on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.01.2020, 09:07

Январь 2020

Сухое левантинское лицо, упрятанное оспинками в бачки, когда он ищет сигарету в пачке, на безымянном тусклое кольцо внезапно преломляет двести ватт, и мой хрусталик вспышки не выносит; я жмурюсь - и тогда он произносит, глотая дым при этом, "виноват". Январь в Крыму. На черноморский брег зима приходит как бы для забавы: не в состояньи удержаться снег на лезвиях и остриях атавы. Пустуют ресторации. Дымят ихтиозавры грязные на рейде, и прелых лавров слышен аромат. "Налить вам этой мерзости?" "Налейте". Итак - улыбка, сумерки, графин. Вдали буфетчик, стискивая руки, дает круги, как молодой дельфин вокруг хамсой заполненной фелюги. Квадрат окна. В горшках - желтофиоль. Снежинки, проносящиеся мимо... Остановись, мгновенье! Ты не столь прекрасно, сколько ты неповторимо. И.Бродский  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

20.01.2020, 14:30

Будинок Поліни Райко може отримати статус пам’ятки культури місцевого значення

17.01.2020, 10:18

В херсонском музее покажут классику «украинского поэтического кино»

Фото с сайта Национального центра Александра Довженко. Кадр из фильма ...
23.12.2019, 14:59

Перша фотовиставка в новому просторі

> Организации > Визуальное искусство > Центр Валерия Моругина > Гармония жизни кистью Валерия Моругина

*СЛІД НА ЗЕМЛІ        Наддніпрянська ПРАВДА, №96 12 листопада 2012 року

Гармонія життя пензлем Валерія Моругіна

Нещодавно в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара згадували херсонського художника, члена Спілки дизайнерів України, Валерія Михайловича Моругіна (1946-2010), особистість талановиту, сміливу у творчому пошуку та дуже скромну в реальному житті. Тому В. Моругін, на жаль, ще мало знаний земляками, хоча і залишив по собі багатий творчий спадок, розсипаний по приватних колекціях українських та зарубіжних шанувальників творчості (країни СНД, Німеччина, Угорщина, Ізраїль, США…).
Принагідно слід сказати, що «Наддніпрянська правда» була першою газетою, яка розповіла читачам про творчість Валерія Моругіна, ще коли він починав свою діяльність художником- десинатором на Херсонському бавовняному комбінаті.
Валерій Моругін – невід’ємна частина «зіркової епохи» Херсонського бавовняного комбінату, на той час – найкрупнішого в Європі. Народився В. Моругін 25 вересня 1946 року у місті Гаврилов-Ям Ярославської області. Закінчивши художній факультет Московського технологічного інституту, влився до лав ХБК, на якому пройшов шлях від художника-десинатора до головного художника комбінату (до 2006 р.), ставши одним із провідних творців славетних херсонських тканин, знаних на багатьох широтах. Як свідчать колеги, із самого початку творчий почерк Моругіна був особливим – відзначався оригінальністю, легкістю та чистотою ліній, жвавістю ідей.
Пам’ятаю виставку Моругіна в асортиментному кабінеті ХБК, головним героєм якої був японський одяг кімоно (про неї я тоді написав кореспонденцію «За японськими мотивами», 20.08.1976 р.). Працюючи під час творчого відрядження у Ленінградському музеї етнографії народів світу та Державному музеї мистецтв народів світу в Москві, Валерій створив серію замальовок із найбільш вишуканих у художньому плані кімоно – вихідних та церемоніальних. Він розповів мені, що кожна із його замальовок може бути цікавим матеріалом для подальшої творчої роботи. Художник не просто старанно переніс на папір незвичну східну фактуру, він побачив і вирізнив у ній щось своє: одне – посилив, інше – приглушив. «Пошук художника - десинатора має чіткий прикладний характер, – сказав він тоді. – Пишеш, наприклад, щось із натури, а сам подумки робиш «прикидку»: а як заживе малюнок у текстильній «версії»? Адже композиція підпорядкована своїм законам: тут і мода, і тканина, і її призначення…».
Багато води спливло з тих пір. Тепер, крок за кроком, осягаючи масштаби творчості нашого земляка, розумієш, що окрім суто технологічного, художньо-прикладного виміру, він реалізовував високі світоглядно-духовні завдання. Валерій Моругін створював багато картин духовного напрямку, кожна з яких є сходинкою до найвищих цінностей людства – Любові, Гармонії, Чистоти, Світла, Людяності.
Цю невловимо-складну «тканину життя», що створив на своїх незвичайних полотнах майстер, належить ще осягнути фахівцям, дати їй гідну оцінку. На жаль, більшість його робіт зафіксовані лише на аматорських фото, до того ж, не кращої якості. За життя Валерія Моругіна не було випущено жодного цілісного видання: його твори, мов птахи, розлітались по світу. Лише кілька робіт було використано в якості ілюстрацій.
Та крига скресає: ініціативна група шанувальників творчості художника з «Центру Валерія Моругіна» робить реальні кроки зі збереження та поширення його спадку: ведеться пошук та копіювання картин, постійно поповнюється розділ, присвячений Моругіну, на херсонському інтернет-порталі АртКавун, організована експозиція картин з приватних колекцій, вийшло у світ перше, благодійне видання – набір листівок з роботами митця. Ця остання подія і стала темою зустрічі у переповненому гістьми відділі нових надходжень обласної бібліотеки.
Після презентації видання із зацікавленістю спілкуюся із Іриною Скидановою - лікарем вищої категорії, яка свій вільний час присвятила організації «Центру Валерія Моругіна»: «Творчість Валерія Моругіна має велику естетичну та виховну цінність, - каже Ірина,- тому так важливо зберегти та донести її до нащадків. Наш центр об’єднав людей небайдужих, які піклуються про духовну спадщину нашого краю, залучення населення до естетичного та духовного виховання. Дебютне видання майстра наблизить його творчість до широких мас. Кошти від реалізації будуть використані для другого випуску. Ми з радістю даруємо обласній бібліотеці екземпляри видання і готові й надалі співпрацювати з організації експозицій картин В. Моругіна. Також триває співпраця з обласним художнім музеєм ім. О.О. Шовкуненка з організації персональної ретроспективної виставки художника.
Я переконана, що з часом ми будемо пишатися тим, що в нашому місті жив та творив такий непересічний майстер, тому вже зараз раджу херсонцям знайомитись із його творчістю. Завдяки Інтернету, коло шанувальників Моругіна швидко розширюється. Аби знайти бажану інформацію, достатньо лише набрати в пошуковій системі його ім’я. Але Інтернет не замінить спілкування з живою картиною, та й листівку з репродукцією в руках тримати приємніше. То ж завітайте на виставку, або до художнього салону за листівками – і у вас на серці стане світліше…».
Місто на Дніпрі мало на Моругіна магічний вплив. Один із друзів якось запитав: «Не шкодуєш, що лишився у Херсоні?». На що Валерій Михайлович відповів: «Херсон охопив мене повністю. Мов магніт. Я маю бути тут…».
Хтозна, може з часом на туристичній мапі Херсона з’явиться ще одна стежина – до реального, а не віртуального «Центру Валерія Моругіна», як пам’ятного місця, присвяченого людині, яка, картина за картиною, животворила серцем.
Ірина СКИДАНОВА,
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО