Теракоти з Ольвії
01.04.2000
При заснуванні античних міст Північного Причорномор'я грецькі колоністи поряд з іншими ремеслами перенесли сюди і один із видів художнього ремесла — коропластику — виробництво теракотових статуеток. Слово «теракота» у перекладі з італійської звучить як обпалена глина, коропластика ж перекладається з давньогрецької, як створення зображень дівчат. Виготовлення теракотів сягає своїм корінням в глибоку старовину. Панівними сюжетами за часів золотообильних Мікен і таємничого Криту були зображення: «Великої» богині-матері, а також жінки з немовлям, що сидить на руках, — так званої куротрофи «божественної годувальниці». Ці зображення відображали релігійні погляди жителів материкової та острівної Греції.
Цікаві відомості про ранніх скульпторів повідомляє Пліній Старший (I століття н.е.). Першим скульптором-портретистом, який працював у глині, він називає гончара Бутада, сикионця з Корінфа. Дочка гончаря Бутада окреслила на стіні тінь від обличчя юнака, батько наклав на обрис глину і зробив ліпне зображення, яке випалив разом із посудом. Воно зберігалося у святилищі німф, за свідченням Плінія, до руйнування Коринфу близько середини II століття е. Це все, а також винахід архітектурної теракоти та ліплення фігурок із звичайної горщикової глини червоного кольору, що помилково приписується Бутаду.
Справа в тому, що за археологічними даними перші глиняні статуетки були ліпні, але вже з середини VII століття до н. коропласти звертаються до використання порожнистої форми-матриці.
Проте, масове виробництво теракот в Елладі, зокрема й архітектурної теракоти, почалося лише з середини VI століття до н.е. Цей час збігається з періодом інтенсивної торгівлі багатьох грецьких полісів з колоніями на Понті, в Сицилії та Південній Італії.
Статуетки VI-V століть до н. — це переважно зображення божеств і тварин. Вони були приношеннями богам, як у домашніх культах, так і в святилищах, їх поміщали також у могили, особливо дітей та жінок, зрідка їх знаходили й у тризнах. Масове виробництво теракот призводить до доступності їх широким верствам суспільства. Про це свідчать розкопки грецьких міст та некрополів. Цікаві відомості у зв'язку з цим містяться в байці Езопа: Гермес захотів дізнатися як оцінюють його люди. Набувши вигляду звичайної людини, він зайшов у лавочку коропласту і запитав про ціну статуетки Зевса. "Вона стоїть одну драхму", - відповів продавець. Бог посміхнувся і спитав про ціну статуетки Гери. Вона коштувала трохи дорожче. Побачивши статуетку, що зображала його самого, він подумав: «Якщо я — коханий бог у людей, то статуетка, що зображає мене, повинна коштувати дорожче за всіх інших». «Як дорога ось ця?» — спитав він. «Якщо ти візьмеш дві перші, то цю я віддам тобі задарма!».
Звідси виходить, що статуетки були доступні, але все ж таки найкращі зразки, коштували недешево.
У давньогрецьких теракотових статуетках знайшли своє втілення міфологічні образи, відбилися різні вірування стародавніх еллінів, їхнє повсякденне життя та уявлення про прекрасне. Ці витвори мистецтва вводять нас у духовний світ тієї віддаленої доби, розкривають маємо світогляду древніх. Знахідки нових творів коропластики мають великий науковий інтерес.
Кілька років тому в Ольвії було випадково знайдено кілька теракотових статуеток (зберігаються у приватних зборах). Це статуетка черепахи та голова протоми Деметри або Кори-Персефони.
Черепаха зображена у опуклому панцирі з рельєфними прямокутними поділами, і рельєфним краєм панциря, що виступає. З-під панцира виступає маленька трапецієподібна голова, лапи виділені у вигляді виступів. Верхня частина статуетки виготовлена у формі, нижня загладжена від руки, усередині порожниста.
У нижній частині великий овал, на панцирі зверху і ззаду біля хвоста - наскрізні отвори. На поверхні в поглибленнях помітні сліди білої обмазки, глина світло-коричневого кольору, без помітних домішок. Висота статуетки – 25 мм, довжина – 55 мм, ширина – 42 мм.
Зображення тварин були улюбленими мотивами у класичний період: зображувалися мавпи, півні, коні, бики, орли та інше. Черепаха ж є одним із улюблених персонажів у коропластику архаїчного та класичного періодів, оскільки зв'язувалася з культами Афродіти та Деметри. Відома статуя Афродіти Фідія показує богиню, що стоїть однією ногою на черепасі. Аналогічні теракоти знайшли в Пантікапеї, Фанагорії, Березані, Ольвії. Знайдені в античних містах Північного Причорномор'я теракоти із зображенням черепахи належать до родоського виробництва. Англійський дослідник Р.А.Хиггинс виходячи з знахідок статуеток на Родосі відносить їх до початку V століття е. Вони знайдені на Березані та Ольвії у верствах V століття до н.е.
Починаючи з другої половини VI століття до н. у грецьких містах з'являється один із найцікавіших видів теракотової пластики — протоми. Вони служили вотивними приношеннями до храмів і святилищ, а також були ритуальними предметами під час поховання, відображаючи символічне повернення хтонічних божеств із підземного світу на землю. Широке поширення протоми набули вже в період пізньої архаїки. Особливо зросла їхня різноманітність у V-IV століттях до н.е.
Однією з унікальних подібних знахідок є протома, знайдена біля Нижнього міста Ольвії. На жаль, вона склеєна із трьох частин і має втрати.
Обличчя богині - у формі витягнутого овалу, волосся валиком обрамляє високий лоб, над ними пов'язка стефана і покривало, що спадає складками. Частини обличчя ретельно виділені: надбрівні дуги плавно переходять у лінію носа, великі мигдалеподібні очі, невеликий рот, товсті губи застиглі в архаїчній посмішці, пухкі щоки та опуклий, не пропорційно малий по висоті, підборіддя. Протома була вкрита білою обмазкою, яка частково збереглася. Поверх обмазки збереглися сліди розпису фарбою: світло-жовтої — на щоках, в оці й на лобі; червоною — на губах та у куточку ока; коричневої - на волоссі. Глина сіра, без помітних домішок, висота протоми – 195 мм.
Ряд стилістичних особливостей дозволяє віднести її до твору родоського коропласту.
Сліпець О.Ю.
Журнал «Літопис Причорномор'я» № 4 Херсон 2000