on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

Усі кольори життя

І навіть усі його тіні й відтінки дає можливість побачити виставка, присвячена 25-річчю обласного народного самодіяльного фотоклубу.
Не все, що сучасне — вічне, але все, що вічне — сучасне.
Я не знаю, яке творче кредо в кожного фотохудожника, чиї роботи дістали право виставитися в художньому музеї. За «почерком» майстрів, за поглядом, за вмінням бачити і вибирати вони дуже різні. Та все ж є чимало, що їх об'єднує. Передусім — це прагнення не просто «піймати» в об'єктив оригінальний кадр, а головне — передати думку: яке воно є наше життя, які кольори й відтінки переважають у нинішньому світі? Словом, тут, на виставці, життя наше, мов на долоні.

...Прозоре повітря, тендітні деревця і білий-білий сніг. Така вічна природна чистота. Як би вберегти її? Це і є зимовий пейзаж Дем'яна Мойсова. А ось мить найболючіша: на кузові вантажівки — чотири домовини: дві дорослі, менша і зовсім маленька. Навколо — люди, люди. Та для тих, із ким прощаються, — це «кінець роду». І це теж робота члена Спілки фотохудожників України Дем'яна Мойсова. «Кінець роду» — це і є той знімок, за який двадцять п'ять років карався і мучився автор: комусь не сподобався, хтось недотямив, а хтось узрів у ньому якийсь надто символічний натяк.
Сьогодні теми пам'яті, незабутнього для багатьох — ретро. І не більше. Член Спілки фотохудожників України Володимир Худолій веде зі своїми опонентами тихий і мирний діалог: він продовжує вічну людську тему — «Біль пам'яті». Полишені, зарослі бур'янами могили, покошені хрести. Солдатський орден, окуляри, розгорнутий лист, білизна якого немов перепливає у вогонь свічі...

Постійно відшукуючи нове, свіже, залишаються вірними своїм темам Георгій Верін, Олександр Артющєнко, «чистий» фотомисливець Микола Єлісєєв.
Залишається вічним шукачем правди, істини талановитій художник-філософ Віталій Негрич.
Я давно знаю «почерки» таких уже визнаних фотомайстрів, як Ростислав Швець, Віктор Цюзь, Володимир Безнощєнко. Ліризм, чистота душі героїв портретів, професійна техніка — все це «вичитаєш» у їхніх роботах. Як завжди, загадково цікаві портрети і натюрморти Ігоря Бойченка.
В оригінальному стилі працює фотохудожник Ігор Озерний, вміє нетрафаретно поглянути навіть на такі прозові речі, як багатоповерхові будинки Володимир Гузик. До тонкощів розуміє силу впливу світла на знімках (тож, певне, і в житті) Володимир Білюк. Цікаві за сюжетами й роботи голопристанських фотомайстрів , Олександра Андрющенка, Валерія Білоуса, херсонців Валентина Григор'єва, Олександра Гранкіна.

На виставці широко представлені роботи оригінальних одеських фотохудожників. Зокрема, деякі відомі з публікацій у пресі — Бориса Панова та Дмитра Зюбрицького.
Словом, на виставці є що подивитися. Є над чим замислитися. І я, передбачаючи контраргументи опонентів, які віднайдуть у тих фотографіях і слабкості в техніці, і трафаретні ракурси, і збиті теми, поспішаю повідати кілька фактів, які залишилися десь там, на зворотньому боці фотографій.
Бо ж, дійсно, можна знайти не одну важливу деталь, за яку можна було б ущент розкритикувати організаторів виставки і авторів фотознімків. Адже критикувати завжди легше. Важче замислитися: як у наш «крутий» час, знаходять сили розуму й душі люди, щоб ось так (за безплатно) відтворювати біль і радість, красиве і бридке — у житті є ж стільки-кольорів...

А допомогли збутися цій виставці передусім, працівники обласного центру національного відродження, мистецтвознавці обласного художнього музею. Кілька днів «просиділи» у фотоклубі Любов Іванівна Корсакова (заступник директора з науки), Лілія Мойсеївна Вольштейн (завідуюча відділом мистецтв XX століття) та науковий співробітник музею Ірина Володимирівна Китаєва.
Тонко професійно оформлена і сама виставка: продумана кожна деталь у розташуванні фотознімків, гарно освітлений зал доповнюється приємними мелодіями.
Словом, виставка херсонських фотохудожників — це ще одна додаткова фарба нашого життя. Адже у час, коли не все вимірюється грошима, є ще люди, здатні розуміти і творити мистецтво.

Л. Русалкіна,
провідний спеціаліст комітету у справах молоді облдержадміністрації
06.01.1997
За матеріалами херсонської преси

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page