Місто без плану – гроші на вітер

Повертаєшся додому зі столиці чи іншого великого міста і, окрім радості зустрічі з рідним містом, ні-ні, та й майне в голові думка: як далеко ще нашому Херсону до мегаполісів, як багато належить зробити, щоб у міста з'явилося своє самобутнє обличчя, щоб приїжджі надивлялися і мріяли залишитися тут. Свої особисті відчуття завжди хотілося порівняти з думкою професіонала. І така можливість з'явилася. Моя співрозмовниця – заступник голови правління – головний архітектор ВАТ
«Херсон-Діпромісто», заслужений архітектор України Галина АВРАМЕНКО – пройшла ера аскетизму!

- Галино Георгіївно, кажуть, зараз для архітекторів настав золотий час. Типові проєкти, що робили міста схожими один на одного, канули в Лету. Тепер кожен, хто має гроші, може стати власником будинку, створеного на його індивідуальне замовлення… Ви і ваші колеги задоволені змінами?
- Ви маєте рацію, сьогодні архітектура переживає піднесення. Архітектор як особистість може виразити себе набагато повніше, ніж у минулі роки. Настав час, коли архітектор та інвестор можуть будувати те, що хочуть люди. Раніше типові проекти розробляли у столицях, а на місцях лише «прив'язували» будинки до місцевості. Жодних надмірностей, ніякої індивідуальності… . Але епоха аскетизму минула. Тепер фантазувати може замовник, і архітектор. Знаєте, що я говорю тим, хто до мене звертається? «Проектую не я, а ви. Я лише приводжу ваші думки у відповідність до нормативних вимог, а потім оформляю на папері. Ми повинні разом з вами шукати те, що задовольнило б вас, не порушило норми, принесло благо місту і змінило його вигляд на краще». Однак, згадуючи минуле, не стала б його огульно заперечувати. Воно багато нам дало. Адже якщо розібратися, на певному етапі всіма облаяне типове проектування було не лише вимушеним кроком, а й одночасно передовим.

- Так, масове будівництво «хрущовок»…
-  На тому етапі, після війни, люди жили в комуналках, сараях, підвалах. Їм треба було створювати нормальні умови життя. Не було б тих, як тепер зневажливо називають «хрущоб», люди б у нас досі стояли у багатотисячній черзі. Тому поява типового будівництва була явищем прогресивним. Як тільки перейшли на типове будівництво, пішло бурхливе зростання міст, одразу почали різко зменшуватись квартирні черги.
І ще. У ті часи, якщо створювали генеральний план міста, то воно було непорушним, порушити його ніхто не мав права. Генеральний план був законом! Ось і наш Херсон у ті роки забудовувався планомірно, комплексно та централізовано. Проєктували майдани, вулиці, сквери. І все це – у складі єдиного цілого. І місто наше було гарним. Помнете, яким був проспект 200 років Херсона? Без жодних сарайчиків, будиночків, прибудов! Тепер там будують усі, кому хочеться… Раптом виявилося, що все це – землі запасу…

– Якого запасу?
- Ось саме, ніхто до ладу не знає. Але коли землі запасу, то їх роздали і забудували, як кому заманеться… Почали, наприклад, забудовувати ІV-А Таврійський мікрорайон. Точкове будівництво ні до чого хорошого не призвело. Інженерні мережі кожен забудовник прокладає сам. Виникає безліч проблем. Жоден дитсадок та школа тут так і не з'явилися. А тим часом кількість мешканців продовжує зростати. Досвід підказує: без комплексної забудови не обійтись. Все одно має бути єдиний замовник, як УКБ у минулі часи. Адже одна річ – побудувати окремий будиночок чи будівлю у забудові, що вже склалася, і зовсім інша – звести мікрорайон. - Але Таврійський – не єдиний приклад бездумної забудови...
- Є ще бурштиновий. Запроектували селище індивідуальної забудови, а на практиці вийшло «мертве місто». Його ж інакше не назвеш! Ніхто централізовано комунікацію до нього не провів. Будинки подекуди звели, а підключати їх нема до чого… . Стоїть, як місто-примара. Я колись такої в Індії бачила. Там ніхто не мешкає, тільки екскурсантів водять. Ось так і у нас: можна вести екскурсії Янтарним і розповідати про те, як не потрібно будувати…. Настав час виробити правила гри у містобудуванні. Адже зараз іде
своєрідна війна між грошима та правилами. З одного боку, добре, що в місто прийшли інвестиції, а з іншого – погано, бо часто вони дають змогу порушувати правила. Потрібно виробити таку систему, за якої б ні місто, ні інвестор нічого не втрачали. Треба знаходити компроміси… Здрастуйте, порада архітекторів!

- А хто має встановлювати «правила гри»?
- «Правила гри» на основі законів України щодо забудови та планування міста має виробити міськвиконком. Без них виникають питання, суперечки, претензії громадян та скандали. -

До речі, про них, рідних. Поділ земельних ділянок у зелених та санітарно-захисних зонах викликав чимало обурень городян: знову у Херсоні дерева рубатимуть! - Поклавши руку на серце, скажу, що ми розуміємо, що будувати там не можна. Але все одно будуть! Земля стала товаром. І тут я знову повертаюся до того, що ми з вами вже говорили: треба створювати цивілізовані «правила гри». Хаосу не повинно бути.
Щодо буферної зони в районі автовокзалу, то до її облаштування я причетна. Ми з колегами дослідили місцевість та зафіксували буквально кожне дерево. Після цього зробили містобудівне обґрунтування забудови даної зони з урахуванням збереження цінних дерев, зокрема дубового гаю. Жоден дубок не повинен постраждати!

– Хто сьогодні формує зовнішній вигляд нашого міста?
- Архітектори, будівельники, інвестори. Але спрямовуючим і стримуючим початком є ​​містобудівна рада при управлінні головного архітектора, який фактично формує вигляд міста. До речі, я до нього входжу.

- Тоді розкажіть, які цікаві ідеї народжуються у його надрах...
– Нещодавно було вирішено оголосити конкурс на благоустрій Привокзальної площі з прилеглими кварталами, набережною біля «Фрегату», в'їзду до Херсона з боку Миколаєва, а також парку Слави та території обласної бібліотеки з розміщенням культурно-розважального комплексу.

- А що можна сказати про центр міста? Історичні будівлі філармонії та кінотеатру «Комінтерн» будуть відновлені?
- Так, нам замовлено проект реконструкції будівлі філармонії. Ми постаралися зберегти його історичний вигляд, на відміну від наших попередників, які спочатку пропонували все знести, а потім будувати сучасну будівлю зі скла. Врахували ми і реконструкцію сусідньої будівлі – колишнього кінотеатру «Комінтерн».

Наш старий модерн – унікальний - На думку фахівця, зовнішній вигляд Херсона сильно змінився?
- Змінився. Тішить, що потроху починає перетворюватися старий центр. Відреставрували будівлю Національного банку на вулиці Перекопській. Чудовий будинок! Відмінно виглядає і філія «Брокбізнесбанку», що поряд із театром. А от іншій пам'ятці архітектури – колишньому Будинку офіцерів – не пощастило. Унікальний об'єкт перебуває у жахливому стані та незрозуміло чому називається обласним Палацом культури. Яка тут культура, одні руїни! Звісно, ​​у кожній історичній будівлі філію банку не відкриєш. Але шукати інвестора треба. І не просто шукати, а зацікавити його, захопити, переконати. Старий центр Херсона є унікальним! Тут зберігся архітектурний стиль модерну, який більше ніде не зустрінеш. Наш старий центр дуже затишний. Там над людьми ніщо не тяжіє, не давить. Коли до мене приїжджають колеги з великих міст, вони завжди захоплюються: Тут у вас ходиш і відпочиваєш.

- Що можна було б змінити чи підправити в архітектурному вигляді Херсона?
– Насамперед, я б ні на крок не відступала від опорного історико-архітектурного плану зон охорони пам'яток містобудування та архітектури, затвердженого ще 1988 року. У ньому зазначено, що висота будівель у зонах охорони пам'ятників не повинна перевищувати трьох поверхів, а висота до ковзана – 9 метрів. Тоді б усі розмови про «висотки» на вулиці Суворова відпали самі собою. До речі, цей план став складовою генерального плану Херсона. Але, як відомо, генплан до кінця не завершено, розроблено лише його концепцію. на інше
просто не вистачило грошей.

- І що ж тепер?
– Тепер на фасаді одного будинку виникає одразу кілька входів та кожен оформлений по-своєму. Особливо боляче, коли йдеться про будинки, що мають статус пам'яток архітектури. Якби заздалегідь було обумовлено, що в цьому кварталі потрібно дотримуватися певних правил ремонту та будівництва, такої несмаку і близько не було б! Подібні правила існують у Чернігові, але не в нас. А відсутність так званої «червоної лінії» призвела до того, що в центрі міста прямо на тротуар виповзають різні сучасні забудови. Вони всім заважають, але з'являються. А на що перетворилася вулиця Карла Маркса з її вічними транспортними проблемами та хаотичною забудовою? Фасад завжди можна змінити. Не зараз, то через п'ять років. Інша річ – проїзд. Чесно кажучи, мене, як мешканця міста, подібні містобудівні «маневри» дуже нервують.

- А Каховська площа, відома в народі як «Три багнети», – не ріже око професіонала?
- Кіоски тут розплодилися у 1994–2000 роках, коли ми всі не жили, а виживали. Їх ліпили із того, що було. Ставили «об'єкти торгівлі» на кожній пішохідній стежці. А потім поганий жарт зіграли протиріччя в законах. Людям виділяли ділянки під часові споруди. І що цікаво: побудувати легку конструкцію було дорожче, ніж із каменю-черепашника. Багато підприємців цим скористалися. Згодом через суди вони узаконили свої «тимчасові» споруди. Мовляв, не зносити ж капітальні будинки? За кордоном таке
пояснення здалося б смішним, а в нас цілком переконливим.

- Тепер завжди милуватимемося цими капітальними «халабудами»?
- Зараз у цьому районі влада оголосила мораторій на забудову. У принципі, якщо знайдеться добрий інвестор, ситуацію можна виправити. Більш-менш пристойні споруди можна залишити та вписати в нову забудову. Можна посадити там щось величезне і прикрити цей сором. Є й інші варіанти, наприклад, знести всі споруди, які власникам компенсувати витрати чи надати приміщення у нових будинках. Ці питання цілком вирішуються. Чесно кажучи, мене більше хвилює нинішня забудова проспекту 200 років Херсона: незліченні сарайчики, незрозумілі хатки на 2–3 поверхи… Ось із ними ми вже нічого не зможемо зробити… Плюси будівельного буму.

- У архітекторів «Херсон-Діпрограду» зараз багато роботи?
– Дуже. Завантажені усі. Проектуємо банки, магазини, кафе, центри зайнятості, церкви, підприємства, житлові будинки. Є дуже цікаві роботи, наприклад таких архітекторів, як Олександр Джаламага, Ніна Славашевич, Ольга Грязнова, Олександр Степаненко… Молодь не перестає дивувати. Пропонують проекти – просто охаєш! Ось Оксана Махмуд нещодавно розробила дуже цікавий проект.

- Галино Георгіївно, які будівлі останніх років вважаєте найвдалішими?
- Звичайно, будівлі фірми «Профі-аудит», «Кредитпромбанку», «Промінвестбанку» на вулиці Горького, «Укрсоцбанку» на розі вулиць Радянської та 21 січня… Вдалих архітектурних рішень багато. І все ж таки, Херсон для архітекторів – ще незріла пісня. Подивіться, як забудовується наше місто, і як би воно могло розвиватися. Практично для городян не залишилося вільного доступу до Дніпра. З берегів річки пішла промисловість, замість неї тут могли б з'явитися парки та сквери.

Софія СЕРЕБРЯКОВА
Гривня, 2007-08-16 (стор. 11)

Напишіть свій коментар

Ваше ім'я

E-mail (не буде опублікований)

* Текст повідомлення

Введіть число, яке Ви бачите праворуч

Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.