п'яти хвилин» мертвий заповідник «Асканія-Нова» прийняв фанат своєї справи Віктор Семенович ГАВРИЛЕНКО. І вчасно, напередодні «удосконалень», після яких було б неможливо відновити господарство. Єдине, що збереглося у недоторканності — статус перлини світового значення. Зовнішній лоск явно не відповідав внутрішньому наповненню. Новий директор 6 років присвятив відродженню душі «Асканії-Нової». Причому боротьба співпала у часі з глибокою кризою у всіх сферах життя України. Було, як кажуть, не до заповідника. Починав майже з нуля і домігся неможливого. Зусилля Віктора Гавриленка оцінили: держава — орденом «За заслуги перед Україною», Академія аграрних наук - Почесною грамотою.

Наш кореспондент запросив директора біосферного заповідника до розмови про проблеми і перспективи «Асканії-Нової».

— Вікторе Семеновичу, що, на Вашу думку, спричинило ускладнення, і чи застрахувалися від можливого повторення кризової ситуації?
— Дивом в одного воза «впрягли» Лебедя, Рака і Щуку (заповідник, агрофірму та інститут тваринництва). Незрозуміло, як усіх переконали, що інакше не може бути. Непоєднуваним у природі альянсом намагався управляти один господарник. Звісно, не еколог. Утім, солідарно занепадали наукова, виробнича і заповідна справи. Ми при першій можливості вийшли з об'єднання, стали самостійними.

Тривожить, що попередники на цілинний степ дивилися як на резерв кормової бази для тваринництва, не розуміли його реальної цінності. З блиском в очах уявляли, як трактори з плугами «облагородять» солідну ділянку незайманої землі і не помічали, що вдвічі більша забур'янена площа знаходилася за спиною і потребувала підвищеної уваги. Господарників не цікавило, що у всій Європі збереглося лише 25000 га цінного степу, з яких 11054 га - в «Асканії-Новій». Саме це й зумовило всесвітній інтерес до нашого краю, солідне фінансування державою забезпечення цноти. Будь-яке втручання сюди неприпустиме. У 1959 році, з економічних міркувань, розорали 1154 га нашого степу. Понад 30 років їх відновлювали, щоб створити вторинну цілину.

— Подейкують, що асканїйська заповідність - легенда. Мовляв, оточуючі господарства, загальний екологічний фон в Україні порушили біосферну й видову рівновагу. Невже саме ми не уберегли сформованого протягом століття?
— Вимисли недоброзичливців. Зараз цілинний степ у найсильнішому режимі. Можливо, навіть у кращому, ніж за часів становлення заповідника при бароні Фальц-Фейні. Його ядро оточене надійною буферною зоною, де категорично, заборонено застосовувати полив, хімікати, а також антропогенними ландшафтами, де не можна полювати. За дотриманням вимог слідкуємо дуже пильно.

Держава завжди підтримувала збереження цієї цноти. Та не всі кошти використовувалися за призначенням, адже з 1932 до 1989 року заповідник навіть не мав статусу юридичної особи. Та й після його набуття «сильні світу цього» не позбулися звички усе регламентувати з московських, а потім і київських кабінетів. Зокрема, вирішували за нас, як витрачати мільйон гривень: що садити в дендропарку, яких тварин утримувати в зоопарку, навіть де брати корми. Доходило до абсурду: купували дороге різнотрав'я хтозна-де, хоча могли вдосталь і набагато поживнішого заготовляти у себе. Тож, позбувшись «опіки» інституту тваринництва, вдвічі зменшили витрати на утримання свого господарства.

Далеко не фахівці займалися і формуванням дендропарку. Загущення і штучне підсадження нехарактерних порід призвели до втрати його висоти. Минуло б ще з десяток років такого «управління» - і в парку не лишилося б жодного крупного дерева. Відразу після призначення директором «вибив» дозвіл на спилювання 510 зайвих кленів. Натомість на тривожних ділянках насадили до 5000 дерев першої величини.

Науковість підходу не всім подобалася. Пряма протидія нашим починанням нині перейшла в площину створення «морального вакууму», тому посилено плодяться чутки і брехні. Багатьом біосферний заповідник, мов більмо на оці.

— Вікторе Семеновичу, неприємне запитання у продовження цієї теми. Чи праві екологи, які стверджують, що ховрашки в степах зникли саме через надмірну суворість заповідного режиму, а це, звісно, потягнуло за собою низку незворотних тривожних змін?
— Старше покоління пам'ятає одне з гасел 70-х років минулого століття: «Усі на боротьбу з гризунами, які знищують урожай зернових!». Справжні десанти школярів і дорослих заробляли на шкурках, «виливаючи» ховрашків тисячами. Тварини почали розмножуватися в середині сімей, що й призвело до епідемій і майже повного вимирання. З середини 80-х кількість малих і крапчатих ховрахів катастрофічно зменшилася скрізь, у т. ч. і в асканійських степах. Більш-менш стабільна колонія збереглася у нас в районі села Маркеєвого. Про безпідставність «звинувачень» заповідного режиму свідчить і те, що цих гризунів обмаль у Присивашші, на решті степових територій.

Зникнення ховрахів потягнуло за собою ланцюжок екологічних потрясінь. У 1981 році в заповіднику осиротіло останнє гніздо степових орлів. Зараз у зоопарку розводимо цих птахів, маємо їх три пари. Але не наважуємося випускати потомство у дику природу. Важко для нього відшукати резервну кормову базу. Простіше повернути степу журавля-красавку. Над цим працюємо.

Загалом займаємося збереженням 17 видів рідкісних, а також занесених до Червоної книги птахів. Деяких згодом випустимо у дику природу, а решті доведеться обмежитися проживанням в умовах зоопарку.

— Невже лише фінансові мотиви змусили Вас благословити торгівлю рідкісними тваринами, птахами, саджанцями рослин?
— Не тільки. Ми зберегли їх кількість і усі види. Розмноження деяких доводиться штучно стримувати, зокрема, великих екзотичних тварин, які не користуються попитом покупців. Вони охочіше беруть екзотичних птахів, невеликих тварин, продукцію дендропарку. Продаємо надлишки. Це дозволяє частково перекривати дефіцит коштів на утримання основного фонду тварин і рослин. Держава виділяє фінанси по мінімуму, переважно на енергоносії та зарплату. Загалом нам передбачено у держбюджеті 1,8 мли. грн. На сьогодні недоодержали 222 тис. грн. Причому затримки стали суттєвішими після того, як домігся прийняття урядового документа про неможливість недофінансування потреб біосферного заповідника «Асканія-Нова». Містика? Ні! Звична практика. Чиновники усі розпорядження виконують з точністю до навпаки. Важко уявити, що б сталося, якби ми не заробили резервних коштів. Це дозволило запастися кормами, яких вистачить до липня наступного року, вчасно і належно перевести тварин на зимове утримання.

— Вікторе Семеновичу, відомо, що не так давно кількість відвідувачів заповідника стала критично низькою. Чи зупинили цей процес? Як спрацювали минулого сезону?
— Під час «комерційного буму» українці надавали перевагу поїздкам за товарами до Одеси, Харкова, Хмельницького. У заповіднику, напередодні переходу на самостійне господарювання, побувало рекордно мало туристів - до 7000. Згодом, щосезону, окрім років парламентських виборів, їх кількість зросла. 2002 року прийняли майже 62 тисячі екскурсантів і членів делегацій - відчутно додали в активності. А наступного сезону намагатимемося вийти на оптимальний ліміт - 100 тисяч. Екологічна пропаганда - один з трьох основних, передбачених нещодавно продовженою на новий термін ліцензією, напрямів діяльності. Крім традиційних охорони та вивчення природи, прискіпливо аналізуємо туристичні потоки, створили спеціальну комп'ютерну базу даних, уклали угоди з 11 туристичними фірмами.

— Виходить, 100 тисяч туристів — межа. Більше не зможете обслужити. Тобто невдовзі колектив може «почивати на лаврах»?
— Звісно, ні. Готуємо базу для можливого нарощування кількості відвідувачів, покращення сервісного обслуговування. Вдосконалили, облаштували нові маршрути — їх по два у дендрологічному і зоологічному парках. Причому ми могли першими у Європі освоїти сафарі-туризм, коли люди перебувають у «клітках», тобто автобусах чи автомобілях, а тварини — у природному для них середовищі. Маю на увазі 27 кілометрів унікального Чапельського Поду. Подібні екскурсії тут проводилися й раніше, але, на жаль, лише для обраних. З 1998 року отримали офіційний дозвіл на сафарі-екскурсії по Чапельському Поду. Використовуємо «Газель», бажаючі можуть замовити навіть кінну тачанку.

Створюємо умови, щоб приймати туристів цілий рік. Затримка лише за переобладнанням готелю. Щоправда, ось-ось ці роботи на одному поверсі буде завершено. Наш дендропарк взимку - не менш привабливий, дає великий заряд бадьорості й енергії. Орнітологічний відділ може на замовлення приймати вечірні групи туристів. На ночівлю до Асканії, як тільки темніє, злітаються десятки тисяч птахів. Відчуття казкові, незабутні.

Наш заповідник — складова частина Сиваського кола. У перспективі прагнемо залучити нові території для туризму. 3 цим самі не впораємося, оскільки потрібні додаткові капіталовкладення, а отже — нові інвестори. Поки будемо готувати гідів для Присивашшя.

Словом, є можливість уникнути вимушених «канікул» і зробити туристичний сезон у біосферному заповіднику «Асканія-Нова» безперервним.

Юрій РЕПЕЙНИК
«Новый день» 16 января 2003 г.

 

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page