Червоноперекопські кургани
У 1969 році Херсонська експедиція почала працювати у відкритому степу, в районах, де згідно з Геродотовою картою Скіфії жили скіфи-кочівники. За три польові сезони тут, на землях радгоспу "Червоний Перекоп" було досліджено понад сто скіфських курганів. Відразу ж кидається у вічі різка відмінність у будові курганів цього району від Любимівських, розташованих на березі Дніпра.
Замість мілких катакомб і підбоїв ми зустрілись з глибокими (до б м глибиною) катакомбами, значно більш просторими, нерідко з коридорами, які ведуть з вхідної ями до камери. Стеля у катакомбах двоскатна, аркоподібна у зрізі, що імітує склепіння скіфської кібітки, - основного житла на колесах скіфів-кочівників. Замість невеликих і неглибоких ям, які часто зустрічаються у Любимівських курганах, у відкритому степу археологам тричі зустрілись великі глибокі ями із слідами дерев'яного перекриття.
І хоч, на великий жаль, здебільшого могили виявилися пограбованими, стало очевидно, що в цілому кочівники були багатші за землеробів. Тут у пограбованих могилах значно частіше зустрічаються і коштовна антична кераміка, і дорогоцінні прикраси. Це золоті безрозмірні персні з плоским щитком, круглі і діжкоподібні золоті намистини, окремі золоті бляшки, що нашивалися на одяг, тощо.
Поміж коштовних знахідок з пограбованих курганів кочівників відзначимо золоті привіски, що складаються з плоскої прямокутної основи, на якій закріплене мініатюрне зображення качки, від основи звисають жолудеподібні привіски та сережка із срібного дроту, на якій закріплена ще одна золота привіска у вигляді жолудя. Та найбільш елегантною прикрасою, здатною викликати заздрість навіть у сучасних модниць, є золоте намисто, складене з круглих порожнистих намистин, що чергуються з парами з'єднаних кілець, причому верхнє з них має петельку для нитки.
Особливий інтерес викликає поховання шляхетного скіфського воїна, досліджене в 1969 році. У двометровому кургані (№ 5), розташованому на північно-західній околиці села Архангельська Слобода, були виявлені два поховання. Центральне, у могилі-підбої, було повністю пограбоване, а бокове, що знаходилося у східній половині кургану, виявилося недоторканим. Воно було розміщене у прямокутній ямі, простягнутій із заходу на схід. Зверху яма була перекрита дерев'яними плахами. В могилі похований багатий воїн, покладений у простягнутому стані на спині, головою на захід. Відмінна збереженість могили дозволила відтворити весь обряд поховання. Перед тим, як у могилу опустили небіжчика, на дно ями було кинуто сагайдак із стрілами. Шкіряний сагайдак та древки зотліли, а бронзові вістря чудово збереглися. Їх виявилося тут 166.
Другий сагайдак із 165 стрілами був покладений у південно-західний кут могили. Вздовж північної стінки ями лежали два списи. Їхні древки зотліли, а залізні наконечники та втоки (задники) збереглися. У північно-західному куті був знайдений залізний ніж із кістяним руків'ям та два великі залізні гаки. У західній стінці могильної ями, в напівметрі від дна, була викопана ніша, де стояла дерев'яна чаша, прикрашена чотирма прямокутними золотими пластинами, які за допомогою золотих цвяшків кріпилися до чаші. На кожній з пластин витиснене зображення риби. Аналогічні пластини були знайдені в царському кургані Солоха. На шиї небіжчика була масивна (316 гр.) золота гривня. Уся грудна клітина від шиї до тазу була вкрита поховальною накидкою, суцільно обшитою різноманітними золотими бляшками.
Після ретельної розчистки, під час якої доводилося працювати скальпелем, пензликами, а порох здувати гумовою грушею, грудна клітина похованого воїна являла собою поле геть всіяне золотом. Тут виявилося понад п'ятсот золотих бляшок. Це різні за розміром трикутні та хрестовидні бляшки: овальні, з фігурою оголеного юнака, який стоїть на колінах, тримаючи в руках плоди; у формі стилізованої голови хижого птаха, а також бляшки із зображенням роздирання лані левом. Кисть правої руки була прикрашена низкою різноколірних скляних намистин. На поясі, біля правого стегна, лежав ще один залізний ніж з кістяним руків'ям, а поруч - чудово відшліфований кам'яний оселок з отвором для привішування. Від тазу вздовж лівого стегна лежав бойовий пояс, набраний із залізних платівок, а впритул до нього - ще один, третій, сагайдак із стрілами. Це був парадний сагайдак, прикрашений з лицевого боку шістьма золотими пластинами, розміщеними у два ряди. Верхній ряд складався з трьох однакових пластин у вигляді фігури лежачого кабана; нижній - також з однакових пластин у вигляді собаки, що біжить.
В сагайдаку зібрано 150 бронзових вістер від стріл, отже, разом три сагайдаки цього поховання містили близько 500 стріл. Під час розбирання поховання з'ясувалося, що зворотний бік парадного сагайдака також прикрашений шістьма золотими бляшками. Верхній ряд складався з трьох пластин (вже знайомі нам фігури кабанів); в нижньому було лише дві пластини, причому, судячи з їх розміщення строго під верхніми, зрозуміло, що третя, нижня, пластина була загублена ще за життя господаря сагайдака. Кожна з двох пластин нижнього ряду виконана у вигляді фігури пантери, яка роздирає голову людини. Ще одна пластина у вигляді фігури оленя, що лежить, кріпилася перпендикулярно до двох рядів пластин, простягнутих вздовж стегна, й була розміщена трохи вище за них, на рівні тазових кісток. Місце цієї пластини дозволяє вважати, що вона прикрашала кришку сагайдака, і коли він був закритий, пластина-олень потрапляла на лицевий бік, надаючи йому більшої декоративності.
Усі 12 золотих пластин-обкладок від сагайдака витиснені за допомогою штампа. Лише пластина з оленем має близькі аналогії серед знахідок з відомих Семибратніх курганів на Кубані. Хоча зображення кабана і собаки неодноразово зустрічалися у скіфському мистецтві, наші пластини є цілком оригінальними і не знаходять близьких паралелей. Абсолютно новий сюжет дає зображення пантери, що роздирає голову людини. Навіть сама іконографія цих пластин є незвичайною для скіфського мистецтва, де тварини здебільшого зображені у профіль. У даному випадку тіло пантери передане у профіль, а морда, що вгризлася в голову людини, повернена у фас. Спокійна, навіть статична поза пантери контрастує із жорстокою сценою роздирання. Якщо всі інші пластини сагайдака, безумовно, виконані у типовому скіфському звіриному стилі, то дві останні найбільше нагадують речі, характерні для прикладного мистецтва Фракії. Так, на території сучасної Болгарії неодноразово зустрічалися золоті і срібні пластини, де тварини зображені у двох планах - тіло в профіль, морда - у фас.
Разом з тим необхідно підкреслити, що кожна з пластин-обкладок сагайдака виконана з великою художньою майстерністю і смаком. Особливо вдалими є контрастні поєднання: важкий вепр, що втупився у землю, та собака, яка стрімко мчить з роззявленою пащею; у порівнянні з вепром особливо елегантним здається благородний олень, а поруч - жахлива у своїй жорстокості пантера. Коли зняли з небіжчика гривню, виявилося, що її незамкнені кінці завершують наконечники, які є справжніми шедеврами скіфо-античного прикладного мистецтва. Трубочки наконечників прикрашені псевдозерню, кольоровими жовтими, синіми, зеленими емалями; чудово виконані найтоншою сканню волюти, мереживо, пальметки. Кожний наконечник закінчує скульптурне зображення голови лева. Вражає майстерність ювеліра, який з винятковою точністю передав роззявлену пащу лева з висунутим язиком.
Гідна подиву ретельність проробки деталей - помітний кожний зуб, кожна волосинка вусів та гриви; страшними є примружені очі хижака. Якщо пластини обкладки сагайдака є яскравим прикладом високої майстерності штампування, то наконечники гривні - зразок ручної роботи. Не випадково гривні такої досконалої роботи зустрічалися лише в царських курганах. Дійсно, голівки левів на гривні з Солохи та орнамент наконечників гривні з Куль-Оби - ось найближчі аналогії нашій знахідці.
Загалом в цій могилі ми виявили понад 520 золотих речей; вона увійде до науки як найбагатше скіфське поховання межі V-IV ст. до н. е., яке до того ж чудово збереглося.
Безперечно, ще багатшим було центральне поховання триметрового кургану № 29, де у грабіжницькому ході і на долівці катакомби, викопаній на шестиметровій глибині, вдалося зібрати лише 12 круглих золотих бляшок з профільним зображенням Афіни у шоломі з маскою лева позаду. Такі бляшки зустрічалися лише в найбагатших скіфських курганах (Чортомлик, Огуз, Верхньорогачицький та деякі інші). Про знатність скіфа, похованого в кургані № 29, свідчить і унікальна для степів нижньодніпровського Лівобережжя конструкція поховальної споруди. В основі курган був обнесений крепідою заввишки півтора метра, складеною з величезних кам'яних плит. Діаметр крепіди - 25 м. Під час її розбирання було вивезено понад 20 машин каменю. Тим часом найближчі відслонення каменю, де його можна було здобувати, знаходяться на відстані 30 км від місця, де стоїть курган. Легко уявити, яка величезна праця багатьох людей була вкладена у спорудження цієї усипальниці.
Простішими за конструкцією, але незрівнянно краще збереженими виявилися кургани №№ 2 і 22.
В кургані № 2 (висота близько 1,5 м), розташованому на південній околиці села Вільна Україна, було виявлено два поховання. Центральне, у вигляді підбійної могили, було спустошене грабіжниками, бокове - залишилося недоторканим. У східній стінці вхідної ями на триметровій глибині було вирито катакомбу, де знаходилося жіноче поховання. Біля входу до катакомби лежала ціла амфора. Поблизу черепа стояв чорнолаковий канфар, а коло правого плеча лежало бронзове дзеркало, прикрашене карбуванням біля основи ручки. Чоло померлої прикрашала широка золота діадема, пишно декорована рослинним орнаментом. На черепі знайшли 60 дрібних золотих ґудзиків, а навколо голови і плечей лежали 13 золотих прямокутних платівок із зображенням грифона.
Очевидно, головним убором небіжчиці була накидка з тканини, що спадала на плечі. Попереду на ній кріпилася діадема, краї накидки прикрашали платівки з грифонами, а уся вона була всіяна золотими ґудзиками. Значно багатшим виявився курган № 22, розташований на північній околиці того ж села. Під двометровим насипом цього кургану знайдено три поховання. Центральне, здійснене у катакомбі на глибині 6 м, було пограбовано. Тут ми знайшли лише кілька дрібних золотих бляшок і бронзові вістря стріл. Одне вістря стирчало в хребті: чи не воно причинило до загибелі якогось шляхетного скіфа, над яким і був споруджений цей курган.
Дві бокові могили, розташовані на північ і південь від центральної, виявилися незайманими. До південної могили вела шахта чотириметрової глибини. Східна її стінка на висоті 1 м від дна була закрита кам'яним закладом. Читач повинен зрозуміти стан археологів, які стояли перед недоторканим закладом, що перекривав шлях до поховальної камери. Хочеться якомога швидше з'ясувати, що там, за глухою кам'яною стінкою. Збоку входу могила, поза сумнівом, не була пограбована. Але радіти ще зарано. Адже звичайно грабіжники рили свій хід від основи кургану, щоб одразу ж заглибитись у материкову глину і вже в ній поступово опускатися до рівня могили. Лише материковий, непорушений ґрунт на відміну від чорноземного насипу міг обіцяти порівняну безпеку під час прохідки. Прагнучи уникнути зайвої праці, наприклад, розбирання кам'яного закладу, грабіжники часто проникали у могилу з тильного боку. Ось чому археологам нерідко траплялися скіфські могили з непорушеним входом, тоді як камери їхні виявлялися порожніми. Втім, що б не чекало на нас, поспішати не можна: насамперед фіксація. Креслимо план вхідної ями, план закладу, його фас. Потім - нівелювання (замірювання усіх глибин) й фотофіксація. Лише тепер можна розбирати кам'яний заклад, але не весь, а тільки половину, щоб мати можливість зробити його переріз.
Так, з'ясовуємо, у скільки рядів і як саме лежить каміння. Для нас, працюючих у степу, де немає поселень з їх будівельними залишками, це єдина можливість пізнати рівень та навички будівельної справи у кочових скіфських племен. Але нарешті заклад розібрано. Потужним шахтарським акумулятором освітлюємо камеру, разом з бригадиром шахтарів оглядаємо стінки, стелю. Перед тим, як приступити до розчистки камери, слід встановити надійні кріплення, тим більше, що склепіння обвалилося і камера почасти заповнена землею. Нарешті кріплення встановлено; починаємо вибирати ґрунт від склепіння та стін, що також частково обвалилися.
В міру того, як зменшується кількість ґрунту, все уважніше оглядаємо стінки катакомби. Дуже багато кротовин, але слідів грабіжницького ходу немає. Поховання незаймане. Можна починати зачистку камери. Біля задньої (східної) стінки прямокутної в плані камери знаходимо дно і починаємо поступово просуватися до виходу. Ширшає площа катакомби, звільнена від землі, й розчищаються все нові й нові знахідки. Велике низьке бронзове блюдо, два бронзові біконічні важки від ткацького верстату, два залізні ножі з кістяними руків'ями, розсип різноколірних скляних намистин, антична чорнолакова миска. З'являються людські кістки, але від кістяка залишилося небагато - розтягнули гризуни. І все ж можна впевнено казати, що похована тут жінка (визначення нашого антрополога С.І. Круп) була покладена на спині у простягнутому стані, головою на захід, до входу. Одяг померлої був прикрашений 50 золотими бляшками із зображенням грифона. Саме такі бляшки знайдено в Чортомлику.
Найцікавіші знахідки виявлено біля черепа. Ліворуч від нього лежало велике бронзове дзеркало з залізною ручкою, покладене до дерев'яного футляра, від якого залишився самий тільки порох. Навколо дзеркала лежали маленькі золоті обойми, що колись скріплювали дерев'яний футляр. З обох боків від черепа знайдено золоті сережки у вигляді дротяного кільця, до якого за допомогою маленького ланцюжка прикріплено плоску круглу бляшку. Кожна сережка має десять таких привісок. Сережки дуже прості і разом з тим елегантні. Смак давніх ювелірів та їхніх замовників вартий подиву і захоплення.
Трохи вище черепа і на ньому знайдено тринадцять золотих платівок, різних за розмірами і формою, що колись прикрашали парадний головний убір шляхетної скіф'янки. На жаль, платівки зміщені гризунами і не дають змоги реально реконструювати це вбрання. Однак наявність не лише прямокутних, але і дугоподібно вигнутих платівок дозволяє, використовуючи досвід старих реконструкцій, припустити, що він мав вигляд кокошника. Разом з тим слід сказати, що всі реконструкції, які є наслідком великої дослідницької праці ряду вчених, все ж залишаються спірними, бо в жодному випадку не вдалося документально зафіксувати порядок залягання платівок, що колись прикрашали головний убір. Не є виключенням і наша знахідка, хоча самі по собі пластини становлять значний інтерес.
Найдовша з них прикрашена рослинним і геометричним орнаментом. Чотири прямокутні платівки двох розмірів прикрашені аналогічно: пари фантастичних тварин (сфінкс і грифон) звернені мордами одна до одної; кожна з них підняла передню лапу і спирається нею на лапу свого візаві. Орнамент цих платівок виконаний високим карбуванням, нанесеним штампом, а частини, вільні від зображення, вирізано; таким чином, фігури сфінксів та грифонів немовби підкреслені. Такими самими фігурами прикрашені чотири дугоподібно вигнуті платівки, але карбування тут невисоке і вирізів немає. Цікаво, що серед платівок одного з Чортомлицьких головних уборів також є набори однаково орнаментованих платівок, які різняться поміж собою лише висотою рельєфу.
Тонкою роботою позначені ще чотири прямокутні платівки. Дві з них, менші за розмірами, прикрашені рослинним орнаментом. Також рослинним орнаментом, однак складнішим, прикрашено і дві більші платівки, але тут центр композиції становить дерево з птахами, що сидять на його гілках з обох боків. Завдяки високому карбуванню та вирізам ці платівки здаються найбільш вишуканими і ефектними серед усіх платівок цього головного убору. Ще багатшим виявилося північне поховання цього кургану, але конструктивно обидві могили були однакові (лише вхідна яма північної могили мала глибину 5 м, та камені закладу були більшими). Розібравши північну половину закладу, ми вперше за десять років розкопок курганів побачили камеру, що ідеально збереглася й анітрохи не була заповнена землею (пізніше з'ясувалося, що у південній половині катакомби склепіння обвалилося, але ми поки що про це не знали).
Долівка камери була вкрита дерев'яним настилом. Біля самого входу до катакомби лежали зотлілі залишки якоїсь дерев'яної шкатулки. На краю настилу півколом лежали великі різноколірні скляні намистини (потім кожна намистина була пронумерована, і нині вони нанизані на нитку саме в такому вигляді, який мало намисто, що його носила жінка майже дві з половиною тисячі років тому). Ближче до центра катакомби лежало бронзове дзеркало із залізною ручкою, а далі, вже у напівтемряві виблискували золоті бляшки і персні...
Розібравши південну частину закладу, перш ніж увійти до катакомби, добре її освітили. Оглядаємо стінки та стелю катакомби. Одразу ж бачимо відбитки знаряддя, за допомогою якого викопано камеру (воно, очевидно, нагадувало тесло шириною б см). Під стелею в стіни забиті залізні цвяхи, з яких звисає павутиння - це все, що залишилося від тканини, якою, очевидно, було оббито камеру. Стеля склепінчаста, обмазана глиною, на якій добре помітні сліди пальців. Першими до камери заходять шахтарі і встановлюють у південній половині кріплення. Можна починати розчистку. Землі небагато, працюється швидко. Неподалік від входу, біля південної стінки лежить амфора, у південно-східному кутку - глибока бронзова чаша на масивному піддоні, поруч - залізний меч. Поступово підходимо до центра камери.
Знайдені два залізні ножі з кістяними руків'ями; майже в центрі камери, ближче до входу, стоїть мініатюрна срібна чаша, а поруч з нею - плоска серповидна золота ручка. Її лицевий бік прикрашено рослинним орнаментом. Ось-ось повинен показатися кістяк, але його немає. Завдяки кисню, який надходив у катакомбу, кістки небіжчиці цілком зотліли: лише за розміщенням прикрас встановлюємо, що померла лежала на спині у простягнутому стані, головою на захід. Одяг небіжчиці був обшитий золотими ґудзиками і бляшками. Знайдено близько 150 бляшок трьох типів - хрестовидні, квадратні із схематичним зображенням коня і овальні у вигляді маски людини. Там, де колись лежали руки, розчищаємо сім перснів. Чотири золотих персні були на правій руці, три - на лівій (два з них золоті, такі самі, як на правій руці, і один електровий - зі сплаву золота із сріблом). Шість золотих перснів безрозмірні, до плоского щитка припаяна бляшка із зображенням лежачого лева. Електровий перстень - масивний, литий; у овал його щитка вмонтовано електрову фігурку грифона.
З обох боків зотлілого черепа лежали сережки, скручені із золотого дроту. Шию померлої прикрашала масивна золота гривня, кінці якої далеко заходять один за одного. Кожний кінець гривні прикрашений парними насічками і завершується скульптурою лежачої левиці. Якомога обережніше розчищаємо якийсь набір золотих платівок, що лежать вище від гривні. Минає небагато часу, і стає зрозумілим, що перед нами прикраси головного убору, але на відміну від усіх попередніх знахідок тут чітко помітне взаємне розміщення платівок. Нарешті розчистку закінчено. На план наносимо усі платівки головного убору, старанно замірюємо глибини їх залягання, з різних боків фотографуємо, детально описуємо їхнє взаєморозміщення. Адже понад сто років минуло після розкопок Чортомлика, коли уперше були знайдені частини головних уборів, але тільки тепер археологи одержали можливість зафіксувати з максимальною повнотою і усіма подробицями деталі залягання прикрас головного убору.
Отже, верхній ряд прикрас складають чотири золоті обойми із 55 звисаючими амфороподібними привісками. Маленькі отвори по краях обойми давали можливість надійно закріпити її, насунувши на виступаючий бортик головного убору. Найбільша з обойм, з 24 привісками, розміщувалася над обличчям жінки. Обойма лежала на довгій пластині, прикрашеній геометричним і рослинним орнаментом. Пластина прикрашала лише лицевий бік убору. Під її краями, з боків, на рівні вух лежали дві золоті пластини (по одній з кожного боку). За допомогою штампа на кожну з них нанесені дуже цікаві зображення трьох пар фантастичних тварин, що стоять в однаковій позі, мордами одна до іншої, з піднятою передньою лапою, торкаючись нею лапи протилежної тварини. Таким чином створюються ніби арки, над якими зображений солярний знак з вісьмома променями. Відповідно, таких знаків три.
Першу зліва пару фантастичних істот складають крилатий бик та грифон, а між їхніми піднятими лапами майстер вмістив зображення коника. Центр пластини займають два грифони, а між ними - їжак. Праворуч розміщені грифон і сфінкс, а між ними - жук-скарабей. Під цими пластинами, тобто з боків, а також позаду лежали три однакові золоті ажурні пластини. Причому, якщо задня з них лежала вже на долівці, то бокових торкалися ще дві (по одній з кожного боку) такі самі ажурні пластини, але дугоподібно вигнуті, звужені з одного краю. Саме вузьким краєм дугоподібні пластини торкалися рівних. Усі п'ять ажурних пластин є справжніми шедеврами античного мистецтва. Вони зроблені у вигляді стеблин, листя та квітів, які химерно переплітаються; коли дивишся на них, здається, що це не метал, а мереживо найтоншої роботи.
Під боковими ажурними пластинами, вже на долівці, лежать ще дві (по одній з кожного боку) золоті пластини з відомими читачеві зображеннями трьох пар фантастичних тварин.
Детальна фіксація взаєморозміщення пластин головного убору дозволила нам за технічною допомогою реставратора Державного Ермітажу О. В. Васильєвої відтворити парадний головний убір шляхетної скіфської жінки.
На відміну від старих реконструкцій, коли їхні автори за браком надійних даних щодо умов знахідки, не знаючи достеменного розміщення орнаментальних смуг, які складалися з окремих пластин, змушені були під час реконструкції спиратися на зображення головних уборів на різних творах образотворчого або прикладного мистецтва, у нашому розпорядженні є надійно документований матеріал. Крім того, рівень наукових знань початку XX ст. давав дослідникам можливість використовувати, головним чином, матеріали античного світу.
Як відомо, античний жіночий головний убір, так званий калаф, схожий на невисоку сучасну папаху, що поступово розширюється догори. Не випадково тому багато реконструкцій у минулому значною мірою зводилися до спроб так розмістити однакові пластини - прикраси головного убору, щоб ряд, який мав найбільший діаметр, був нагорі, а найменший - унизу. Цей шлях був для нас неприйнятним насамперед тому, що основна кількість пластин розміщувалася з боків, над вухами. Далі, було чітко зафіксовано, що три ажурні пластини прикрашали убір з боків і позаду, але не з лицевого боку. І, нарешті, головний убір типу калафа конструктивно не міг мати таких довгих, дугоподібно вигнутих ажурних пластин, що поступово звужувалися донизу. Як бачимо, розміщення і форма наших пластин примушували шукати іншої форми головного убору і системи розташування на ньому орнаментальних пластин.
В результаті реконструкції наш головний убір уявляється у вигляді шапки, по виступаючому краю якої закріплені обойми з амфороподібними привісками; нижче йде довга пластина з рослинним і геометричним орнаментом. Потім, з'єднуючись понад чолом, розходяться вигнутою дугою ажурні пластини. Це дозволяє припускати наявність вирізу для обличчя, отже, дугоподібні пластини облямовували обличчя жінки. Під дугоподібними пластинами, з боків та позаду вбрання прикрашають три прямі ажурні пластини. З боків, понад вухами, вище від ажурних дугоподібних пластин та самої основи убору, розміщуються (по дві з кожного боку) пластини із зображенням трьох пар фантастичних істот. За своєю конструкцією запропоноване вбрання нагадує парфянські головні убори.
Можливий також і другий варіант реконструкції, що відрізняється від першого лише розміщенням дугоподібних ажурних пластин. Зближуючись понад чолом, вони поступово розходяться, а їхні звужені краї закінчуються над вухами. В цьому випадку вільний простір з лицевого боку, між дугоподібними пластинами, що розходяться, міг бути декорований аплікаціями з тканини або шкіри, які, звичайно, не збереглися. В такому варіанті реконструкції убір має бути вищим, нагадуючи формою давньосхідну тіару.
Як бачимо, обидва варіанти реконструкції зближують описане вбрання не з грецькими, а із східними аналогіями. Це здається цілком закономірним, беручи до уваги етнічну приналежність скіфів, яку більшість вчених відносять до іранців. Крім того, тривале перебування скіфів в Азії не могло не позначитися на їхніх естетичних уявленнях, на прилученні багатої верхівки до розкоші правителів Стародавнього Сходу.
Це прагнення до розкоші знаходить, зокрема, яскравий прояв у обряді поховання скіфської знаті, представники якої були поховані в щойно описаних курганах.
Ми познайомилися з чудовими зразками прикладного скіфо-античного мистецтва, знайденими в курганах Херсонщини. Це лише невелика частина скарбів матеріальної та духовної культури скіфів - народу, що вписав одну з найцікавіших сторінок у стародавню історію нашої Батьківщини. Не випадково історія скіфів, зокрема скіфське мистецтво, завжди привертали велику увагу вчених; не випадково зали найбільших музеїв, де експонуються матеріали скіфської культури, завжди повні. Незмінний інтерес найширших верств населення до скіфських старожитностей викликаний не лише ефектністю самих речей, але й визначається тим внеском у світову культуру, що його зробили скіфи. Завдяки великій мобільності кочових скіфів, що панували на величезній території, їхні далекі та близькі сусіди (народи Східної Європи, Приуралля, Кавказу) одержали можливість познайомитися з досягненнями цивілізації Сходу і Греції. Військові походи скіфів до країн Малої Азії та Близького Сходу помітно вплинули на історичну долю місцевих народів.
Торгівля із скіфами, а через них і з більш далекими народами Східної Європи, сприяла розквіту древньогрецьких держав на берегах Чорного моря й мала велике значення у економіці всього античного світу. Тісні багатовічні зв'язки скіфів з цивілізаціями Стародавнього Сходу та античної Греції впливали на виникнення й розвиток самобутнього скіфського мистецтва. Через багато сторіч традиції та елементи скіфського мистецтва виявляються у давньоруській і пізніше українській орнаментиці: у вишивках, кераміці, карбуванні, різьбі по дереву. Цей зв'язок часів і народів не випадковий - адже справжнє мистецтво безсмертне.
Джерело: Лєсков А. М. Скарби курганів Херсонщини. - Київ Мистецтво, 1974, с. 124.
