Від «великого стилю» до кам’яних вишиванок
Все — навіть пам’ять про них — мали повністю стерти з лиця землі. Михайла Бойчука, засновника самобутньої школи українського мистецтва, радянські окупанти розстріляли разом із групою його учнів у 1937-му. Створені ними монументальні твори більшовицька влада теж намагалася знищити безслідно. Перша велика виставка їхніх робіт під назвою «Бойчукізм. Проект «великого стилю», що відкрилася 7 грудня у київському Мистецькому арсеналі, довела, що цього радянській владі, на щастя, зробити не вдалося.
Спадщину бойчукістів можна зустріти і на Херсонщині. У старій частині Нової Каховки є багато будинків з орнаментальними панно, створеними художником Григорієм Довженком — учнем Бойчука. Їх назвали «кам’яними вишиванками», з’явилися активісти, які почали їх реставрувати. Натомість у 1950-х в Україні навіть згадувати про «бойчукізм» було заборонено. Довженку вдалося втілити настанови українських монументалістів і продовжити їхні традиції. Хоча нинішня новокаховська влада теж неохоче згадує про спадщину «бойчукістів».
На відкриття виставки у Мистецькому арсеналі була запрошена група активістів з Нової Каховки, аби показати киянам малознайомі сторінки монументалістів на прикладі «кам’яних вишиванок» та розповісти про проблеми збереження культурної спадщини свого міста.
— Представники влади не вірять у важливість того, що ми робимо. Як говорить міський голова Володимир Коваленко: «То якісь там розписи на фасадах». Але ж спадщина школи бойчукістів є великим мистецтвом світового рівня. І Новій Каховці пощастило маленьким краєчком до нього доторкнутися, — розповіла «Новому дню» активістка Новокаховського товариства охорони культурної спадщини Тетяна Євсєєва.
За її словами, є ідея створення в їх місті «музею двох Довженків» — Олександра і Григорія, відомого кінорежисера і художника. «Також ми хочемо відродити зображення фенікса, якого на фасаді палацу культури створив сам Григорій Довженко. Після пожежі його було знищено, а реставрований фасад не передбачає відновлення. Але це зображення можна відновити і створити з нього окремий арт-об’єкт, що цілком може стати брендом Нової Каховки», — додала Тетяна.
На унікальній виставці в Києві було представлено понад 300 живописних, графічних, мозаїчних творів Бойчука і його учнів. У тому числі унікальні ікони і гончарний посуд, ескізи костюмів і маріонетки лялькового театру. Бойчукісти щиро вірили, що їхнє мистецтво служитиме розбудові ідеального суспільства, де хлібороби посеред буяючих ланів, усміхнені жінки перебувають у суцільній гармонії. Проте прихід «братніх» тоталітарних режимів нацистів у Німеччині і комуністів у СРСР поставив хрест на розвитку авангардного мистецтва в Європі у 1930-ті роки. «Бойчукісти» заради виживання спробували переорієнтуватися і творити свої дивовижні розписи й картини на тлі голодомору і масових вбивств під час репресій.
— Генетичну запрограмованість і національну своєрідність школи Бойчука чудово розуміли більшовики. Саме цим і пояснюється небачене навіть для часів великого терору тотальне винищення «бойчукістів» разом з їхньою мистецькою спадщиною. Звідси й важке повернення навіть після політичної реабілітації, — констатує співкуратор виставки Ольга Мельник. — Що стосується виставки у Мистецькому арсеналі, то ми спробували розглянути бойчукізм як цілісний мистецький напрям в контексті тогочасних світових мистецьких течій і дослідити його еволюцію впродовж майже 30 років.
Олег Батурін
«Новий день».- №52 (5304).- 20.12.2017.- стр.20
