Закулісне життя
Відвідини театру - це завжди свято для глядачів. Прем'єра нової вистави чи перегляд улюбленої п'єси - все це приносить нам шквал емоцій, ми переживаємо за героїв і разом з ними пізнаємо істину: «Весь світ театр, а люди в ньому актори». І мало хто замислюється над тим, як готували цю виставу, чому в героїв саме такі костюми та перуки, як накладається грим, яким чином на сцені з'являються декорації? І що взагалі відбувається за кулісами в той час, коли триває спектакль? З такими запитаннями напередодні Дня театру ми звернулися до генерального директора - художнього керівника Херсонського облмуздрамтеатру ім. М. Куліша Олександра Книги.
- Олександре Андрійовичу, на сцені театру всі ми бачимо «картинку» . А що робиться для досягнення такого результату? Чого не помічає глядач?
- Насправді театр - це маленький завод. Ми старанно готуємо і випускаємо специфічну творчу продукцію. Товар у нас своєрідний, але ми все робимо для того, щоб на нього був попит. Звісно, будь-яка вистава починається з задуму режисера. До його ідей підключається художник, і вони разом розробляють макет. Його має затвердити художня рада театру, підписати директор, і тільки тоді вистава йде у виробництво. А це значить, що в кожного цеху є власний графік роботи.
- А якщо конкретніше, які завдання стоять перед вашими «цехами»?
- Декораційний цех відповідає, звісно ж, за декорації, бутафори - за реквізит, який глядачі потім бачать на сцені, художники малюють задники, куліси. Потім приходить час монтування. Все це складається на сцені й ставиться, перевіряється і так далі. Паралельно з цим шиються костюми. У нас є власна майстерня, де художники по костюмах, кравчині, швачки працюють над одягом акторів. І в той час, коли йдуть репетиції, відбуваються примірки. Перукарський цех виготовляє перуки, бороди, вуса - все, чого вимагає образ того чи іншого героя. До речі, щодо перук. У нас в театрі працює професійний постижер-майстер, який їх виробляє. Для цього на основу він пришиває по одній волосині. Це дуже копітка робота. Причому зі штучним волоссям дуже важко працювати, а натуральне дістати складно. Лише після всієї цієї роботи на сцені починаються прогони.
- З цим зрозуміло, а як щодо технічної сторони: музики, світла?
- Я не погодився б з тим, що це технічний бік нашої роботи. У театрі кожен працівник - творчий, інакше й бути не може.
Звісно, крім декорацій, треба правильно виставити світло. Цим займається художник з освітлення, який разом з режисером визначає світлові точки, шукає палітру, кольорову гаму, яка відображає певний настрій на сцені. Це стосується і музики - тут, як ніде, треба точно творчо підходити до вибору матеріалу.
- Але ж вистави в театрі йдуть майже кожного дня. Який же час залишається для такої об'ємної роботи?
- Часу вистачає не завжди, але ми вкладаємось, як можемо. Це для глядачів усе просто: прийшов до театру - куліси відкрилися, вистава скінчилася - закрилися. А поки в одному крилі театру все тихо і зала чекає на глядача, у робочій частині життя вирує. Постійно працює і театральне кафе. Адже співробітникам хочеться і кави випити, і покуштувати смачненького в обід. Особливо, коли кожна хвилина на рахунку. Взагалі ми іноді почуваємося тут, як на підводному човні: заходимо рано-вранці до будівлі, а коли вийдемо - невідомо. Наша робота не дає нам розслабитися, і це добре, я вважаю. Адже ми повинні постійно зацікавлювати і дивувати наших глядачів.
- А траплялися випадки, коли щось йшло не за сценарієм, проте зацікавило глядача?
- Звісно, таке буває. Наприклад, у театрі діє закон: тварин на сцену пускати не можна. Кішки, собаки не повинні навіть заходити до театру. Бо якщо тварини потраплять на сцену, то вони настільки органічні, граціозні та природні, що будь-який актор поряд виглядатиме фальшиво. Якось наша актриса приручила бездомну кішечку, привела її до театру і про це нікому не сказала. І ввечері, коли тривала драматична вистава і весь зал сидів у напруженні, кішка вийшла з-за куліс, зупинилася в центрі, а потім спокійно перейшла на інший бік сцени. Після цього ніхто з глядачів до кінця дійства вже не звертав уваги на акторів, а лише виглядали кішку - з'явиться вона ще раз чи ні.
- Які ще прикмети існують в театрі?
- Насправді таких прикмет у нас достатньо. Наприклад, актор не повинен з'являтися у костюмі в парадній частині театру. Поганою прикметою вважається, коли у когось з акторів падає зі столу роздрукований текст ролі - треба на ці папери швиденько сісти, тоді все буде добре. Працівники глядацької служби завжди кладуть афіші на підлогу чи на землю, бо на стіл їх класти заборонено. Забобонів, пов'язаних власне з виставами, майже немає. Єдине, що відмічають театри всього світу і в чому на практиці переконалися ми, це містичні речі, які відбуваються при підготовці спектаклів за творами Миколи Гоголя. А взагалі ми граємо на сцені, вмираємо та оживаємо і робимо це лише для глядача.
- Дякую за інтерв'ю. Сподіваємося, ви ще не раз здивуєте любителів театрального мистецтва.
Олена Кучерява
«Новий день».- №13 (5060).- 28.03.2013.- стр.24
