«Товариш» не рівня долару
Давайте зазирнемо, ну, років на сто вперед! Чим цікавитимуться наші нащадки? Як ми вирощували найкращі в Європі кавуни? А на Арабатській Стрілці було оздоровлено мільярдного пляжника? Чи по малюнках споглядатимуть старий херсонський бродвей - вулицю Суворова - ще без мармурових офісів?.. Напевно ж, згадають і ще одну херсонську знаменитість: хто ще, крім нього, знімався у сорока фільмах, його бачили у ста країнах, нарешті, він - справжня академія для моряків? Звичайно, це вітрильник «Товариш»...
Де ти, «Товарищу», зараз, ми знаємо: вже чотири роки твій гордий якір іржавіє у англійському порту Мідлсборо. Знаємо ми, і чому не повертаєшся до рідного порогу: зібрати нині на ремонт вітрильника п'ять мільйонів доларів - це все одно, що на Шпіцбергені вирощувати полуницю. Та що там - капітальний ремонт - хоча б своїм ходом дістатися херсонської набережної... Вже і вартість не така астрономічна - та ще й підкріплена найвищим владним Указом - повернути вітрильник на Батьківщину. Отже, хто заплатить за повернення? А той, кому він стане потрібним.
Не дуже віриться, що хтось із бізнесменів розчулиться, мовляв, викуплю арештованого за борги «Товариша», і нехай курсанти гартують себе у морях і океанах. Ні, задарма зараз ніхто нічого не дасть. А ось якщо придбати вітрильник для обладнання плавучого ресторану? Може, навіть разом з Херсонським морським коледжем укласти договір про те, що після викупу «Товариша» з англійського полону судно рік-другий гартуватиме курсантів, а потім засвітиться ресторанними вогнями?
Ви чули? Вітрильник «Товариш» ще не забув херсонського курсу. Прискоримо це повернення?..
Микола Суков
«Ефір».- 07.01.1999
