У музеї – ремонт!
У Херсонському обласному краєзнавчому музеї у повному розпалі черговий ремонт. Центральний вхід закрито, потрапити до музею можна лише через госпдвір із вул. Дзержинського. У країні криза, війна, люди гинуть, армія голодує, не вистачає боєприпасів та бронежилетів, а в нас знову ремонт. Мабуть, без освоєння бюджетних грошей херсонські чиновники в наш нелегкий час вижити просто ніяк не можуть. Адже хол музею, який зараз ремонтують, в останні 10 років особливо нікого й не бентежив... Доти, доки у розпал революції, фінансової та бюджетної криз Херсонська облрада не ухвалила рішення № 921 від 13.11.2013 року «Про зміни до програми розвитку культури та духовності у Херсонській області на 2013-2017 роки», підписаної В. Г. Пелихом. Згідно з цим документом, «розвиток духовності» в обласному краєзнавчому музеї зводиться головним чином до ремонтів за бюджетні гроші. Зокрема планується «... відновлення внутрішніх приміщень (реставрація актової зали, центральних сходів, фойє та холу, ...) головної будівлі по вул. Леніна, 9...». На цю справу цього року планується освоїти рівно 100 тис. грн. із держбюджету.
Втім, війна війною ..., а «розпил» за розкладом? А ви, громадяни патріоти, збирайте останні гривні, годуйте, одягайте та озброюйте армію за свій рахунок. Адже держбюджет у нас для «розвитку культури і духовності» на шляху «відновлення внутрішніх приміщень», не інакше. І що цікаво, ухвалювали рішення - явно узгоджене з Кабміном, зважаючи на фінансування з держбюджету, - ще минулого року, за прем'єрства Азарова, а фінансує ремонт у розпал бойових дій на південному сході вже революційний уряд Яценюка. А справді, навіщо бюджетні гроші на бронежилети витрачати? Краще ми духовність піднімемо в прикордонному Херсоні.
Ну, гаразд, як би там не було, але держбюджетні гроші прийшли до Херсона. Прийшли цільовим траншем – на краєзнавчий музей. На бронежилети їх за всього бажання не витратиш - нецільове використання. Освоювати їх треба на цю саму «реставрацію». Але в тому-то і проблема, що мазкання цементовмісною шпаклівкою по вапняній штукатурці і покриття стін фарбою ПФ - це зовсім не реставрація, м'яко кажучи. Так само кілька років тому було відремонтовано фасади обох обласних музеїв. Після чого буквально через рік цементна шпаклівка посипалася зі стін музеїв, і сиплеться щороку по черзі: то з краєзнавчого, то з художнього. Потім керівництво музеїв взялося за історичні інтер'єри будівель, що є пам'ятками архітектури. І знову цементна шпаклівка, зашитий фарбованими гіпсокартонними плитами декор приміщень, зняті дерев'яні двері. Деталі цих операцій із освоєння мільйонів бюджетних гривень докладно викладені у численних публікаціях на сторінках «Вгору» («Реконструкція чи афера?» за 03.08.2007 р., «Вандалізм» за 11.10.2007 р., «Ніч у музеї» за 22.1) 2011 р. та інших), їх нескладно знайти на веб-сайті видання.
Тим часом, у переліку заходів щодо реалізації програми розвитку культури і духовності в Херсонській області на 2013-2017 роки чітко прописано саме слово «реставрації». А реставратори, на відміну від ремонтних бригад, що працюють у музеях рік у рік, користуються спеціальними реставраційними шпаклівками, сумісними з покриттям старовинних стін будівель, використовують природні пігменти в барвниках, взагалі відновлюють первісний історичний вигляд інтер'єрів. У цьому полягає сенс терміна «реставрація». І якщо в даному випадку за фактом реставрація відсутня, то це таке нецільове використання бюджетних грошей, як і закупівля бронежилетів.
У музеї вже років із десять, як не працює система вентиляції. Вентиляційні шахти забиті будівельним сміттям. Системи кондиціювання немає. В результаті – спека в експозиції особливо на другому поверсі. Жодний режим зберігання експонатів не передбачає таких страшних умов. Від спеки там навіть парафін плавиться. У відділі природи муляжі овочів відвалюються від стендів. Усі отрути, якими протягом століття протруювали експонати, за таких умов починають випаровуватися та відчуватися нюхом. При температурі вище 35 градусів стає летючим навіть миш'як у опудалах тварин. І цією забійною сумішшю з музейних запахів та випарів тіл дихають люди. Як виживають наші наглядачі в таких нелюдських умовах, одному Богу відомо, - про це писала «Вгору» ще 2007 року.
З того часу нічого не змінилося. Нас чекає чергове спекотне літо з усіма наслідками для людей і експонатів. Адже «інструкція з музейного обліку, зберігання та використання пам'яток державної частини музейного фонду України» прямо вказує: «Музеї мають бути оснащені системою кондиціювання». Але немає. З початку 2000-х років, коли в експозиціях демонтували останні радянські кондиціонери, що вийшли з ладу, чималі кошти витрачалися на що завгодно, тільки не на відновлення системи кондиціювання. І в горезвісній програмі розвитку духовності пріоритети розставлені так само. На численні ремонти надається 350 тис. грн. лише у 2014-му, а на «складання проектно-кошторисної документації та виконання робіт з заміни електромережі для кондиціювання будівель музею...» планується виділити 320 тис. у 2015-2017 роках. Тобто ще 4 роки планується зазнавати нинішньої катастрофічної ситуації, хоча проблему можна було б вирішити вже цього року.
У світлі нинішнього становища багатостраждальних експозицій висловлю своє власне оцінне судження про якість менеджменту цього директора, що ґрунтується на моєму 30-річному досвіді роботи в музеї. Думаю, що це шкідництво. Таку ж оцінку можна дати і роботі вищих органів управління сферою культури, по лініях як обладміністрації, так і облради. «Відповідальним за виконання» музейних пунктів програми вважається «Управління культури облдержадміністрації». Начальника управління – Ірини Корольової – вже більше двох місяців немає на роботі, кажуть, на лікарняному. «Контроль за виконанням» програми облрада поклала на «постійну комісію обласної ради з питань науки, освіти, культури, молоді, спорту та взаємодії із засобами масової інформації». Дуже хочеться, щоби депутати звернули увагу на проблеми обласних музеїв. Адже це наш рідний край, наші музеї. Невже нікому їх не шкода?
Михайло Підгайний,
краєзнавець
«Вгору».- №25 (612).- 19.06.2014.- стор.4
