Херсон, який пішов
У місті протягом його історії було багато чудових, а часом унікальних з архітектури будівель та споруд. У вихорі історичних подій багато хто з них був зруйнований, а деякі навмисно знищені. Однак їх зовнішній вигляд зберігся на фотографіях, що зберігаються в музеї, архіві або приватних колекціях
Духовна семінарія
Перші духовні навчальні заклади виникли у Херсоні у 1818 році. Спочатку в них приймали тільки дітей духовенства, а вже з 1867 навчатися там могли і сини світських батьків. Постійного місця духовне училище не мало. Перші семінаристи навчалися у будинку, що належав Грецькій церкві, а 1849 року вони переїхали до будинку Успенського собору. З 1874 заняття з богослов'я проходили в будівлі по Червонофлотській вулиці (сьогодні воно належить ПКТІ «Аметист»). Коли в Херсонській губернії зросла потреба для єпархії в дячках, паламарах, псаломщиках та сільських учителях, міська дума безкоштовно відвела духовенству ділянку землі Бериславською вулицею (нині – вулиця 40 років Жовтня) під будівництво духовної семінарії. 1910 року за проектом Д. Т. Плоксицького будівництво будівлі духовного навчального закладу було закінчено. У березні 1918 року австрійська артилерія повністю зруйнувала будівлю, вибиваючи більшовиків, що засіли в ньому.
Головна синагога
На знімку 1907 зображена головна синагога Херсона, побудована в 1840 за проектом архітектора Карла Акройда. За модою тих часів в архітектурі автор вніс у культову споруду елементи готики: стрілчасті вікна, пірамідальні стовпчики, трикутні фронтони. 1926 року більшовики перетворили будівлю синагоги на Будинок єврейської робітничої культури. 1930 року тут уже був кінотеатр «Спартак» на 580 місць. 1960 року будівлю головної синагоги було знесено, а на його місці (вул. Суворова, 29) звели безлику будівлю райкому партії та виконкому Комсомольського району.
Міські збори
Ця гарна будівля збереглася до наших днів. Навряд чи ті херсонці, яким сьогодні трохи за 30, визнають у ньому колишнього красеня. На фото 1915 зображено будівлю Міських зборів, але не в понятті цього слова радянських часів. Сюди городяни збиралися, щоб пограти в карти, більярд, поспілкуватися, а то й повечеряти.
Тут влаштовувалися бали, маскаради, давали концерти заїжджі знаменитості. Наприклад, у серпні 1879 року дав два концерти Модест Мусоргський. Після жовтневого перевороту у будівлі розміщувався Клуб металістів, а пізніше – обласний муздрамтеатр (1944–1962 рр.). Суднобудівники, що оселилися в ньому, під вивіскою «Палац культури» в 1970-х роках зробили «капітальний» ремонт фасаду, після чого будівля набула вигляду типової індустріальної споруди громадського призначення (вулиця Леніна, 37).
Палац Потьомкіна
Дивлячись на його фотозображення 1913, у глядача народжуються в голові буйні фантазії щодо того, що відбувалося в апартаментах за його стінами та вікнами. Дату будівництва палацу визначили у проміжку 1792–1794 років. Місцем спорудження було обрано одне з найкращих: поряд з Катерининським собором та Палацевою площею (сьогодні тут розташовані телевізійні вежі). Є припущення, що збудовано палац за проектом Івана Старова, який був тоді за князя. Прикрашали палац каменотеси Бектень та Лоллеман, живописці Шибанов (колишній кріпак Потьомкіна) та Данилов.
У палаці влаштовували вишукані бали, ставили театралізовані вистави, концерти українських фортечних музикантів та виписаних із Парижа французьких танцівниць. Після смерті світлішого в палаці розташовувалися в різні часи: гауптвахта, військово-аптечний склад, офіцерський клуб, військово-фельдшерська школа. Напередодні святкування 150-річчя Херсона (1928 рік) місцевий краєзнавець Сергій Сільванський писав: «…Руйнування відбуваються на очах. Ще так недавно стояв палац Потьомкіна. Від палацу залишилася лише купа каміння».
Старообрядницька церква
Храм був освячений у 1812 році і площу, де він був збудований, стали називати Старообрядницькою. Церква знаходилася в центрі площі, на перетині вулиць Рішельєвської (Жовтневої революції) та Ерделевської (Комсомольська). На початку 1840-х років за розпорядженням Священного синоду церкву було перетворено на «єдиновірчу», а площу перейменовано на Покровську. Старообрядці, очолювані Опанасом Тропіним, змушені були побудувати собі невелику церкву на вулиці Ковальській (вул. Підпільна, 22). Наприкінці ХІХ століття куполи Покровської церкви зазнали перебудови, збагатившись маківками. Після революції 1917 року Покровська єдиновірча церква якийсь час ще функціонувала, але в 1931 році була закрита і будівлю передали конторі «Заготзерно» під склад борошна та зерна.
З 1944 року будинок належав Херсонському лікеро-горілчаному заводу. У свій час тут утримували полонених німців. Потім, за рішенням Херсонської міської ради, будівля церкви була підірвана, і на вулиці Жовтневої революції, на якій вона стояла, утворився наскрізний рух. 2 вересня 1949 року Херсонський облвиконком розпустив старообрядницьку громаду, а молитовний будинок на вулиці Підпільній, 22, закрив у зв'язку з низькою відвідуваністю богослужінь і відсутністю служителів культу.
Миколаївський дитячий притулок
У 1892 році головниця Благодійного товариства, дружина начальника губернії М.В. Будинок працьовитості зі шкільним притулком для дітей-сиріт було відкрито на початку 1895 року. Сюди брали і хлопчиків, і дівчаток. Вони навчалися грамоті, ремеслам, отримували одяг, взуття та їжу. У 3-й поліцейській частині Херсона, де зосередилися Благодійне товариство та Притулок для піклування для людей похилого віку, який носить ім'я М. О. Олів, було придбано місце для спорудження нової будівлі Миколаївського притулку та Будинку працьовитості. У 1896 році новий будинок, побудований за проектом архітектора Євгена Петровича Бутмі-де-Кацмана, відкрили.
При ньому було освячено церкву Святого Миколая. Крім домашніх робіт, домоводства, кравецького та шевського ремесла, у програму навчання було введено ткацьке ремесло, виготовлення килимів, простого сукна та інше. Директором притулку на початку ХХ століття був колезький секретар К. В. Стельченко. До війни 1941 року в притулку знаходилася школа № 21, під час війни – німецький госпіталь, після звільнення Херсона – військовий госпіталь, а згодом – дитячий будинок. В даний час будівлю займає кафедра механізації та охорони праці Херсонського державного аграрного університету (вул. Садова, 17-а).
Казенна палата та будинок Рабиновича
Зображена на поштовій картці праворуч будівля належала херсонському купцю 1-ї гільдії, голові Херсонського біржового комітету Мойсею Семеновичу Рабіновичу. За його згодою тут якийсь час містився Херсонський біржовий комітет, який розпочав свою діяльність (26 березня 1906 року), у зв'язку з розвитком торгівлі через Херсонський морський порт.
До 1910 року біржовий комітет переїхав до будівлі на розі вулиць Семінарської та Говардівської (нині Дзержинського та Ушакова). Після 1917 року у будинку М.С. Рабиновича по черзі розміщувалися ЧК, ОГПУ, Інтерклуб, а 1939 року тут значився шкільний санаторій.
За будинком Рабиновича видно фасад двоповерхової будівлі казенної палати. Ця будівля була збудована у 1840-х роках за проектом губернського архітектора Каменецького. Казенна палата була заснована в Херсоні 31 серпня 1803, після створення Херсонської губернії, і знаходилася у віданні Міністерства фінансів. Вона займалася контролем доходів і витрат губернської скарбниці, керувала казначействами, вела облік промислових і торгових підприємств, наглядала за його оподаткуванням. У 1910-ті роки у будівлі казенної палати знаходилася губернська присутність з промислового податку. Під час війни, 1941 року, окупанти влаштували тут концтабір для військовополонених, і будинок Рабіновича використовувався як адміністративний будинок при таборі. При відступі обидві будівлі підірвали фашистами. Відновленню вони не підлягали і ділянку було віддано взуттєвій фабриці (вулиця Жовтневої Революції, 13).
Пожежне депо
Довгий час міська пожежна команда містилася у будівлі міської поліції на Соборній вулиці (нині тут Художній музей). У 1898–1899 роках на Поштовій вулиці для пожежного депо було збудовано нове приміщення, що включало квартиру брандмейстру та пожежну каланчу, з якою цілодобово велося спостереження. Ця незвичайна будівля з вежею знаходилася на місці сучасного поштамту, збудованого в 1973 році (проспект Ушакова, 41).
За будівлею пожежною командою видніється будівля Міського нічліжного притулку імені Густава Івановича Фальц-Фейна, збудована його спадкоємцями у 1910 році.
За матеріалами альбому «Вулицями старого Херсона» // Гривня № 38(558), 2005-09-15 (стор. 6-7 Історії)
http://www.grivna.ks.ua/herson_ushedshij.htm
