Здмухнувши пил століть
... Вулиці міста наповнюються пахощами хвої, вітрини виблискують ялинковими прикрасами - вірна ознака того, що зовсім скоро ми перегорнемо календар і опинимося одразу і в новому столітті. І в новому тисячолітті. Правда, поки що - астрономічному. Знаменна мить. Але живуть і працюють серед нас люди, для яких ця мить особливо прикметна. Як ніхто, вони усвідомлюють плин часу, бо мають незвичайне покликання: збирати, упорядковувати і зберігати пам'ять поколінь, спресовану в документальних матеріалах. Завітаємо напередодні свята в гості до працівників Державного архіву Херсонської області, на вулицю Радянську, 3. «Лета 1807 апреля в 21 день... коллежский ассесор Тимофей Николаев сын Пятницкий... продал... Матвееву сыну Калиновскому собственного крепостного дворового человека и егеря Петра Соловьева... - намагаюся прочитати сторінку з давньої книги, озаглавленої «Херсонская палата гражданского суда. Акты о совершении закладных, завещаний и купчих крепостей на покупку и продажу земли».
Сьогодні саме ця книга лежить на робочому столі завідуючої лабораторією мікрофільмування і реставрації документів Зінаїди Леонідівни Холодової, котра пояснює:
- Дослідники нині активно цікавляться, як було поставлене право у дореволюційні часи, тож цей документ, безумовно, цікавить їх. Але книгу, бачте, час не пожалів, - краї сторінок обірвані, папір у багатьох місцях поїли жучки. Щоб дати книзі нове життя, розшиваємо її, «нарощуємо» сторінки за допомогою прозорої плівки, склеюємо спеціальним клеєм, виготовленим з високоякісного борошна з додаванням формаліну та гліцерину - це надає паперу еластичності і захищає від «посягань» жучків. Яку найстарішу книгу доводилось відновлювати? Аякже, пам'ятаю, - 1726 року народження... Дуже цікаво і з картами межування Таврійської губернії працювати, хоч і дуже копітка ця справа: розрізати, відзняти на плівку, реставрувати ушкоджені місця, знову склеїти з точністю до міліметра...
Перед тим, як взятися за реставрацію документа, тут кожен його аркуш чи кожну частину карти мікрофільмують, займається цим молодий технік Микола Вікторович Горбатенко. Ось і зараз він чаклує біля свого обладнання, сторінка за сторінкою знімаючи на плівку давню книгу, щоб відвідувач архіву, скориставшись читацьким апаратом, зміг прочитати її у первозданному вигляді.
- Давньослов'янську мову вже вивчив, читаючи старі книги, і якось ненароком навіть твір нею написав, викладачка в захопленні була... Папір цікавий - він з водяними знаками, гербовий, ось подивіться проти світла, бачите? Писали гарно дуже, вензелями. А чорнило яке стійке! Тільки не додумались до промокального паперу - посипали написане піском. Його чималенько серед сторінок...
Піднімемось на один з горішніх поверхів. Тут розташовані сховища. Завідує одним Ганна Іванівна Корінь.
- Зберігаємо документи дореволюційного і радянського періодів, видаємо їх у користування. Переважно це документи управлінь, установ, організацій, є й особистого плану. Втім, краще раз побачити...
Численні стелажі вишикувалися у прохолодному, без вікон (спеціальний температурний режим +18°, вологість 55 відсотків, світловий режим). На полицях - картонні (документи мають «дихати») коробки (картонажі) з позначками: фонд №, № опису, № справи... Ганна Іванівна відкриває картонні схованки.
- Ось «Справа про побудову пам'ятника Говарду в Херсоні», датована 1822-1828 роками. А ось тут «Розпорядження губернатора Дюка де Рішельє і укази губернського правління про складання планів на державні ділянки землі в Херсонській губернії» від 1808 року. Чимало маємо метричних книг церков. Ось така книга Катерининського собору за 1909 рік. У ній, бачте, зазначені і дати народження та здійснення обряду хрещення дитини, її ім'я, імена батьків та хрещених, ім'я священика, який - здійснював таїнство хрещення. Це безцінні книги для досліджувачів свого роду. А ось скільки цікавих відомостей у «Ревизских сказках» - своєрідних переписах населення! Хочете побачити найсоліднішу з таких «сказок»? Важкенька, правда, все ж
-1690 аркушів, але я дістану. Ось, будь ласка - «Ревизская сказка мещан г. Одессы мужского и женского пола, Херсонской губернии» за 1858 рік. Чудово збереглася!..
Дізнаємося, наприклад, що жив тоді на світі Андрій Кіндратович Доценко і мав він з дружиною Параскою Пилипівною двох доньок - Палажку та Олену... Це ж коріння чийогось родоводу! І так кожен рядок промовляє до нас родинним затишком і теплом.
... А ось у тому сховищі, зізнаюся чесно, в мене мурашки по спині забігали. Тут зберігаються документи, передані до архіву Службою безпеки України. У картонажах - «Следственные дела довоенного времени» з доносами, протоколами допитів, вироками незаконно репресованим... І дарма, що в цьому приміщенні зберігаються в металевих круглих коробках перші телерепортажі в області - про святкування 1 Травня, збирання врожаю, фестивалі народної творчості, чомусь здається воно зловіщим і похмурим... Однак саме ці документи репресованих дозволяють повернути їм добре ім'я.
- Масиви документів без фахівця залишаються просто стосами пожовклого паперу, - зазначає заступник директора обласного державного архіву Луїза Веніамінівна Виноградова. - Тож наші працівники - а всього їх 55 на 200 тисяч одиниць документів, які маємо у своєму розпорядженні - стараються видобути з матеріалів щонайбільше інформації, систематизувавши її, щоб якнайкраще задовольнити запити громадян, які звертаються до нас з найрізноманітніших питань. Так, звернутися до нас має право кожен повнолітній громадянин, пред'явивши посвідчення особи та написавши відповідну заяву. Користування архівними матеріалами безоплатне. Звичайно, ми зацікавлені, щоб відвідувачів у нас було якнайбільше - для цього й трудимося. Захоплено, з любов'ю до своєї справи, розповідають про ввірені їм ділянки роботи головний хранитель фондів, заступник директора архіву Любов Анатоліївна Хмельницька, завідувачі відділами - збереження, обліку і довідкового апарату організації і координації архівної справи Алла Миколаївна Назарова, формування Національного архіву України і діловодства Тетяна Андріївна Кузьменко. Але всі вони сходяться на тому, що працюють «на» відділ інформації та використання документів.
- Колеги кажуть так, бо саме наш відділ видає «на гора» видобуті спільними зусиллями відомості - усміхається його завідуюча Олена Ігоревна Стукалова. Маємо науково-довідкову бібліотеку, читальню. За якими довідками люди найчастіше звертаються? Соціально-правового характеру - про політичні репресії, примусове вивезення на роботу до фашистської Німеччини. Серед дослідників - а їх упродовж року працювало в нас майже 220 - найбільшим попитом користуються матеріали історико-краєзнавчої тематики, на другому місці - вивчення родоводу, на третьому - вивчення документів місцевих органів влади з приводу організації підприємств, відведення земель, надання будівель тощо. В цьому році у зв'язку з підготовкою до 2000-ліття Різдва Христового пожвавився інтерес до історії релігійних конфесій. Науковці та родичі репресованих хочуть знати правду про жахливі роки нашої історії.
- А хто вони, самі дослідники?
- Науковці, студенти педагогічного університету, журналісти, просто допитливі люди. Приїздять до нас не лише з інших областей України, а й із-за кордону. Наприклад, двоє вчених з Канади досліджували поселення у 18 столітті на Таврійських землях німців-меннонітів (це нечисленна, але дуже цікава за сповідуваними принципами протестантська секта)...
... У читальні, хоч лише почався день, майже всі Столи зайняті.
- Я, Стелла Михайлівна Кадкіна, працюю над дисертацією «Розвиток освіти на півдні Херсонської губернії в період з 1861 по 1917 роки». Побувала у багатьох архівах - Києва, Миколаєва, Одеси, Петербурга, але, звичайно ж, найбільше моя тема представлена тут, у Херсоні.
Георгій Мефодієвич Лункін, журналіст, працює з періодикою Херсона часів війни. Його хвилює, чому «остарбайтерам» виплачують «компенсацію», а тим, кого фашисти примушували працювати на підприємствах рідного міста - ні?..
Студентка історичного факультету педуніверситету Лілія Павлюк пише курсову «Ректори ХДПУ». Саме вивчає справу одного з них - Івана Дмитровича Семенова.
А ця ось літня жінка?
- Я - Світлана Олександрівна Семенова, приїжджаю сюди з Миколаєва. Для нашого пушкінського клубу тут багато є надзвичайно цікавих матеріалів, закрема, «Геометричний план Херсонської губернії».
...Поняття «архів» і «репортаж», на перший погляд, несумісні. Я всього-навсього спробувала їх поєднати.
Олена Скора
“Наддніпрянська правда”.- 01.01.2000
